Сьогодні, 12 жовтня, день народження відзначає Г’ю Джекман. Акторові, співаку та продюсеру виповнюється 55 років.

“Караван історій” розповідає про життя справжнього супергероя. Не екранного Росомахи – а реального хорошого хлопця з добрим серцем. Хоч доля його не голубила: Г’ю ріс без матері та зіткнувся з важкою хворобою.


– Енн, чому ти так довго вовтузишся? – бурмотів Г’ю Джекман, намагаючись не рухати щелепою, щоб не заважати візажистці. Актор працював з нею давно, звик до її уважних і дбайливих рук. Енн гримувала його для ролі Логана, напевно, вже не одну сотню разів.

Зараз Г’ю знімався в “Днях минулого майбутнього” – черговому сиквелі “Людей Ікс”. За чверть години він має з’явитися на майданчику. У великому кіно все розписано до хвилини, і кожна секунда зволікання обходиться в тисячі доларів, майже як простій літаків в аеропорту.

Але зараз Енн схилилася над носом Г’ю і щось там уважно розглядала.

– Слухай, у тебе тут якась кривава плямочка, мені вона не подобається, – сказала вона, і голос звучав чомусь стривожено.

– Господи, Енн, ну замаж її чимось, і справа з кінцем. Це напевно результат вчорашньої бійки з охороною Пентагону. Так-так, моя люба, вчора я розкидав з десяток здоровенних американців. Австралійцю це раз плюнути, – Г’ю хвацько підморгнув симпатичній співрозмовниці.

Перед зйомками він незмінно входив у стан легкої напруженості, ніби його герой Росомаха впорскував акторові в кров трохи своїх скажених гормонів.

Кадр із фільму “Люди Ікс: дні минулого майбутнього”, 2014 р.

– О’кей, Г’ю, зараз я, звісно, загримую тебе і сховаю плямочку, але ти маєш сходити до лікаря.

– До якого? А головне, навіщо? – він здивовано підкинув брову.

– Ох, докторе, ось бачите, у мене тут невеликий синчик, мені дали по носі, я вмираю! Чи ні, краще так: лікарю, ви бачите цей синець? У 2009 році мене визнали найсексуальнішим чоловіком світу, ви самі розумієте, я ніяк не можу ходити Монреалем із плямою на носі!

Енн посміхнулася, але стримано.

– Г’ю, ти маєш відвідати дерматолога. Ми не знаємо точно, що це за плямочка, але на звичайний синчик вона не схожа. Пообіцяй, що запишешся на прийом.

– Добре, Енн, я подумаю про це.

Ставитися серйозно до слів візажистки Джекману заважала весела лють, що вирувала в крові. Росомаха Логан уже опанував ним, вселився в його тіло. Енн наклала останній шар пудри, обмахнула його обличчя великим пензлем і кивнула, мовляв, усе, готово.

“Мутант” пружно піднявся, рвонув двері комфортабельного фургона, де розташовувалася його гримерка і кімната для відпочинку, зістрибнув зі сходів на гравій, що похрускотів під важкими черевиками. Майданчик був повністю готовий для зйомок.

Брутальний красень в обтислих джинсах і майці пішов туди, вже готовий до майбутньої сцени, злегка набичившись і дивлячись спідлоба. Вдалині загуркотіли фанати, їх відокремлювали від знімального майданчика мотузкова огорожа і поліцейський кордон. Але шум тут же стих: прозвучала команда “Мотор!”, чаклунство почалося, Монреаль зник, змінившись чарівною реальністю “Людей Ікс”.

…Після закінчення зйомок актор, як завжди, вирушив у зал на вечірнє тренування. Відтоді як тринадцять років тому, 2000 року, на екрани вийшов фільм “Люди Ікс”, його життя в кіно (і не тільки) повністю змінилося.

По-перше, з відомого австралійського актора, що спеціалізується на мюзиклах, Г’ю миттєво перетворився на наднову міжнародну зірку, успіх фільму забезпечив йому цілком надійне майбутнє в Голлівуді.

По-друге, довелося багато чого поміняти в щоденній рутині. Росомаха Логан виявився вельми вимогливим до свого “двійника”: чарівний Г’ю, добряк і улюбленець жінок, мав навчитися плекати в собі гнів і лють.

Г’ю Джекман і Мег Раян у романтичній комедії “Кейт і Лео”, 2001 р.

Одного разу, ще під час роботи над першими “Людьми Ікс”, випадок допоміг акторові зрозуміти стан свого героя. Фільм знімався в Торонто, взимку. Г’ю встав о 5:30, щоб їхати на майданчик, зайшов у душ у своєму готельному номері, відкрив кран і виявив, що гарячої води немає.

Напередодні він упав у ліжко прямо після пізнього повернення з роботи і навіть не змив із волосся лак. Тепер помитися було необхідно. У стані звірячої ненависті він встав під холодну воду, просто крижану. Йому хотілося закричати від злості, але доводилося придушувати крик, щоб не налякати сплячу в номері дружину. І тоді його осінило: ось у такому стані й живе Росомаха.

“Гнів – це одна справа, це досить знайома всім нам емоція, – ділився він пізніше з журналістами. – Інша справа – злість, яка постійно кипить у тобі і не може вирватися назовні. Такий стан небезпечний для всіх, хто поруч”.

Згодом Г’ю навчився повертатися в цей стан свідомо. Найкраще виходило в спортзалі. Перед черговим етапом зйомок “Людей Ікс” він посилено накачував м’язову масу, споживав щонайменше шість тисяч калорій на день у суворій відповідності до рекомендацій тренера, проводив у качалці по кілька годин щодня (силові тренування двічі на день плюс кардіо, адже супергерой бігає значно швидше, ніж звичайні люди).

Кумедно, але заради зйомок у “Людях Ікс” йому навіть довелося обзавестися спеціальним гардеробом. У шафі в актора оселилися речі трьох розмірів. Посміюючись, він розповідав репортерам:

“Той одяг, що найменшого розміру, я ношу, поки знімаюся в ромкомах. Одяг із другого набору одягаю, коли в мене відпустка і я можу трохи розслабитися, побалувати себе бургером. А в іншому ходжу, поки граю Росомаху. У нього найбільший розмір, такі плечі поміщаються тільки в ХL”.

Г’ю чудово розумів, що фізична форма – це його козир, глядачів не можна розчарувати. Приходячи до кінотеатру, вони чекають на зустріч з обожнюваними героями, які мають мати абсолютно непереможний вигляд і вже точно не постаріли. Вражаючі біцепси, кубики преса та інше “екіпірування” Росомасі необхідні так само, як і його знамениті бакенбарди та сталеві кігті.

Однак тренування допомагали акторові “накачувати” ще й психіку. Г’ю використовував їх як своєрідне заняття за методикою Станіславського. Щоб вичавити двохсоткілограмову штангу належну кількість разів, він твердив собі: “Я Росомаха!” Іноді дозволяв собі прокричати це вголос. Лють допомагала досягти бажаного. І плювати, як дивилися на нього інші відвідувачі спортзалу. Актори – божевільні, це аксіома.

Були й більш тонкі, цілком людські підстави для ентузіазму Г’ю. Одного разу він зізнався: “Причина, через яку я тренуюся, – це страх. Мені знадобилося два роки, щоб дійти до ваги двісті десять кілограмів у становій тязі та ста п’ятдесяти в присіді. І я не хочу втратити ці результати. Навіть якщо я більше ніколи не буду зніматися, все одно буду виконувати присідання, станову тягу і жим лежачи”.

2011 р.

…Того вечора, відпрацювавши чергове тренування, він поїхав додому, точніше, в апартаменти, які орендувала для нього студія, абсолютно розслаблений, начисто забувши про ранкову розмову з візажисткою.

Деборра-Лі чекала його вдома: вона приїхала в Монреаль на тиждень, щоб побачитися з чоловіком і потім повернутися в Нью-Йорк до дітей. У подружжя існувало негласне правило – не розлучатися більше ніж на два тижні.

Останніми роками Деборра стала помітно ревнивішою, ніж раніше, намагалася супроводжувати Г’ю в усіх поїздках, отруйно кепкувала над іншими жінками, якщо вони виявляли інтерес до Джекмана.

Хью Джекман жена
Г’ю Джекман і Дебора-Лі на Балу Інституту костюмів 2018 року / Getty images

Одного разу вона ризиковано пожартувала в інтерв’ю, оголосивши, що забороняє чоловікові зніматися з Анджеліною Джолі. Пізніше вона написала в “Твіттері”, що це був, звісно, жарт. Але осад у всіх залишився. Щоб заспокоїти дружину, Г’ю практично в будь-якому інтерв’ю говорив про те, як любить її і як вдячний їй за те щастя, яке знайшов у шлюбі.

Деборра-Лі була в прекрасному настрої. За вечерею і келихом сухого вина (виняток у меню Г’ю, який активно тренується, і який він дозволив собі заради дружини) подружжя обговорювало справи в їхній спільній продюсерській компанії Seed Production, створеній 2006 року здебільшого для реалізації австралійських проєктів і підтримки кіно на Зеленому континенті.

Але відтоді компанія стала трансконтинентальною, з головним офісом у Лос-Анджелесі. Джекман і його компанія продюсували зйомки спін-офф-проєкту про Росомаху, окрему сюжетну лінію, що розвивалася паралельно основній лінії “Людей Ікс”. У цих фільмах не було дорогих зірок на кшталт Майкла Фассбендера і Джеймса Макевоя, крім самого Джекмана. Але Росомаха і поодинці приносить непоганий дохід.

…Деборра звернула увагу на криваву плямочку на носі у Г’ю і нагадала йому про це, коли він уже геть забув про ранкову розмову з візажисткою. “Та це дрібниця”, – відмахнувся він, проте Деборра всерйоз занепокоїлася. Як і всі австралійці, вона була особливо чутлива до появи таких ось цяток: сонце Зеленого континенту палить нещадно, випадки раку шкіри трапляються часто-густо.

Саме Деборра наполягла на тому, щоб Г’ю записався до хорошого онколога, фахівця з раку шкіри.

З’явившись на прийом, Г’ю тримався бадьоро, тим паче, що лікар теж був професійно спокійний. Але актор не врахував, що для онкологів рак – це лише захворювання, яке вони бачать щодня, тому ставляться до нього як до даності: здорові люди до онкологів звертаються не так уже й часто.

Г’ю обстежили, зробили біопсію, і, коли результат було отримано, лікар знову запросив подружжя на бесіду. Вони сіли поруч, як перелякані діти. Деборра взяла Г’ю за руку.

Доктор Марк Елбом підняв лису голову від паперів і задумливо потер долоні. Нарешті, заговорив:

З Ніколь Кідман у військовій драмі “Австралія”, 2008 р.

– Містере Джекман, я маю сказати вам таке: результати аналізів показали, що у вас злоякісна карцинома. Тобто рак. Хороша новина в тому, що цей вид раку піддається терапії: потрібно буде видалити новоутворення і пройти підтримуюче лікування. Однак, найімовірніше, пухлини з’являтимуться знову, і щоразу буде потрібне оперативне видалення, – лікар усміхнувся з точно вивіреною професійною привітністю, розуміючи, що радісна усмішка образить почуття хворого, а похмурий вигляд просто налякає.

Г’ю закам’янів. Його рука в руці Деборри лежала мляво, як дохла рибина. Звичайні жарти зовсім не лізли в голову. Він раптом згадав, що ніколи не користувався сонцезахисними кремами, збігаючи з дому поплавати в океані й позасмагати. Він ріс у Сіднеї, до його послуг завжди були розкішні, нескінченно довгі пляжі з білим піском, що відбиває сонячні промені так, що дивитися боляче. Але ж ніхто з його братів, та й батько теж, не користувалися жодними засобами захисту, вважаючи це дівочою справою.

Г’ю занурювався у спогади дедалі глибше. Страхітливий вирок наче перетворив його знову на маленького безпорадного хлопчика, яким він себе відчув, коли мама назавжди пішла з дому.

Г’ю народився в Сіднеї, у родині англійських емігрантів. Грейс і Кріс Джекман переїхали до Австралії за вісім років до його народження. Г’ю – молодший із п’яти дітей, у нього двоє старших братів і дві сестри.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Однак Грейс не змогла пристосуватися до величезних просторів, спекотного клімату і простацьких звичаїв місцевих. Вона сумувала за Британією, а можливо, ще за кимось, хто був їй навіть дорожчим за власних дітей.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Коли Г’ю виповнилося вісім, Кріс і Грейс розлучилися. Він чудово пам’ятав той день, коли бачив матір востаннє перед довгою розлукою. Вранці вона, як завжди, приготувала дітям сніданок і якось особливо ласкаво попрощалася з ними.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

На голові в неї була чалма з рушника – вранці вона вимила волосся. Цю чалму Г’ю згадує досі. Повернувшись зі школи, він не застав маму вдома: вона поїхала, попливла на великому кораблі до Британії. “Але вона дуже любить тебе, Г’ю, і решту дітей”, – пояснив їм батько, людина релігійна, ревний християнин, хоча, на щастя, не надто суворих поглядів.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Довгі дні й місяці маленький Г’ю чекав, що мати повернеться. Йому здавалося, що вона поїхала через його пустощі або погані оцінки. Він проклинав себе за якісь вигадані провини, а вечорами гаряче молився, благаючи Господа повернути маму назад.

Через деякий час сестри поїхали до матері, а Кріс залишився з трьома хлопчиками. Ще за кілька років Бог наче почув молитви Г’ю: Кріс і Грейс спробували возз’єднатися, але безрезультатно, вони вже зовсім не розуміли одне одного. Тепер Грейс стала приїжджати до синів раз на рік на три тижні, а Г’ю, вже тінейджер, наносив їй у відповідь регулярні візити до Лондона. Але Грейс перестала бути для нього найголовнішою людиною в житті: її місце міцно зайняв батько.

Г’ю Джекман – єдиний виконавець в історії Бродвею, який отримав усі основні театральні премії протягом одного сезону за роль у мюзиклі The Boy from Oz, 2006 р.

Джекман-старший незабаром після невдалої спроби возз’єднання з Грейс одружився вдруге, і його дружина Фей досить успішно заміняла хлопчикам рідну матір. Про свого батька актор завжди говорив з трепетом і вдячністю, називаючи його кращою людиною в усьому світі. Мачуху теж дуже любив, вона була милою і доброю, хоча трошки нетямущою і забудькуватою. Утім, із турботливим і відповідальним Крісом вони складали чудову пару. Г’ю завжди був переконаний, що свої батьківські таланти успадкував від тата, і зізнавався журналістам: “Батько взяв на себе всі турботи про підростаючих дітей. Він показав нам, що означає відданість і надійність, він робив для нас усе, що міг!”

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Г’ю був активним і веселим хлопчиком, обожнював походи з батьком і братами, відмінно грав у баскетбол і став капітаном шкільної команди, любив плавання (що природно для сіднейського хлопчака), серфінг та інші спортивні розваги. Крім того, він прекрасно співав і танцював і почувався як риба у воді, беручи участь у шкільних театральних постановках. Дівчата його обожнювали – не тільки і не стільки за милу вдачу, скільки за обкладочну красу, якою Г’ю до певного часу не користувався і навіть трохи соромився свого начебто завеликуватого рота і трохи довгастого гострого носа.

Кадр із фільму «Престиж», 2006 р.

Після школи Г’ю провів “відпускний рік” за кордоном – у Лондоні, натусувався до нестями і потім вступив до технологічного університету Сіднея на факультет журналістики, де спеціалізувався на радіожурналістиці. Тоді йому здавалося, що інтерес до людей можна реалізувати саме в такий спосіб, тим паче що голос у нього приємний, тож на радіостанціях йому, найімовірніше, будуть раді.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Однак, отримавши ступінь бакалавра, Джекман усвідомив, що професія журналіста його не надто приваблює, писати йому не так вже й подобається, а вивчати людей можна і по-іншому – зсередини, вживаючись у їхні образи. Що може бути захопливішим, ніж на деякий час “виходити із себе” і перетворюватися на когось іншого?

У двадцять три роки Г’ю вступив на річні театральні курси в акторському центрі в Сіднеї. Після навчання йому – ось удача! – запропонували роль у довгограючому австралійському серіалі “Сусіди”, але тут трапилася подія, яка визначила його долю.

Г’ю міг би надовго застрягти десь на задньому плані в серіалах, і, бозна-зна, як розвивалася б його кар’єра далі, але незадовго до цього померла бабуся, залишивши молодшому онукові невеликий спадок – приблизно три з половиною тисячі австралійських доларів, що якраз дорівнювало платі за навчання в Західно-австралійській академії виконавських мистецтв.

І Г’ю вирішив, що це знак: він відмовився від ролі і пішов удосконалювати акторські навички.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Схоже, фортуна цей його жест оцінила. Ще через два роки Джекману запропонували головну роль у багатообіцяючому серіалі “Кореллі” – про жінку-психолога, яка працює у в’язниці з найскладнішими ув’язненими, намагаючись соціалізувати їх і наставити на шлях істинний.

Г’ю в картині “Ван Хельсинг”, 2004 р.

На роль місіс Кореллі запросили зірку австралійського кіно Деборру-Лі Фернесс. Роль найяскравішого з її пацієнтів – впертого, жорсткого, але насправді дуже вразливого, до того ж неперевершеного красеня Кевіна Джонса – дісталася Г’ю Джекману.

Згодом він не раз згадував той день, коли вперше побачив майбутню дружину не на обкладинках журналів і не на екрані. Та він і не бачив її на екрані, якщо чесно. Просто пропустив її зірковий фільм – драму “Ганьба”. Міс Фернесс грала емансиповану жінку-адвоката, яка намагається вмовити зґвалтовану дівчину подати до суду на кривдника.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

За цю роль Деборра-Лі, яка закінчила Американську академію театральних мистецтв у Нью-Йорку, отримала Премію кінокритиків Австралії і у свої тридцять вісім була справжньою зіркою континенту.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Якось рано вранці Г’ю вийшов із квартири, наїжачившись на холодку і проклинаючи необхідність вставати о п’ятій ранку, нехай навіть і для того, щоб вирушити на знімальний майданчик першого в його житті серіалу. Напередодні він добряче випив із друзями в барі, голова розколювалася, він мало не проспав. Біля дверей уже нетерпляче сигналила машина, прислана студією.

Джекман плюхнувся на сидіння поруч із водієм, похмуро пробурмотів привітання й одразу ж заснув. Його розбудила жіноча балаканина. Розплющивши очі, хлопець сонно подумав: “Убив би цю балакучу дівицю”, озирнувся, щоб розгледіти її краще, і обімлів: це була Деборра, для якої того ранку не знайшлося окремого автомобіля.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Його майбутня партнерка по фільму сяяла свіжістю і випромінювала впевненість у собі. Яскрава блондинка з високими вилицями і вузьким підборіддям. В обличчі – щось хиже, лисяче. Красиві губи і яскраві очі, що дивилися на нього цілком привітно. Г’ю відчув, як ні з того ні з сього серце вдарилося в ребра, немов ув’язнений у ненависну решітку.

“Так, отже, ось воно, це почуття, коли німіють руки й відмовляє завждишня здатність легко базікати, зачаровуючи ровесниць… Оце все називається, мабуть, коханням із першого погляду”, – подумав Г’ю, загинувши остаточно й безповоротно.

Деборра-Лі, звісно, помітила жадібний погляд, її повні губи ледве здригнулися в усмішці, але вона тільки кивнула новачкові. Міс Фернесс звикла подобатися чоловікам, і увага юнака не так вже й їй лестила: надто гарненький і, напевно, нічого не тямить у коханні. Де вже такому красеню…

Г’ю ж у цей час гарячково розмірковував, як привернути увагу розкішної жінки. На щастя, сам сюжет серіалу був на руку: між брутальним Кевіном і вольовою Луїзою Кореллі поступово почали зав’язуватися стосунки, які абсолютно не схвалювалися законом і професійною етикою. Причому оточуючі відчували, що “хімія” між виконавцями головних ролей непідробна.

Щодня після зйомок Г’ю приєднувався до партнерки за чашкою кави і щоразу переконувався, що його мрії безпідставні. Ну чим? Чим він може підкорити цю успішну, знамениту, впевнену в собі блондинку?

Освідчення в коханні вже готове було зірватися з губ, але Г’ю, чиє серце ще не зовсім загоїлося після довгого, болісного роману з однокурсницею з театрального факультету, надто боявся відмови. Страждати він більше не бажав.

Одного разу йому здалося, що рішення знайдено: треба викорінити свої почуття, поки це ще можливо. І він перестав розмовляти з Деборрою поза майданчиком. “Вона й не помітила”, – думав юний австралійський Байрон, розтравлюючи душу жалістю до себе. Але одного вечора вона раптом зателефонувала йому сама. “Що сталося?” – без передмов запитала Деб, рішуча, як і її героїня.

За роль у мюзиклі “Оклахома!” Г’ю був удостоєний премії Лоуренса Олів’є, 1999 р.

Г’ю бовкнув, не встигнувши навіть подумати про наслідки, настільки схвилював його цей несподіваний дзвінок: “Деб, я в тебе по-ідіотськи закохався. Не хочу дивитися на тебе нещасними очима, як побитий пес. Але ти не переживай, я впораюся, і ми знову будемо друзями!”

“Дурник, – розсміялася Деборра, і сміх її звучав так, що серце Г’ю заколотилося в припливі шаленої надії. – Я ж теж закохана в тебе! Просто розуміла, що ти молодший, і намагалася тримати дистанцію. Але тепер не хочу”.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

…У Деборри, як і у Г’ю, було непросте дитинство: батько загинув в автокатастрофі, коли вона була ще маленькою. Здавалося б, вона повинна шукати в коханому батька – людину надійну, турботливу і вже точно старшу і соліднішу, ніж двадцятип’ятирічний актор-початківець. Але Деб – людина дуже енергійна, сама про кого хочеш подбає. А крім того, Г’ю виявився не по роках дорослим і відповідальним.

2013 р.

“Я готовий був освідчитися їй через два тижні після знайомства, але вийшло тільки через півроку. Допомогла переконати Деборру її мама. Одного разу я прийшов до них на вечерю і за звичкою кинувся мити посуд після їжі. У нас у дитинстві було так заведено: хто готує обід, тарілки не чіпає. І мама переконала Деборру, що такого хлопця проґавити не можна”, – згадував Г’ю в бесідах із журналістами.

Вони одружилися через два роки після знайомства, у квітні 1996 року. Г’ю сам придумав дизайн обручок – із сапфірами і діамантами, з гравіюванням на санскриті: “Ми присвячуємо наш союз чомусь вищому”.

Наступні чотири роки Г’ю швидко просувався кар’єрними сходами, переважно завдяки мюзиклам. Він зіграв в австралійській постановці “Бульвару Сансет” роль цинічного Джо Гілліса, коханця старіючої істеричної актриси (і не побоявся асоціацій). За цю роль Джекману двічі вручили премію “Мо” – австралійський аналог театральної премії “Тоні”.

Потім пішов мерзенний Гастон із “Красуні і чудовиська”, а 1998 року Г’ю почав грати на сцені Національного королівського театру в Лондоні, і за роль у мюзиклі “Оклахома!” його було номіновано на найпрестижнішу театральну премію Лоуренса Олів’є.

“Не потрібно відмовлятися: на репетиціях мюзиклу “Красуня і чудовисько” мені доводилося брати таку високу ноту, що я трохи мочив штани, – іронізував Г’ю роками потому. – Відмовитися від ноти означало відмовитися від професійної гідності. Я залишив ноту. Приєднавши до неї підгузок”.

Щоправда, коли через кілька років йому запропонували роль у голлівудській постановці “Чикаго”, Г’ю все ж відмовився – вирішив, що для адвоката занадто молодий. Адже герой каже у фільмі: “Я побачив на світі все”, а Г’ю тоді було трохи за тридцять. У підсумку роль дісталася Річарду Гіру, і, коли фільм отримав кілька “Оскарів”, Джекман зі сміхом сказав дружині: “Ех, треба було просто дати себе загримувати!”

Кадр із фільму “Логан: Росомаха”, 2017 р.

У 1999 році австралійці обрали свого улюбленця “Людиною року”. На жаль, запаморочливі успіхи на акторській ниві не компенсували нещасть у родині. Вони з Деборрою чотири роки намагалися народити дитину: двічі траплялися викидні, двічі Деб проходила процедуру штучного запліднення – безрезультатно.

Виснажливе очікування і нескінченні невдачі могли б їх посварити, але подружжя дуже трималося за свій шлюб, ніби справді віднайшло одне в одному те, що втратили в дитинстві.

“У будь-якій родині бувають хороші, важкі та погані часи. Що б не трапилося, я знаю: ми вирішуватимемо проблеми разом. Воістину вона найбільша жінка, яку я коли-небудь зустрічав!”- твердив Джекман репортерам.

2013 р.

2000-й виявився для Г’ю одним із найвдаліших і найщасливіших у житті. Він отримав роль Логана в “Людях Ікс” – і тоді ж вони з Деб стали щасливими батьками, усиновивши новонародженого хлопчика Оскара. А ще через п’ять років удочерили дівчинку, давши їй ім’я Ава.

Г’ю уславився божевільним татусем, – власне, він і сам так себе називав. Він возив дітей до школи і зустрічав після занять, вчив плавати, здійснював з ними довгі прогулянки сіднейською набережною. Папараці фотографували Г’ю Джекмана в спортивних трусах і панамі, що сидить поруч із дітьми – Оскаром в одних шортах і Авою в простенькому платтячку.

Діти із захватом облизували морозиво на паличках, і, що характерно, їхній батько робив те ж саме. Поруч сидів собака – улюблений французький бульдог на прізвисько Далі – і жадібно дивився на ескімо.

“Усиновлення – це не просто взяти дитину у свій дім, а й пустити її у своє серце. Це найкраще, що ми могли коли-небудь зробити”, – якось зізнався журналістам Г’ю.

Його кар’єра в Голлівуді йшла по наростаючій, нехай навіть у його фільмографії не можна знайти однозначних шедеврів. Роль Росомахи Логана трохи заважала, як і будь-який ярлик супергероя, але трапилися і філософський “Фонтан”, і хвилююча драма Крістофера Нолана “Престиж”, і романтична історія “Кейт і Лео”.

Америка полюбила австралійця, як раніше закохувалася в його співвітчизників – Мела Гібсона і Рассела Кроу (до речі, з Кроу вони друзі, саме Рассел порекомендував Джекмана режисерові “Людей Ікс”).

У 2009 році йому довірили найважливішу місію – вести церемонію “Оскар”. Він дуже нервував, але в підсумку все виявилося дуже весело, як на домашній вечірці. Г’ю завжди подобалося розважати людей, він любив відчуття сцени.

Якби не це, навряд чи зміг би впоратися з хвилюванням, адже йому довелося розважати весь голлівудський бомонд (у першому ряду сиділа сама Меріл Стріп). Як сказала Деборра, “тобі доведеться розважати людей, які самі розважають весь світ”.

Деборра-Лі Фернесс, дружина Г’ю, 2006 р.

Деб повністю залишила акторську професію і переключилася на благодійність і роботу в продюсерській компанії чоловіка. Шлюб із людиною, яка обійшла Бреда Пітта в рейтингу найсексуальніших людей світу, приніс їй багато небажаної уваги преси, особливо тоді, коли вона почала гладшати та старішати, а Джекман дедалі розквітав і обростав новими м’язами.

“Дехто вважає, що я витягнула свій щасливий квиток, вийшовши за Г’ю Джекмана. Як на мене, це звучить образливо. Немов я виграла в лотерею, а не побудувала власну долю”, – якось сказала вона в інтерв’ю.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Особливо неприємними були чутки про гомосексуальність Г’ю. Виходило, що вона відіграє в шлюбі суто декоративну роль “прикриття”. “Якби я був геєм, не приховував би цього, – злився Г’ю. – Для мене це не найцікавіша інформація про людину. Так чи інакше, але я засмучений через Деб, тому що чую, як вона повторює: “Ах, це ж божевілля!”

Розуміючи, що найкращий спосіб боротьби з безглуздими чутками – їхнє цілковите ігнорування плюс почуття гумору, Г’ю іноді жартував з дружини: “Вона не любить, коли я в хорошій формі, бо сама звикла посідати трон найвродливішої людини в сім’ї”. Але з роками полишив ці жарти і зосередився на зізнаннях у коханні та вдячності.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Тим паче що журналісти постійно намагалися підловити його на симпатіях до якоїсь жінки – наприклад, до прем’єр-міністра Австралії Джулії Гіллард, яка залюбки бере участь в офіційних заходах, які влаштовує продюсерська компанія Г’ю.

Що й не дивно: знімаючи в Австралії блокбастери, Джекман приносить країні нові робочі місця. Але все-таки Джулії приємно і просто постояти на сцені поруч із чарівним красенем.

Убивча (і при цьому абсолютно безпечна, бо ви маєте справу з джентльменом) чарівність Г’ю приносила і суспільну користь: наприклад, вони з Деніелом Крейгом просто після вистави продали з аукціону свої речі закоханим фанаткам у залі.

Штани, щоправда, знімати відмовилися, але жилети і сорочки пішли з молотка. Гроші, зібрані таким екзотичним способом, були спрямовані в бродвейський фонд милосердя для досліджень у боротьбі зі СНІДом.

Друг сім’ї та партнерка Джекмана по розкішній сімейній сазі “Австралія” Ніколь Кідман якось сказала, що знає секрет чарівності Г’ю: він вміє любити. “І хоча кохає тільки дружину і в інших жінок шансів немає, він просто випромінює вміння кохати. А це жінкам дуже подобається”, – тонко підмітила актриса.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

…І ось тепер єдина жінка, якій він був відданий усією душею, незважаючи на її зайві кілограми, пузико і зморшки, сиділа поруч і тримала його за руку, як дитину. Завдяки легкому потиску її долоні Г’ю виринув із глибин спогадів і втупився в лікаря, який виголошував вирок.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Але ж насправді це не вирок! Адже хворобу можна контролювати! І якщо поводитися правильно, як намагався з дитинства чинити гарний хлопець Г’ю Джекман, все закінчиться дуже добре. Деборра мовчки дивилася на чоловіка і підбадьорливо посміхалася. Вона вірила в нього. Значить, усе справді буде добре.

Г’ю легко переніс досить нескладну операцію і вже за кілька днів опублікував в “Інстаграмі” своє фото з пластиром-наліпкою на носі. Він був сповнений рішучості повернути здоров’я, а заодно попередити всіх про небезпеку. “Ось до чого призводить нехтування кремами для засмаги!” – написав актор і закликав двадцять п’ять мільйонів своїх підписників не робити дурниць.

За наступні два роки Г’ю видалили ще чотири таких самих пухлини – три на носі й одну на плечі, кожні три місяці він проходить обов’язкове обстеження.

“Я реаліст, тверезо дивлюся на речі. Мені пощастить, якщо пухлини з’являться ще один або два рази, але, найімовірніше, це траплятиметься частіше. Тепер я не лінуюся і відповідальніше ставлюся до свого здоров’я, адже успіх лікування багато в чому залежить від ранньої діагностики. Якщо у вас є пухлина або щось, що має, на ваш погляд, дивний вигляд, то перевіртеся”, – вмовляє Джекман своїх фанатів.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

На щастя, за його здоров’я можна не турбуватися. Тим паче що він веде винятково правильний спосіб життя: не палить, практично не п’є, ранок починає зі склянки теплої води з лимоном, щодня займається медитацією (зовсім як Клінт Іствуд, з яким Г’ю дедалі частіше порівнюють). І, до речі, медитації йому дуже допомогли: “Це повністю змінило моє життя. Я ж довго був типовим психопатом – у тому сенсі, що постійно перебував у стані занепокоєння, що межує з манією. Напевно, зіграли роль усі мої дитячі травми. І тепер я навчився зберігати спокій у будь-якій, навіть найнервовішій ситуації, медитую перед виставами і початком зйомок”.

Сім’я Джекман кілька років тому повністю перебралася в Нью-Йорк. На Мангеттені, в престижному богемному районі Вест-Віллідж, перехожі щодня бачать Г’ю, який гуляє зі своїм бульдогом і ретельно за ним прибирає, абсолютно не бентежачись папараці.

Власне, Далі є зараз головною зіркою “Інстаграма” актора: приблизно половина постів присвячена саме цьому милому кривоногому песику персикового забарвлення, названому, до речі, на честь Сальвадора Далі – за зовнішню схожість. Так, у почутті гумору Г’ю не відмовити.

Про Джекмана кажуть, що він “хороший хлопець”. Звучить нуднувато, але, по суті, це ж чудово, якщо зірка світового класу завжди вітається з оточуючими першим, ні на кого не підвищує голосу, однаково милий з офіціантками і фанатками, завжди пропускає супутників уперед і посміхається фотографам, хоча, бачить бог, вони набридли до чортиків.

Навіть у папараці здатний розгледіти людей, а не тільки представників ненависної професії.

Г’ю із сином, 2009 р.

Одного разу, ще в Сіднеї, “божевільний татусь” вирушив на пляж із дітьми. Г’ю захопився розмовою з п’ятирічною донькою і випустив з уваги сина. Коли Оскар не з’явився за кілька хвилин, Джекман схопився, схопив доньку на руки і побіг пляжем. Слідом за ним клацали затвори фотокамер.

Г’ю думав про те, що стерв’ятники намагаються зафіксувати жах на його обличчі, щоб продати фото подорожче. І раптом хтось покликав його на ім’я, – як здалося акторові, щоб зробити вдалий кадр. Він обернувся, наливаючись люттю, і раптом зрозумів, що кличуть його не за цим: хтось із папараці виявив Оскара в кущах, хлопчик просто вирішив пограти з батьком у хованки.

“Уперше в житті я був вдячний долі за наявність папараці в моєму житті”, – сказав актор тоді.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hugh Jackman (@thehughjackman) on

Досвід цей, до речі, став у пригоді Г’ю, коли він отримав пропозицію знятися у фільмі “Полонянки” – зіграти звичайного роботягу, доброзичливого провінціала, у якого викрали доньку, і ця подія перетворює збожеволілого батька на монстра.

За останні роки Г’ю зіграв кілька цікавих ролей, і, схоже, досвід боротьби з хворобою збагатив його драматичну палітру. А ще Джекман попрощався з Логаном. Пора йти вперед. Пора дорослішати.

Росомаха, хоча і з’явився з майбутнього, залишився в березні 2017-го і із заздрістю спостерігає за Г’ю, який звільнився від свого “генетичного дефекту”. Тепер він не супергерой – просто людина.

А бути людиною – значить брати на себе відповідальність. У 2023 році Г’ю і Деборра розлучилися. Цей, 55-й день народження, буде для Джекмана дещо сумним. Але ж він людина – а значить, з усім упорається.

Фото: East News, Getty Images, Fotodom

Дивіться також:

Г’ю Джекман розлучається з дружиною після 27 років шлюбу

Г’ю Джекман показав вітальну листівку на день народження від 7-річного українського біженця (ФОТО)

Джада Пінкетт Сміт і Вілл Сміт таємно розлучились