4 і 5 вересня 1988 року святкувала весілля акторська пара – Кевін Бейкон і Кіра Седжвік. Вони разом вже 35 років. Такий міцний шлюб рідко зустрінеш, особливо в велелюбному Голлівуді. А ці двоє зберегли одне до одного найтепліші та найпристрасніші почуття.

“Караван історій” розбирається, у чому секрет сімейного щастя Кевіна і Кіри. У тому, що вони до весілля обговорили, як поділять обов’язки вдома? Або в тому, що говорять один одному ласкаві слова по десять разів на день і хвалять партнера на публіці? Або в “брудному” сексі, як упевнений Кевін? Одне точно: якби боги вміли заздрити, Седжвік і Бейкону вони позаздрили б напевно


“А тепер кульмінація нашого сьогоднішнього ефіру, – урочисто оголосив ведучий телевізійної програми Finding Your Roots і за сумісництвом професор Гарварду Генрі Луїс Гейтс-молодший, який спеціалізується на афроамериканській історії. – Родовід сім’ї Кевіна Бейкона і його дружини Кіри Седжвік! Почнемо з того, що ваш рід веде свою історію з англійського Брістоля, а король Едуард I Довгоногий з династії Плантагенетів, який боровся з шотландським лицарем, сером Вільямом Воллесом, є вашим двадцять другим прадідом”.

– О, – тільки й зміг вимовити Кевін. – Не думав, що ваше розслідування зайде так далеко. Ви в буквальному сенсі цього слова просунулися вглиб століть!

– Йдемо далі, – урочисто виголосив ведучий і витримав тривалу, виснажливу паузу. – Ви готові почути продовження?

– Так! – в єдиному пориві видихнули Бейкон і Седжвік, від хвилювання інстинктивно взявшись за руки.

– Ваша сім’я зробила свій внесок в історію не тільки Англії, а й Америки, – сказав телеведучий, – вона має безпосереднє відношення до ключових її моментів – підписання Декларації про незалежність США і боротьби за скасування рабства.

– Такими родичами можна тільки пишатися! – захоплено вимовив Кевін.

– Зачекайте, – усміхнувся професор, – не поспішайте з висновками. А що ви скажете, якщо дізнаєтеся, що пов’язані родинними узами з Бредом Піттом і Бараком Обамою?

– Що я завжди підозрював: мене недооцінюють. І це не жарт, зараз я серйозний як ніколи, – з гідністю вимовив Бейкон.

Постер до фільму “Лимонне небо” з Кірою Седжвік і Кевіном Бейконом, 1988 р.

– Але і це ще не все, – відповів телеведучий, і з його тону всім присутнім у студії стало зрозуміло: найцікавіше він приберіг для фіналу своєї промови. – Зараз я покажу Кірі фотографію її дев’ятиюрідного дядька. Цікаво, чи впізнає вона його?

– Не може бути… – схвильовано прошепотіла Седжвік, глянувши на картку, яку їй простягнули. – Але це ж…

– …Ваш чоловік Кевін Бейкон! – закричав телеведучий, перекрикуючи звуки оркестру.

– Я це як знала, – зітхнула Кіра, трохи заспокоївшись, – надто вже ми з Кевіном схожі одне на одного – любимо й ненавидимо одне й те саме, однаково дивимося на світ і людей.

– Так ви далеко зайдете. Виявиться ще, що через родинні зв’язки ми не можемо бути чоловіком і дружиною, – напівжартома-напівсерйозно зауважив Бейкон.

Кевін Бейкон у картині “Ті, що сплять”, 1996 р.

– По-моєму, це цілком укладається в теорію шести рукостискань і знаменитої гри “шість кроків до Кевіна Бейкона”, – парирував Гейтс-молодший. – Якщо вірити їй, усі люди – родичі або щонайменше хороші знайомі.

– Не хвилюйся, любий, – підбадьорливо посміхнулася Кіра. – Поки пан учений не сказав, що ми з тобою двоюрідні брат і сестра, нам ніщо не загрожує.

Новини про предків, які ще вчора були для нього безтілесними тінями, а сьогодні почали набувати реальних рис, змусили Кевіна Бейкона замислюватися про своє власне життя. Як він проживає його? Яку пам’ять він залишить нащадкам? Непрості запитання, але кожна людина, якщо, звісно, їй не байдужа її репутація, має відповісти на них.

На відміну від своїх ровесників, які сьогодні хотіли стати пожежниками, завтра – поліцейськими, а післязавтра – астронавтами, Кевін, скільки він себе пам’ятав, завжди мріяв тільки про одну професію – акторську. Йому подобалося передражнювати вчителів та однокласників, причому робив він це так кумедно і схоже, що “жертви” не ображалися, а сміялися над пародіями на самих себе.

Звісно, копіювати оточуючих було цікаво, але куди більше Кевіну хотілося проживати чужі життя, влазячи, як він казав, у шкуру інших людей. Це набагато крутіше, ніж мрії його однолітків, які обирають одну-єдину професію раз і назавжди, адже він може щоразу бути кимось іншим. Додавши до цього можливість подорожувати по всьому світу, знімаючись то біля океану, то в лісах Амазонки, то на Північному полюсі, то в пустелі Сахарі, Кевін зробив висновок: це найкраща професія, яку він може обрати.

Пристрасть до акторства була така сильна, що Кевін насилу дочекався закінчення школи. Склавши в спортивну сумку найнеобхідніші речі, він залишив рідну Філадельфію і поїхав спочатку в Пенсільванію, де навчався в престижній Губернаторській школі мистецтв, а потім у Нью-Йорк. Якщо у його батька, відомого архітектора і містобудівника Едмунда Бейкона, портрет якого в ознаменування його заслуг перед суспільством 1964 року помістив на обкладинку журнал Time, і були інші погляди на майбутнє сина (він сподівався, що той піде по його стопах), то він, поважаючи вибір Кевіна, про них промовчав.

Кевін Бейкон, 1980 р.

Грошей на той час Кевіну не вистачало катастрофічно. У Пенсильванії він ще сяк-так перебивався з хліба на воду, бо отримував стипендію, а в Нью-Йорку настали по-справжньому важкі часи. Звісно, він міг би попросити допомоги в батьків, але гордість не дозволяла йому зробити це щонайменше з двох причин. По-перше, тато з мамою жили скромно, великими капіталами не володіли і, якби син заїкнувся про те, що йому нема чого їсти, зрозуміло, допомогли б йому, але на що б вони тоді стали жити самі? Ну а, по-друге, якщо ти став дорослим і поїхав далеко від дому, будь добрий заробляти сам, інакше який сенс у такій, “дутій” самостійності? Щоб забезпечити собі шматок хліба і дах над головою, Кевін водив рейсовий автобус, бігав із тацею в кафе і розвантажував машини на складі. Але це після обіду, а в першій половині дня він навчався на престижних курсах акторської майстерності Джулії Р. Мастерман, куди вступив без зусиль.

У рідкісні вихідні Бейкон бродив нью-йоркськими вулицями. Він полюбив це місто одразу і назавжди, вперше побачивши силуети його хмарочосів, що сяяли яскравими вогнями, на тлі чорного вечірнього неба. Нью-Йорк подобався йому в будь-яку пору року, навіть улітку, коли всі його жителі знемагають від спеки і мріють втекти туди, де можна знайти бодай якусь подобу прохолоди, але особливо добре він почувався восени, коли відкривалися сезони в нью-йоркських театрах.

Кевін Бейкон у романтичній комедії “Це безглузде кохання”, 2011 р.

Гуляючи містом, Кевін вибирав вулиці, на яких вони перебували, – змішувався з натовпом біля яскраво освітленого входу, слухав глядачів, які смакували задоволення, що їх чекає спектакль, уявляв собі, як у цей час актори у своїх гримерках готуються до виходу на сцену – налаштовуються на роль, яку їм належить зіграти. Мріяв про те, що колись і він ось так чекатиме третього дзвінка, розглядаючи зал для глядачів у діру запорошеної завіси, – Кевін так добре уявляв собі цю картину, що навіть відчував характерний запах театрального пилу, що скупчився в ньому.

У ті дні він мріяв тільки про театр – кіно здавалося йому мистецтвом несерйозним: усе там здавалося неприродним, до того ж раз і назавжди зафіксованим, тоді як сцена давала можливість шукати, імпровізувати, щоразу бути новим і незнайомим як для себе, так і для своїх глядачів. На другому році навчання Кевін почав шукати театр, у якому міг би працювати. Зрозуміло, про Бродвей не йшлося – там не всім зіркам місце знаходиться. Але в місті – безліч театрів, чому б йому не влаштуватися туди?

Бейконом зацікавився режисер Manning Street Actor’s Theater. Подивившись на юнака, у якого були явні задатки характерного актора, він сказав, що візьме його в трупу, але спочатку не обіцяє нічого, крім виходів у масовці. Господи, та Кевін готовий був мити підлогу, тільки б дихати театральним повітрям! Режисер не обдурив: минуло трохи більше року, і Кевін отримав свою першу, нехай і епізодичну роль. День, коли він уперше вийшов на сцену не в масовці, а самостійно, став для Бейкона одним із найщасливіших у житті. Минуло зовсім небагато часу, і те, що здавалося недосяжною мрією, стало реальністю: він отримав роль у театральній постановці на Бродвеї, а його партнерами стали Шон Пенн і Вел Кілмер.

Кіра Седжвік у ролі Сінді Еллер у рімейку знаменитої казки “Попелюшка” під назвою “Сінді Еллер: сучасна казка”, 1985 р.

Кіно виникло в житті Бейкона випадково: актор, якого готували на одну з ролей другого плану, не прийшов на кастинг, і асистенти терміново почали підшукувати людину, яка більш-менш підходила б за типажем. Бейкон просто опинився в потрібний час у потрібному місці – можна сказати, що йому пощастило. Звичайно, говорити про роль учня коледжу в “Звіринці” як про серйозний акторський прорив Бейкона не доводиться, але завдяки їй на нього почали звертати увагу, а це для будь-якого актора одна з найважливіших умов затребуваності. І вже наступна робота – студент за обміном у фільмі “Вільні” – стала початком нового етапу в житті Бейкона.

До речі, вже тоді він зарекомендував себе як актор, який серйозно ставиться до кожного свого виходу на знімальний майданчик. Щоб бути достовірним і органічним, він досить багато часу інкогніто провів в одному з коледжів, щоб відчути ставлення студентів до новенького учня, як то кажуть, на власній шкурі.

Реальність персонажів, яких він грає, узагалі коник Бейкона: він категорично відмовляється любити своїх героїв, бо серед них багато людей, м’яко кажучи, негідних, але знає, як зробити їх живими і впізнаваними. До речі, саме тому Кевін не любить комедії – там усе начебто ненароком, а ось драми і трагедії, в яких можна грати вбивць і лиходіїв, які часто паралельно є геніями, йому до душі. При цьому Бейкон не боїться, що його почнуть ототожнювати з несимпатичними персонажами, і справедливо вважає, що про свій імідж можуть турбуватися тільки політики, а для акторів це недозволена розкіш.

Вихідною точкою, з якої кар’єра Бейкона почала рух вгору, стала картина “Вільні”. Несподівано для актора вона стала лідером прокату, і на Кевіна, фотографія якого красувалася на обкладинці журналу People, звернули увагу і глядачі, і критики. Відтоді жодна його роль не залишалася непоміченою, хоча сам Бейкон вважає, що зміг би зіграти набагато більше, якби, звісно, продюсери йому це дозволили. На вильоті 90-х років минулого століття Кевін увійшов до першої низки акторів Голлівуду, поява яких у титрах забезпечує картині популярність і значні касові збори. Бейкон у тому чи іншому фільмі встиг попрацювати з усіма зірками “фабрики мрій”, та й режисери його своєю увагою не обділяли, але сам Кевін серед інших особливо відзначає Клінта Іствуда, з яким мріяв попрацювати з початку своєї акторської кар’єри. На Бейкона справив враження режисерський стиль Іствуда: він називає його “знежиреним” і при цьому вважає за краще не розшифровувати, радячи особливо цікавим попрацювати з цим режисером і дізнатися все на власному досвіді.

Постер до фільму “Вільні”, 1984 р.

Однак кар’єра нічого не коштувала б для Бейкона, якби не близькі люди – діти та дружина. Кевін ніколи б не зізнався в цьому Кірі, але чого вартий секрет, який у їхній сім’ї відомий усім, навіть дітям? З актрисою-початківцем Кірою Седжвік вони познайомилися в Бостоні, на знімальному майданчику фільму “Лимонне небо”, і відтоді місто дуже дороге Бейкону – настільки, що саме тут він згодом зняв свій фільм “Відступники”. Але з першого погляду міс Седжвік йому категорично не сподобалася: надто вродлива, знає це, а тому поводиться доволі зверхньо – на той час Кевін надавав перевагу простішим, веселішим і, даруйте, доступнішим дівчатам. Та йому й у страшному сні не могло привидітися, що він колись запропонує руку і серце цій правильній в усіх відношеннях Сніговій королеві.

Спілкуючись спочатку по-дружньому, а потім дедалі ближче й ближче, Кевін і Кіра дивувалися тому, як багато в них спільного. Про таких людей кажуть, що вони виросли в одній дитячій, хоча вираз цей, скоріше, образний, але їхні сім’ї справді були дуже схожі: будучи дітьми, вони читали одні й ті самі книжки, любили одну й ту саму музику, слухали начебто написані під копірку нотації батьків і однаково пристрасно мріяли про акторську професію.

Зрозуміло, були в їхньому житті й відмінності. Кіра росла в релігійній сім’ї, її матір і вітчима не можна було назвати фанатиками, але канонів вони все ж таки дотримувалися, тому дівчинка спочатку вступила до духовної семінарії, а потім до коледжу, в якому вивчала богослов’я. Але, як і в Кевіна, потяг до акторства переміг, і Кіра перевелася в університет Південної Каліфорнії, звідки вийшла дипломованим фахівцем у галузі театрального мистецтва. Дебютувала юна Седжвік ще раніше, ніж Бейкон, – у шістнадцять років уже грала в популярному серіалі “Інший світ”. Взагалі, мильні опери – улюблений жанр Кіри, свої найкращі ролі вона зіграла саме в них, та ще й прищепила любов до них Кевіну.

Постер до фільму “Вбивство першого ступеня”, 1995 р.

До цього Бейкону здавалося, що телебачення, так само як і все, що воно виробляє, не те місце, де варто працювати, – кіно для актора набагато привабливіше. Але, бачачи, як його дружина грає в телевізійних серіалах, він поступово почав змінювати своє до них ставлення з негативного на позитивне. Ба більше, ризикнув і відповів згодою на пропозицію взяти участь в одному з багатосерійних телефільмів.

Зрозуміло, перш ніж сказати остаточне і безповоротне “так”, він порадився з Кірою, яка порекомендувала чоловікові зважити свої сили, адже проєкти на телебаченні тривають роками, і з героєм, якого грає актор, йому доведеться зріднитися і співіснувати досить довго. Не можна сказати, що це зовсім не злякало Бейкона, він навіть злегка напружився, але потім подивився на дружину, яка ставиться до такої перспективи абсолютно спокійно, і вирішив не відставати від неї. Тепер він називає серіали важливою частиною свого життя і радіє, коли йому пропонують роль у новій мильній опері.

Кадр із фільму “Дроворуб”, 2004 р.

Їхнє життя не можна назвати безхмарним. Як і всі, вони сваряться, миряться і переживають трагедії різного калібру, але ділять усі труднощі на двох, тим самим зменшуючи їхній негативний вплив щонайменше наполовину. Одним із найсерйозніших життєвих випробувань Кевіна і Кіри стало обвалення сумнозвісної в Америці фінансової піраміди “Фонд Мейдоффа”, творець якої, шахрай Бернард Мейдофф, ґрунтуючись на методі іншого знаменитого шахрая Чарльза Понці, провернув грандіозну аферу, внаслідок чого тисячі американців відразу стали жебраками.

Не оминула ця доля і Бейкона з Седжвік, і ще вчора більш ніж забезпечені люди залишилися ні з чим. Кевін був так засмучений, що виявився не в змозі навіть назвати точну суму того, що вони втратили. У ті дні він міг годинами сидіти в позі роденівського мислителя – взявшись за голову – і думати тільки про одне: що вони робитимуть далі? Як жити з маленькими дітьми і непомірними боргами, повернути які йому не під силу? Коли він зовсім занепав духом і здалося, що він уже ніколи не позбудеться важкої плити депресії, яка придавила його так, що він почав задихатися як у прямому, так і в переносному сенсі, на допомогу, як завжди, прийшла Кіра.

Кіра Седжвік і Том Круз у картині “Народжений четвертого липня”, 1989 р.

– Ми багато втратили, – сівши поруч із чоловіком, тихо, але твердо сказала вона, – але в нас залишилося найголовніше – наша сім’я: ти, я і діти. Ми будемо триматися одне за одного і повертати борги. На відміну від інших нам із тобою пощастило: у нас є робота. А ті гроші були всього лише цифрами на папері. Забудь про них.

– Але нам доведеться працювати все життя, – заперечив Кевін, хоча відчаю в його голосі Кіра вже не почула.

Він сперечався, швидше, за звичкою, а не тому, що справді так думав. Неймовірно, але вона змогла заспокоїти його лише кількома фразами!

– Ти згущуєш фарби, – усміхнулася дружина. – Думаю, ми зможемо заплатити за рахунками набагато раніше.

– Розумієш, у моїй родині гроші завжди були в дефіциті. Батьки не давали нам навіть дріб’язок на кишенькові витрати, – зітхнув Кевін. – Мені соромно в цьому зізнатися, але я так і не навчився з ними поводитися – рахувати, планувати витрати і пов’язувати їх із доходами. У стосунках із грошима я маленька дитина!

– При цьому вельми симпатична, – усміхнулася Кіра.

– Але який урок для мене… – задумливо промовив актор. – І сам зарікнуся, і іншим замовлю легковажно ставитися до грошей. Прояви я в цьому питанні трохи більше серйозності, ми б зараз не опинилися в такому скрутному становищі. Але ти знаєш, не було б щастя, так нещастя допомогло: скільки років журналісти не звертали на мене уваги, а тепер рідкісна газета не написала про те, що я став банкрутом. Як кажуть у таких випадках, слава підкралася до мене непомітно.

– Схоже, ти стаєш філософом, – розреготалася у відповідь дружина.

Постер до фільму “Поліцейська тачка”, 2015 р.

Історія з фінансовою пірамідою, що луснула, не зламала Кевіна тільки тому, що він був не один: поруч із Кірою він міг і може перевернути гори. Почуття єднання з дружиною значить для нього дуже багато, але ще більше означало для нього почуття єднання з містом і країною, в яких він живе. Він зрозумів це 11 вересня 2001 року під час терористичної атаки на вежі-близнюки.

Вони з Кірою стояли на вулиці в компанії незнайомих людей і дивилися, як руйнуються, здіймаючи клуби цементного пилу, будівлі, які ще вчора здавалися їм непорушними. Досі Кевіна дивує, що вони не відчували страху, хоча ніхто тоді не знав, чим закінчиться цей жах, та й чи закінчиться він узагалі. Те, що відбувалося, так сильно нагадувало кінець світу, що легко було допустити будь-який розвиток подій. Але в нього і Кіри, як і в тих, хто стояв поруч, було тільки одне бажання: боротися, не здаватися, вижити самим і допомогти тим, хто буде цієї допомоги потребувати.

Такі ж почуття вони відчули через дванадцять років – у травні 2013 року, коли терористи влаштували вибухи на Бостонському марафоні. Місто їхнього з Кірою кохання залило кров’ю, і вони відчували сильний біль, але страху і злості не було. Вони вирішили, що не повинні боятися, адже мужність полягає не у відсутності страху, а в можливості його подолати.

Кевін із дружиною і сином Тревісом, 1991 р.

Незважаючи на борги, які йому доводилося виплачувати, Бейкон ніколи не ставив і не ставить на чільне місце гроші, він однаково вкладає душу як у фільм, що знімають за сто мільйонів, так і в стрічку, на яку витрачено всього три – мізер за голлівудськими мірками. Актор ніколи не вередує і погоджується грати ролі, від яких інші з різного роду причин відмовилися, продемонструвавши при цьому роздратування, зневагу і навіть відразу.

Якби не Бейкон, хто б іще зіграв злісного Волтера в “Дроворубі”, фашиста-гея в “Пострілах у Далласі” і охоронця-садиста в “Сплячих”. Не кажучи вже про зйомки картини “Вбивство першого ступеня”, під час яких він провів багато часу голим і зі скутими руками в оточенні нечистот, якими стрибали й повзали клопи та щури, – тоді актор ледве не збожеволів.

У картині “24 години”, 2002 р.

– Хто там говорить про систему Станіславського і його послідовника Лі Страсберга? – усміхнувся Кевін, дивлячись, як Кіра із серйозним виглядом читає новий сценарій, який їй напередодні прислали з кур’єром.

– Про що це ти? – підняла на нього очі дружина, і він побачив, що вона ще не з ним, а там – у сюжетних перипетіях.

– Про вживання в образ, – відповів Кевін. – Тобі-то, акторці, відомо, як це буває: практично неможливо вийти з нього одразу, як не крути, а людина, яку ти впустив у себе, не зникає одразу після команди “Стоп! Знято!”. Буває, що я приїжджаю додому, відкриваю холодильник, шукаю, що б перекусити, і ловлю себе на думці, що роблю це не як Кевін Бейкон, а як його герой, якого він тільки-но зображував на знімальному майданчику. Як навчитися швидше вистрибувати з чужої шкури, поки вона не стала твоєю.

– Тому ти так любиш грати в епізодах? – поцікавилася Кіра, хоча знала відповідь на своє запитання.

– Для мене не має жодного значення, яку роль я граю і як довго перебуваю на екрані, – зауважив Кевін. – У Стоуна в його картині “Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі” я був зайнятий лише чотири дні, а це одна з найкращих робіт у моєму житті. І критики оцінили її високо. Шкода, що ти не читаєш, про що вони пишуть.

– Ти ж знаєш, що я ніколи не читаю критичних статей про себе, – парирував Кевін. – Навіть найкращі з них недостатньо хороші. Що вже тут говорити про найгірші. Чому я маю прислухатися до думки людей, які ні чорта не розуміють у моїй роботі? До того ж навіщо читати те, що пишуть про тебе, якщо ти сам знаєш про себе все і навіть більше? Куди цікавіше дізнаватися щось про інших. Завжди можна почерпнути щось новеньке.

Кевін у картині “Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі”, 1991 р.

– Але як фанати можуть дізнатися про тебе щось нове, якщо ти з усього робиш таємницю? – здивувалася Кіра. – Ти ж практично не даєш інтерв’ю!

– Терпіти не можу бути відвертим із журналістами! – вигукнув у відповідь Кевін. – Мене все влаштовує в моїй професії, крім необхідності виливати перед кимось душу. Ніколи мені так сильно не хочеться кинути роботу, як під час піар-кампанії чергової картини, коли спілкування з цими акулами пера ставиться мені за обов’язок і відмовитися просто неможливо.

– Ну так, – посміхнулася Кіра, – усе в повній відповідності до старого анекдоту про недбайливого пожежника, який задоволений усім: своєю зарплатою, формою й автомобілем, але, коли пожежа, хоч звільняйся.

Вони дружно розреготалися.

А. Д. Майлз, Джон Хаскелл, Герард Бредфорд, Кевін Бейкон і Джиммі Феллон у шоу First Drafts of Rock, 2015 р.

Кевін і Кіра не розуміють, як можна розлучатися і міняти свою другу половинку на незнайому людину, до якої ще доведеться звикати і, як кажуть у народі, притиратися. Дивуються вони й тому, що їхнє щасливе спільне життя хтось називає подвигом: мовляв, подивіться, вони стільки років живуть поруч і досі не вбили одне одного. Сам Кевін упевнений: секрет їхнього міцного шлюбу – “брудний секс”, яким вони з Кірою займаються на противагу “сексу чистому”, пропагованому в сучасному суспільстві…

Бейкон вважає, що “чисто”, тобто за правилами, треба битися, а ось секс просто зобов’язаний бути “брудним” – без будь-яких правил, законів і традицій. Заперечити йому важко, правоту актора підкреслює стаж їхнього з Кірою сімейного життя. Двадцять дев’ять років – це, як каже сам актор, вам не баран начхав. Бейкон щороку вітає дружину з днем їхнього одруження, яке відбулося 4 вересня 1988 року.

Він не соромиться своїх почуттів до Кіри, виставляючи спільні фотографії, зроблені в різні роки сімейного життя, і супроводжуючи їх кумедними підписами. Коли пара святкувала двадцять сьому річницю весілля, він не полінувався і підрахував, скільки тижнів вони вже живуть під одним дахом. Виявилося, що тисячу чотириста чотири!

Колись, тільки починаючи жити разом, вони домовилися, хто і які завдання виконуватиме в родині. На Кевіна, як на чоловіка, було покладено обов’язок заробляти гроші, Кіра ж узяла на себе всі турботи про дім і дітей. Щоправда, для цього їй довелося різко скоротити кількість фільмів, у яких вона знімається, хоча могла б зробити чудову кар’єру – таланту і рішучості їй би на це вистачило. Але так вже вийшло, що їй, як зразковій дружині, довелося поступитися пальмою першості Кевіну, і вона жодного разу в житті про це не пошкодувала: зате в них із чоловіком чудова сім’я і двоє дітей.

Кадр із фільму “Де ховається правда”, 2005 р.

Але ж дізнавшись, що Кіра вагітна їхнім первістком, Кевін не те щоб не був у захваті, але сприйняв цю звістку з ноткою байдужості. Сьогодні він пояснює це тим, що на той час ще не визначився з тим, як він ставиться до дітей. Навіть зараз упевненості в цих почуттях у актора немає, і, говорячи про те, любить він їх чи ні, Кевін вживає слово “напевно”.

Зрозуміло, його власних чад – дочки Созі та сина Тревіса, які дають своїм батька приводи для гордості, це не стосується. Тревіс, якому потяг до музики передався від батька, який володіє п’ятнадцятьма (!) музичними інструментами і разом із братом Майклом є учасником дуету The Bacon Brothers, грає в треш-металевому гурті і навіть виконує на сцені різні трюки. Щоправда, дізнавшись, що на одному з концертів музиканти обливалися свинячою кров’ю, батьки стривожилися.

У кінокомедії “Портрет досконалості”, 1997 р.

Кіра навіть запропонувала синові сходити до лікаря і з’ясувати, чи не небезпечно це для здоров’я, але Тревіс пообіцяв надалі бути обережнішим, і батьки заспокоїлися. Що ж до дочки, то вона виросла вельми симпатичною і навіть удостоїлася звання “Міс Золотий глобус – 2014”, яке зазвичай присвоюють комусь із дітей присутніх на церемонії зірок.

Основним завданням Созі, як, утім, будь-якого іншого короля або королеви церемонії, було перебувати на сцені і стежити за врученням нагород, і це дало змогу батькам вдосталь намилуватися дочкою. Созі вже дебютувала в кіно, зігравши в картині “Улюбленець”, яку зняв її батько, і серіалі “Шукач” з її матір’ю в головній ролі. Що ж до самого Бейкона, то для нього важливо не тільки те, що він може пишатися своїми дітьми, він хоче, щоб вони і, звісно ж, Кіра мали такі самі почуття до свого батька і чоловіка. Саме для цього він живе і працює.

Кевін Бейкон із братом Майклом, 2009 р.

У Кевіна є рідкісний дар: він вміє дати зрозуміти своїй дружині, що вона для нього найголовніша, найгарніша і найбажаніша жінка на світі. Причому в коханні Кірі він зізнається за першої слушної нагоди – як удома, у спальні, так і в компанії голлівудських зірок, у присутності набагато молодших і, можливо, красивіших дівчат. “Солоденька моя, – каже він їй на вушко, – ти найкрасивіша. Завжди, завжди, завжди!”

Навіть у телевізійних шоу, на які його запрошують, Бейкон розповідає тільки про свою дружину – рідко зустрінеш людину, настільки віддану своїй дружині, особливо в велелюбному Голлівуді. Втім, Кіра не поступається чоловікові в компліментах, усім розповідаючи, який він у неї чудовий – чесний, благородний, з високими моральними засадами, що в наш час, чого вже гріха таїти, зустрічається не так часто. Він не обманює і не підводить її, а саме ці якості Седжвік вважає найсексуальнішими в чоловікові.

Кіра Седжвік, кадр із фільму “Приниження”, 2014 р.

Втім, тільки словами любов Бейкона до дружини не обмежується. Він намагається підтверджувати свої почуття справами, не відкуповуючись при цьому банальними букетами й оксамитовими коробочками, яких у Седжвік теж немало, а проявляючи справжню турботу про Кіру і думаючи про її справжні потреби. Дружина неодноразово казала, що мріє про ванну: звісно, добре мати душову кабіну, але в ній неможливо розслабитися й порелаксувати.

І ось одного дня, дочекавшись, коли дружина піде з дому на цілий день, Кевін викликав робітників, які демонтували душову кабіну у ванній кімнаті, що примикає до спальні дружини, а потім встановили там ванну, заздалегідь ним обрану й оплачену. Сюрприз вдався: Кіра кружляла кімнатою, верещала і стрибала від щастя, як маленька дівчинка, потім, кинувшись на шию чоловікові, майже півгодини не випускала його з обіймів. Відтоді щоразу, виходячи з ванної кімнати, дружина каже Кевіну: “Спасибі, дорогий! Щойно я прийняла найкращу ванну у своєму житті!”

Кевіну і Кірі дуже подобається проводити час разом – гуляти Центральним парком, шарудячи опалим листям, кататися на ковзанах у Рокфеллер-центрі, готувати обід або вечерю. І навіть нещасний випадок їм вдається перетворити на пригоду, яку вони спочатку зі сльозами, а потім зі сміхом проживають удвох. Як це сталося, коли Кіра, шаткуючи капусту для засолювання, відхопила собі фалангу пальця. Кевін перетворив історію на справжній серіал – писав про те, що трапилося, на своїй сторінці в соціальній мережі і викладав фотографії дружини: ось вона із забинтованим пальцем у лікарні, а ось уже веселиться, хоча постраждала кінцівка, як і раніше, в бинтах, але Кіра вже посміхається. “З моєю малечею все гаразд, – зробив жартівливий підпис під цим фото Бейкон, – але кінчик пальця так і не можемо знайти”.

Кевін із Кірою та донькою Созі, 2014 р.

Відпочивають Кевін з Кірою теж тільки разом, вони не визнають модну в наш час теорію про те, що відпустку потрібно проводити порізно. Причому віддають перевагу подружжю активному проведенню часу, тому з поїздок, навіть на екзотичні острови, найчастіше повертаються без засмаги. Та й звідки їй узятися, якщо замість пасивного лежання на пляжі вони відвідують усі місцеві визначні пам’ятки, підкорюють гірські вершини, купаються в холодних струменях водоспадів і милуються заходами і світанками. Кевін і Кіра вважають себе домосідами, але водночас і бродяжками, у яких завжди напоготові зібрані валізи з найнеобхіднішими для подорожей або поїздок на зйомки речами.

Єдине, що не влаштовує Кевіна в їхніх з Кірою стосунках, – це спільна робота. Актор вважає, що, з одного боку, круто, якщо дружина працює разом із ним, а з іншого – як, скажіть на милість, накажете грати першу зустріч і тваринну пристрасть, коли ви майже три десятиліття живете пліч-о-пліч? Однак Бейкон і Седжвік не були б видатними акторами, якби не могли зіграти будь-що, навіть знайомство і кохання з першого погляду, тож у це вірять усі, включно з ними самими.

Кіра і Кевін, 2014 р.

Кілька років тому Кевін і Кіра, хоча і вважають за краще більшу частину часу проводити в Нью-Йорку, купили будинок у лос-анджелеському районі Лос-Феліс, де вони могли б жити під час зйомок або просто відпочивати влітку. У будову з дерева і сталі вартістю два з половиною мільйона доларів подружжя закохалося з першого погляду, незважаючи на те, що за голлівудськими мірками будинок не такий вже й розкішний: дві спальні для господарів і одна гостьова, три ванні кімнати, тренажерна зала і басейн з фонтаном на подвір’ї.

Весь свій вільний час Кевін і Кіра тепер проводять там – після того, як виросли і почали жити своїм, окремим від батьків життям їхні діти, у подружжя почався другий медовий місяць. Бейкон не приховує, що по кілька разів на день зізнається в коханні своїй дружині, вважаючи, що демонструвати їй своє кохання – це просто здорово. І боги, дивлячись на них з висоти, напевно заздрять їхній сімейній ідилії – таку рідко зустрінеш не тільки на землі, а й на небі.

 Фото: East News, Getty Images

Дивіться також:

Девід та Вікторія Бекхеми: чому вони ніколи не розлучаться

Бен Аффлек і Дженніфер Лопес: історія кохання у фотографіях

Історія кохання Кріса Гемсворта та Ельзи Патакі

Історія кохання Бреда Пітта та Дженніфер Еністон (ФОТО)