9 листопада – день народження Геді Ламар. У цієї красуні химерна доля – донька львівського банкіра, вона прославилася як кінозірка золотого століття Голлівуду, уперше в історії кіно зіграла оргазм, а потім зробила відкриття, завдяки яким світ отримав Wi-Fi і мобільний зв’язок.

“Караван історій” розповідає, як склалося її неймовірне життя, в якому була і втеча з фашистської Австрії, запаморочливий успіх у кінокар’єрі, шість чоловіків і технологічні винаходи, що допомогли союзникам перемогти Німеччину.


Хеди Ламарр
1938 рік

­

Швидко-швидко стукаючи обцісами, Геді практично не помічала дороги. З голови ніяк не йшла розмова, що відбулася півгодини тому в задніх кімнатах однієї нічим не примітної пральні…

– …Пані, ви правильно робите, що їдете, – співрозмовник неспішно дожував зубочистку, прискіпливо оглянув зморщену в лахміття тріску й кинув її на брудну підлогу. – Скоро тут стане спекотно, надто спекотно. І я маю на увазі не прогноз погоди на майбутнє літо.

Геді почувалася незатишно в компанії цього неохайного хама, який аж ніяк не вселяв довіри. І навіть не робив такої спроби. Однак близька й надійна подруга порекомендувала його (а їй, своєю чергою, інша близька подруга) як “людину, здатну вирішити всі проблеми”. До того ж Геді чудово усвідомлювала правоту співрозмовника.

Хеди Ламарр

Життя навколо тріщало по швах із жахливою швидкістю, і надії, що все виправиться саме собою, зовсім не залишалося. Схоже, треба було забиратися з країни раніше, просто – соромно визнавати – вона боягузливо боятиметься до останнього, не хотіла залишати славу і розкіш, до яких звикла за останні роки.

Хотілося швидше закінчити тяжку зустріч. Пухкий конверт із готівкою ковзнув забрудненою стільницею і перекочував у руки… ммм… Геді навіть подумки уникала слова “злочинець”, але “розв’язання будь-яких проблем” передбачало багато чого, зокрема й злочин. Утім, хіба зараз вона сама не стала злісною порушницею закону?

Натомість на стіл ліг конверт удвічі більший і втричі тонший, ніж той, що містив плату за надані послуги.

– Тут нові документи і квиток на пароплав “Нормандія”, теж на нове ім’я. У вас є два тижні, щоб дістатися до Франції, до порту в Гаврі. Раджу все-таки потрапити на судно: нинішня зима не сприяє плаванню. Коли буде наступне – чорт його знає, – співрозмовник усміхнувся, встромив у щілину між пожовклими зубами нову зубочистку і без слів прощання вислизнув за двері.

Хеди Ламарр 1947
Геді Ламар, 1947

“Два тижні – так швидко. Раптом не встигну? А якщо не вийде?” – ці відчайдушні думки переслідували Геді весь шлях додому. Лише скинувши на руки покоївки промоклу шубку і зробивши крок у затишну вітальню, вона трохи розслабилася. Буквально на кілька секунд. Погляд ковзнув по химерному столику в центрі кімнати і завмер, зачепившись за нові предмети на ньому. Геді накрило новою хвилею паніки.

На столі красувався неймовірних розмірів букет білих і червоних троянд – її улюблених. Подібну красу в несезон складно добути і за великі гроші. Поруч – коробочка з вензелем відомого ювеліра. І записка.

Тремтячими пальцями вона розгорнула надушений папір: “Дорога, не застав тебе вдома. Сподіваюся побачити тебе ввечері в опері. А потім на нас чекає романтична вечеря в “Континенталі”. Твій люблячий і нудьгуючий чоловік Фрідріх Мандль”.

Ноги підкосилися, і жінці, щоб не впасти, довелося спертися на спинку дивана. Геді боялася цієї людини до нападів неконтрольованого жаху: він ніколи нічого не робив просто так, за кожним його кроком, за кожним словом ховався хитромудрий розрахунок.

Боялася, але не могла протистояти, а значить, увечері на неї чекає опера і спільна вечеря. І весь цей час вона молитиме бога, щоб подарунки і записка виявилися випадковим збігом, а не свідченням того, що таємницю розкрито.

– Геді, ти цілий вечір напружена і замислена. І так і не повідала мені, де була, – слова випромінювали співчуття і турботу, але рука чоловіка, що вагомо і надійно притискала її долоню до столу, не залишала сумнівів: Фрідріх не відступить, поки не отримає відповіді. Геді ледве зберігала самовладання, щоб не відсмикнути руку, як від злісної комахи.

Хеди Ламар фильмы
У фільмі “Самсон і Даліла”, 1949 рік

В опері вона перебувала в центрі уваги: то її оточили шанувальники, які мріють отримати автограф, то зустрілася компанія колег з акторського ремесла, спраглих обговорити виставу й останні плітки. Фрідріх скромно тримався на крок позаду, усім виглядом демонструючи, як він, “звичайний” промисловий магнат, пишається і захоплюється знаменитою красунею дружиною. Це могло обдурити кого завгодно, але тільки не Геді. Вона знала його занадто добре.

Тепер у затишному закутку фешенебельного ресторану між ними не було нічого, крім накритого ажурною білосніжною скатертиною столу. Офіціанти кружляли десь там, на периферії зору, ледь помітними мовчазними тінями.

– Отже? – Фріц знову нагадав про себе, вже наполегливіше, немов втрачаючи терпіння і натякаючи, що дружина непробачно забарилася з відповіддю на таке просте запитання.

Думки гарячково металися. Десь на задвірках свідомості спливла почута колись фраза про те, що напівправда – найкраща брехня.

Хеди Ламарр
Жовтень 1943 року

– У районі Маргаретен. У притулку для дітей-сиріт, – бовкнула Геді і зрозуміла, що тут вона не збрехала – бачила вивіску неподалік від пральні.

Фріц Мандль помітно скривився: до мешканців робітничих районів він ставився зі зневагою і інакше, ніж сміттєвим набродом, не називав, всупереч політиці партії, до якої належав.

– Ти ж сам знаєш, благодійність чудово піднімає популярність. Люди обожнюють благодійників, – поспішила додати Геді.

– Але ти не взяла машину й особистого водія. І схоже, що репортерів теж…

Так, тут він спіймав на гарячому. Як же викрутитися?

– Розумієш… Я хотіла спочатку сама, – Геді навмисне збентежено посміхнулася, торкнувшись щоки чоловіка (знав би хто, які зусилля душі для цього знадобилися!). – Знаю, ти будеш лаятися, але хотілося побувати там інкогніто – подивитися, оцінити. Щоб потім прийти підготовленою. Гарний репортаж про мене і притулок значно підніме доходи, бо піде на користь репутації нашої родини.

– Ахаха, все-таки я одружився не лише з красивою, а й з дуже практичною жінкою.

Господи, здається, її лицемірна усмішка просто зараз намертво в’їдається в шкіру, вростає в м’язи, вплавлюється в кістки – і віки вічні розтягуватиме губи у відповідь на його мерзенний сміх. Вдарити б, змусити замовкнути… Але Фріц помітно розслабився: все, що стосується збільшення прибутку, незмінно приводить його в добросердечний настрій.

– А в тебе як справи, мій хороший?

– Чудово. Навіть краще.

Заспокоївшись, чоловік із задоволенням осідлав свого улюбленого коника – заговорив про те, що життя налагоджується:

– Усі фабрики працюють у чотири зміни. День і ніч, день і ніч. Адольфу потрібно більше військової потужності. Танки і всюдиходи, кулемети і гвинтівки. І знаєш, що я тобі скажу? Гітлер – велика, – ні, найбільша людина в історії нашої нації. Отто Бісмарк порівняно з ним дрібна комашка. Новий лідер поверне нам колишню славу, підніме з колін. Вороги, які сміялися над нами, нав’язали німцям ганебний мир, роздирали землі по шматочках, заридають кривавими сльозами, визнаючи перевагу арійців.

Геді дивилася – і не розуміла. Але не Фрідріха – його розмови не в новинку, хоч до них і неможливо звикнути, – не розуміла себе.

Хеди Ламарр
1939 рік

Не розуміла, як підступне золоте божество змогло засліпити її блиском коштовностей і розкоші настільки, що чотири роки тому вона стрімголов кинулася під вінець із цим багатим, упевненим у собі чоловіком із вольовою щелепою. Ідеальний зразок “нової людини”, про яку тлумачать його кумири Гітлер і Муссоліні щоразу, коли бувають у їхньому домі. А зараз її чоловік недбало, під келих легкого бургундського, без жодного збентеження розмірковує про долі сотень, тисяч людей і не морщиться.

Хіба про такого принца колись мріяла маленька дівчинка нікчемної нині національності?

Хеди Ламарр в фильме "Деньги не нужны", 1931 год
Геді Ламар у фільмі “Гроші не потрібні”, 1931 рік

«Гроші роблять із тебе людину”, – не втомлювався повторювати її батько. Еміль Кіслер народився в заможній єврейській родині у Львові, тодішньому Лемберзі. До Відня він перебрався, щоб керувати одним із відомих банків. Там же відбулася його зустріч із Гертрудою Ліштвіц, відомою піаністкою з Будапешта. Гедвіга Єва Марія Кіслер, а просто Геді, була єдиною і обожнюваною дитиною цієї багатої пари, що обертається у вищих колах.

Як багато дітей з вищого суспільства, Хеді звикла до того, що будь-які її забаганки виконуються. Крім однієї. Успадкувавши від матері не тільки яскраву зовнішність, а й артистичний талант, дівчина пристрасно мріяла спробувати себе на сцені. Тільки не музичній, а театральній.

На жаль, у її стані класичну музику вважали заняттям шляхетним, а от театр чи, того гірше, кінематограф – долею “занепалих жінок”.

Будь-які розмови про подібну кар’єру незмінно закінчувалися скандалом. Батько виходив із себе – і на тиждень, а то й на два, забороняв Хеді залишати дім: “Нічого вештатися по кінотеатрах і забивати голову всілякою дурістю!” Але щойно термін домашнього ув’язнення спливав, Геді насамперед мчала на чергову кінопрем’єру. І одного разу… просто-напросто не повернулася додому.

У шістнадцять років красуня вступила до театральної школи, де її запримітив німецький режисер Макс Рейнхардт. Визнаний новатор у європейському сценічному мистецтві, Макс невпинно перебував у пошуках талантів. З його подачі Геді переїхала до Берліна – блищати на театральних підмостках, але на початку 30-х повернулася до Відня – заради кар’єри кіноактриси.

Її кіношний успіх виявився бурхливим і стрімким – від нічим не примітних епізодичних ролей до героїні першого порно-скандалу в історії кінематографа.

Голая Хеди Ламар 1933
Геді Ламар у фільмі “Екстаз”, 1933 рік

У 1933 році світ побачив фільм “Екстаз” чехословацького режисера Густава Махати. Десятихвилинна сцена купання, в якій Хеді знялася повністю оголеною, викликала шквал протестів і обурення з боку пуританської громадськості. Ба більше, Геді стала першою акторкою у світі, яка зобразила на екрані оргазм (щоб він мав більш вражаючий вигляд, режисер у потрібні моменти колов її шпилькою).

“Екстаз” негайно заборонили до показу в безлічі країн, в інших він демонструвався в дуже відцензурованому вигляді. Навіть сам Папа Римський Пій XII не полінувався виступити із засудженням “бісівського і розпусного” твору.

Хеди Ламарр Экстаз 1933
Постер фільму “Екстаз”

Проте саме цей фільм звів Геді з Фрідріхом. Побачивши прекрасну оголену німфу, Мандль абсолютно втратив спокій і буквально став одержимий дівчиною.

Розкішні вечері, вбрання і прикраси, кошики квітів – потік дорогих подарунків не припинявся. Геді лестила його увага: Мандль був третім у списку найбагатших людей Австрії. Фріц був старший на чотирнадцять років, але її це не бентежило: тридцять два роки – така дрібниця, чоловік у самому розквіті років і сил.

Підливали масла у вогонь і батьки новоспеченої зірки. Шоковані скандальною витівкою доньки, вони щосили намагалися повернути її в лоно благопристойності, тому збройовий магнат здавався їм найкращим рішенням у цій ситуації. Природно, коли Фріц освідчився, фрейлейн Кіслер без вагань погодилася.

Хеди Ламарр Экстаз
У фільмі “Екстаз”

Як сильно вона помилилася, Хеді усвідомила за кілька місяців. Одержимість Мандля не тільки не зменшувалася, а, навпаки, зростала в геометричній прогресії. Для початку Фрідріх спробував викупити всі копії “Екстазу” з австрійського прокату. Потім – заборонив зніматися в кіно. Зводив її сценами ревнощів і контролював кожен крок.

Хеді розуміла, що чоловік її ламає – жорстоко і нещадно. А гірше того, у нього починає виходити. Вона здригалася від звуків його голосу, боялася перебувати з ним в одній кімнаті, а після виконання подружнього обов’язку багато годин проводила у ванній кімнаті, марно, до синців і саден, намагаючись відтерти сліди його дотиків.

Хеди Ламарр
Геді Ламар

І все-таки думка про втечу прийшла не відразу. Тільки коли Фрідріх почав активно виявляти симпатії до фашистських режимів, що набирають популярності в Європі, дівчина остаточно зрозуміла, в яку бездонну прірву падає, пов’язавши життя з цією бездушною і безпринципною людиною. Але тепер вона зобов’язана зробити рішучий крок і все закінчити…

“Через кілька годин я сяду на поїзд до Парижа. Усе вийде, – переконувала себе Геді, крутячи в руках пляшечку зі снодійним, – напевно, треба б заховати, але, втім, це вже не має жодного значення…”

На ліжку в сусідній кімнаті мирно хропіла покоївка Тільда.

– Щиро сподіваюся, Фріц нічого тобі не зробить, – прошепотіла ледь чутно. – І ти не надто образишся, що я запозичила твій одяг…

Хеди Ламар

Плануючи втечу, Хеді розуміла, що їхати в поїзді першим класом – небезпечно. Занадто велика ймовірність зустріти когось зі знайомих. А ось скромна покоївка, що прямує до нових господарів у Париж, не викличе підозр ні в кого.

Хеді озирнулася, окидаючи прощальним поглядом місце, яке чотири роки називала домом, – серце навіть не тьохнуло.

Біля дверей терпляче, наче відданий пес, чекала маленька скромна валізка – яка й личить молодій доброчесній дівиці з робітничого класу. Ну хто запідозрить, що між скромним вбранням ховаються коштовності на значну суму?

Хеди Ламарр
1938 рік

Чесно кажучи, Геді із задоволенням залишила б їх у Відні – вони нагадували про погане. А ще більше хотілося жбурнути прикраси Фріцу в обличчя, але дозволити собі таке марнотратство жінка не могла: останнім часом Мандль скрупульозно контролював її витрати, тож після оплати послуг “тієї людини” та купівлі квитка на потяг грошей не залишилося.

“Зрештою, дорогі брязкальця можна вважати компенсацією за безцільно витрачені чотири роки, – подумала втікачка. – Напевно, добре, що батько не дожив до цього моменту. Він знову б жахнувся від нової витівки своєї недолугої доньки”.

Геді Кіслер накинула куце пальтечко замість звичної теплої і дорогої шубки, підхопила валізу і вислизнула за двері. Попереду на неї чекало нове життя, без Фрідріха.

Хеди Ламарр 1941
У фільмі “Приходь зі мною жити”, 1941 рік

…Трансатлантичний лайнер “Нормандія” вражав. Інженерне диво французьких кораблебудівників законно носило титул найбільшого судна у світі. І найрозкішнішого: інтер’єри від найкращих французьких дизайнерів, світильники Lalique, зимовий сад, тенісні корти і басейни – справжній палац на воді.

Квиток у другий клас (тепер зрозуміло, чому він коштував цілий статок) давав Геді можливість хоч мигцем помилуватися красою, призначеною для пасажирів екстракласу. Але найбільше її приваблювала прогулянкова засклена галерея, що йде вздовж усього борту корабля. З двадцятиметрової висоти відкривався краєвид на безкраї простори океану, від якого перехоплювало подих.

Геді відчувала, як її охоплює абсолютно дитячий захват і практично забуте п’янке відчуття свободи. “Пробігтися б… Розкинувши руки і заволавши від щастя”, – замріявшись, вона зробила кілька швидких кроків і негайно врізалася в щось м’яке, що здавлено хмикнуло.

Хеди Ламарр
1940-ві

– Чудове видовище, – жертва, як не дивно, не висловила невдоволення таким нешанобливим ставленням – навпаки, трохи відступила і, нахиливши голову набік, з цікавістю роздивлялася винуватицю зіткнення.

– Справді, корабель чудовий, – Геді, вибачившись, посміхнулася імпозантному чоловікові за п’ятдесят. – Складно встояти.

– О ні, корабель, безсумнівно, гарний, але я про вас, – чоловік ще раз іронічно хмикнув, не відриваючи погляду від дівчини. – Знаєте, у мене нав’язливе відчуття, що я вас десь бачив. Ми точно не знайомі?

В очах Геді промайнув переляк, долоні вмить спітніли, і вона інстинктивно виставила їх уперед, немов у спробі захиститися. Що, якщо Фрідріх (діставшись Парижа, вона подала на розлучення) вистежив її і послав по п’ятах вірних шукачів, які за руки-ноги притягнуть збунтовану дружину назад, в обридлу золоту клітку?

Луис Майер
Луїс Маєр

Близький до істерики стан Геді незнайомець оцінив миттєво – піднявши капелюх, вклонився, дістав із внутрішньої кишені піджака візитівку і люб’язним тоном уточнив:

– Гадки не маю, що вас налякало, але я не заподію вам шкоди. Моє ім’я – Луїс Маєр, і я один із власників кінокомпанії “Метро-Голдвін-Маєр” – напевно ви чули. Повертаюся з Європи, де шукав нові обличчя для Голлівуду. Однак, схоже, головний з європейських скарбів стоїть зараз переді мною…

Контракт між Геді та кінокомпанією було укладено просто на борту “Нормандії”. Луїс Маєр переконав дівчину взяти нове прізвище, щоб уникнути скандальних асоціацій з “Екстазом”. Так Геді Кіслер стала Геді Ламар – на честь зірки німого кіно, яка носила титул найпрекраснішої жінки світу, Барбари Ла Марр.

Хеди Ламар в фильме "Шумный город"
Геді Ламар у фільмі “Гучне місто”, 1940 рік

Перебравшись до Голлівуду, Геді одразу почала активно й успішно зніматися. Кожен її фільм ставав сенсацією. Як стверджували критики, дихання перехоплювало, варто було їй з’явитися на екрані.

Маєр зробив велику ставку на молоду акторку, сподіваючись, що з неї вийде друга Грета Гарбо чи Марлен Дітріх. Тому й ролі для неї підбирали відповідні – фатальних красунь спокусниць, а партнерами були найзнаменитіші та найпривабливіші чоловіки тієї епохи: Спенсер Трейсі, Кларк Гейбл, Джеймс Стюарт.

Кларк Гейбл и Хеди Ламарр
Кларк Гейбл і Хеді Ламарр у фільмі “Товариш Ікс”
Фильмы с Хеди Ламарр
У фільмі “Леді тропіків”, 1939 рік

Геді отримала все, про що мріяла: успіх, гроші, славу. Її новий чоловік Джин Маркей обожнював Ламар і їхнього маленького названого сина Джеймса.

І все-таки Геді не знаходила собі місця. Половинка її серця, її душі залишилася там, за океаном, у Європі, що роздирається зараз вогнем війни. Як би вона не хотіла забути минуле, воно не бажало відпускати її.

Похмуре задоволення принесла звістка про Фрідріха Мандла. В Австрії почалася серйозна чистка серед поплічників Гітлера. Незважаючи на свою лояльність, Фрідріх також потрапив під роздачу. Адольф прагнув сформувати ідеально чисту, абсолютно вірну собі націю. Фріц, з його краплею єврейської крові за батьківською лінією, до числа “нових арійців” ніяк не потрапляв. Втративши частину статків, Мандль, під загрозою смерті в концтаборі, втік до Південної Америки. Втім, розуму подія йому не додала: в Аргентині він одразу став соратником Хуана Перона.

Хеди Ламарр
Геді Ламар із другим чоловіком Джином Маркеєм

Найгірше було те, що в нацистській Австрії все ще залишалася мати Геді. Гертруда – чистокровна єврейка, для неї це стовідсотковий вирок, і, можливо, тільки лічені дні відокремлюють нещасну від приведення його у виконання. Геді використала всі свої зв’язки, всі можливості, які їй давало становище акторки зі світовою славою, щоб влаштувати втечу матері з країни та її переїзд до Америки. Але на серці все одно було неспокійно. Скільки таких нещасних продовжувало жити в жаху і страху, в очікуванні неминучої загибелі. А вона нічим не могла допомогти.

Потрясінням для неї стала і звістка про затоплення англійського евакуаційного корабля SS City of Benares, що перевозив близько чотирьохсот осіб, серед яких – майже дев’яносто дітей. Це був один із перших випадків свідомого знищення цивільних суден із біженцями.

Хеди Ламарр
Геді Ламар у своєму домі, 1940-ті

Проридавшись, Геді замислилася, чому так вийшло, і занурилась в усю технічну документацію, до якої змогла отримати доступ.

Ще за часів життя в Австрії Фрідріх, у спробі тотального контролю, вимагав, щоб вона була присутня на всіх його зустрічах із науковцями та розробниками озброєння. Фотографічна пам’ять і розум допомогли Геді після приїзду до Штатів відтворити багато з цих напрацювань, що подарували Америці деяку перевагу у війні з нацистами.

Хеди Ламарр
З новонародженою донькою Деніз і третім чоловіком Джоном Лодером, 1945 рік

Звичайно, уряд був вельми вдячний їй за це. Але ж і сама Геді була далеко не дурепою, не безмозким копіювальним апаратом.

Мало хто розумів, а, скоріше, хотів розуміти, що за красивим личком голлівудської зірки ховаються неабиякий розум і видатні здібності до точних наук. До початку активних воєнних дій Ламарр уже володіла кількома патентами, такими як поліпшена система світлофорів і таблетки, що перетворюють воду на газовану воду. Щоправда, останній винахід вийшов не особливо вдалим. “Рідкісна гидота вийшла, за смаком схожа на ліки від похмілля”, – сміялася Хеді.

Але всі спроби приєднатися до Національного бюро винахідників і працювати над військовими проектами отримували стандартну відмовку: “Так, ми дуже цінуємо вашу участь, але ви будете набагато кориснішими, збираючи гроші на благодійність і продаючи військові облігації”.

Ні, що ви, вона зовсім не проти приносити користь своїй країні і так.

Девушка Зигфельда Хеди Ламарр
У фільмі “Дівчина Зігфельда”, 1941 рік

Для цього був розроблений цілий спектакль. Спочатку на сцену виходила Хеді, розмовляла з глядачами, а потім запитувала, чи є в залі солдати? І серед лісу піднятих рук вказувала наманікюреним тонким пальчиком на Едді Родса, моряка та її партнера по шоу. Після легкого флірту Геді трепетно і з придихом повідомляла захопленій публіці: “Я обіцяю поцілувати цього красеня, якщо присутні придбають достатньо військових облігацій”. Завжди працювало безвідмовно.

І все ж таки Геді була впевнена, що своїм розумом, а не красою вона може зробити набагато більше.

Фильмы Хеди Ламарр
У фільмі “Експеримент Перілоус”, 1944 рік

Як згадував потім Едді Родс, який став її близьким другом: “Винахідництво було її всепоглинаючим захопленням. У проміжках між зйомками у Геді залишалася маса часу, який вона не хотіла витрачати на дозвільне проведення часу.

У будинку була обладнана окрема кімнатка, в якій Геді працювала над реалізацією своїх ідей. Та що там, навіть Говард Г’юз, вражений її талантами, позичив парочку хімікатів для роботи над газованою водою. Ну… тієї самої, що не вдалася”.

Хеди Ламарр фильмы
У фільмі “Білий вантаж”, 1942 рік

Принести порядок у цей хаотичний, безглуздий і несправедливий світ було завданням її винаходів. І після трагедії, що сталася в Атлантиці, вона зрозуміла, як саме.

– Послухай, Джорджі, у мене є ідея! – зазвичай Геді воркувала тим милим голосом, який приводив в екстаз глядачів, але сьогодні вона була занадто розбурхана, щоб зберігати потрібну тональність.

Уперши руки в боки, вона стояла перед Джорджем Антейлом, авангардистським композитором, який жив по сусідству і з яким її об’єднувала любов до Європи, музики і обурення тим, що відбувається на Старому континенті.

У фільмі “Райське тіло”, 1944 рік

– И? – Джордж був обережний, адже з Геді нічого не можна знати напевно: чи то зараз вона вибухне гнівною тирадою на адресу ідіотів, що сидять в уряді, чи то розповість про тяжке становище нещасних у Лондоні, чи то попросить скласти сюїту до нового фільму.

– Я знаю, у чому проблема з радіозв’язком! – вона тріумфувала.

Ну ось, знову… Допомога військовим стала для подруги нав’язливою ідеєю. Джордж, визнаючи за Ламарр деяку гнучкість мислення, все ж таки не вірив, що ця прекрасна жінка може запропонувати кращим умам Америки щось справді гідне.

З третім чоловіком Джоном Лодером у фільмі “Збезчещена леді”, 1947 рік

– Річ у частотах, якими передається сигнал, – не вгамовувалася Хеді. – Розумієш, відкритими каналами йде все, навіть секретні повідомлення. Нічого не варто їх перехопити, розшифрувати і перенаправити. А що, якщо зробити частоту стрибаючою, розділеною на частини? І вся ця какофонія буде відома лише відправнику й адресату! Розумієш, частота – як нотний запис. Якщо немає цільної партитури, ворогові дістануться в кращому разі тільки крихітні фрагменти. Але відтворити або змінити весь твір він не зуміє.

– А знаєш… – Антейл задумався.

У чомусь Хеді говорила справу. Принаймні, застосувати музичні навички в зовсім іншій галузі було б цікаво.

– Сідай і розкажи докладніше.

Хеди Ламар
1942 рік

За два роки Антейл і Ламарр представили свій проект американському уряду. Військові захопилися, ввічливо подякували винахідникам і видали патент під номером 2 292 387 і з назвою “Секретна система зв’язку”. А потім відмовилися від використання, вважаючи реалізацію надто складною. Геді була в розпачі, адже їй так хотілося принести користь.

До винаходу Штати повернулися тільки в 60-ті роки, за часів Карибської кризи. А ще через кілька десятиліть напрацювання Ламарр лягли в основу принципів мобільного зв’язку, Bluetooth і WiFi-технологій. Адже придумана нею теорія “стрибаючих частот” дозволяла людям вільно спілкуватися, ділитися інформацією, не побоюючись, що їм завадить хтось сторонній.

Хеди Ламарр
1945 рік

Однак усе це трапиться набагато пізніше. А зараз, за часів Другої світової, Геді не залишалося нічого іншого, окрім як повернутися до акторської кар’єри, займаючись винахідництвом виключно для душі.

Хоча і зйомки в кіно її незабаром перестали радувати. Режисери, як і раніше, воліли експлуатувати образ фатальної красуні, залишаючи Геді мало простору для маневру.

фильм "Самсон и Делила"
У фільмі “Самсон і Деліла”, 1949 рік

До того ж з роками вона не ставала молодшою. Страх втратити привабливість став її нав’язливою ідеєю, настільки сильною, що Ламарр ризикнула зробити кілька радикальних пластичних операцій, намагаючись повернути красу, що вислизає.

Хеди Ламарр
Геді Ламар у вестерні “Мідний каньйон”, 1950 рік

“Немає видовища похмурішого, ніж стара красуня”, – із сумом зауважила Геді, дивлячись на своє відображення в дзеркалі. Як вона не намагалася молодитися, вік брав своє. І 1958 року вона вирішила піти з великого екрану.

Хеди Ламарр
1950-ві

А за кілька років Геді, і без того не надто товариська, забажала розірвати рештки зв’язків зі світом і віддалитися у свій маєток у Флориді. Це рішення збіглося з її останнім, шостим розлученням – з Луїсом Боїсом, за іронією долі її адвокатом у попередніх трьох, і виходом її псевдо-автобіографії “Екстаз і я”.

Співавтор, який написав більшу частину книжки, – сама Геді не цікавилася літераторством, – зробив її німфоманкою, а крім того, вигадав ще купу неприємних речей. Довелося судитися з видавництвом.

Хеди Ламарр с детьми
Геді Ламар із дітьми

Відверто кажучи, наодинці із собою вона почувалася чудово. Ніхто не схиляв її до своєї думки, не чекав, що вона гратиме ролі, нав’язані соціумом, ніхто не шукав у її вчинках підступу, не рився в брудній білизні.

Усе, що їй було потрібно, було під рукою. Ну а для спілкування з дітьми, нечисленними друзями і кількома юристами цілком вистачало телефону.

Хеди Ламарр с сыном Энтони
Геді Ламар із сином Ентоні, 1966 рік

Геді Ламарр благополучно забула про світ, але світ, як не дивно, не забув про неї.

– Мадам, вам лист. Не схоже, що він від адвоката, – економка крутила в руках великий коричневий конверт. – Відправник – якісь Electronic Frontier. Ніколи не чула…

– Що ж там, читай скоріше, – з віком Геді практично осліпла і стала майже безпорадною в деяких питаннях.

Хеди Ламарр
1979 рік

У конверті виявилося запрошення на церемонію нагородження Pioneer Award. Через пів століття після винаходу “стрибаючих частот” її роботу було оцінено…

Їхати туди Геді навідріз відмовилася, натомість надіславши організаторам зворушливе аудіоповідомлення: “Сподіваюся, ви почуваєтеся так само добре, як і я. Адже все в моєму житті виявилося не марним”. А ще через деякий час день її народження, 9 листопада, в деяких німецькомовних країнах офіційно став Днем винахідника. Геді могла бути щасливою.

Одного разу вона сказала своїй доньці Деніз: “Бути гламурною красунею – легко. Все, що необхідно, – не змінюватися і виглядати дурненькою. Але краса все одно зникає, як не старайся. А ось розум і твої справи – залишаються”. І щодо Геді Ламар це чиста правда.


Вперше опубліковано в журналі “Караван історій” (листопад 2016)

Фото – Getty images

Дивіться також:

Єдине щасливе кохання Одрі Гепберн

Чому акторку Лорен Беколл назвали останньою легендою Голлівуду

Еврейская свадьба Мэрилин Монро: опубликованы редкие видеозаписи