Роберт Дауні-молодший: найгучніші скандали і душевні травми не-Залізної Людини

Роберт Дауні-молодший сьогодні, 4 квітня, відзначає день народження! Одному з найуспішніших акторів Голлівуду і лауреату “Оскара” 2024 виповнилося 59 років.

Роб отримав найбільший успіх, зігравши епатажного бізнесмена, геніального винахідника і плейбоя Тоні Старка, який створив собі високотехнологічний костюм-броню, що перетворив його на супергероя – Залізну людину.

Але до фільмів Marvel, які принесли Роберту Дауні-молодшому славу і неймовірні статки, акторові довелося пройти нелегкий шлях пошуків себе і боротьби з власними демонами: жорстокість батька, наркозалежність, суди і розлучення.

І після всього цього лауреату “Оскара” і “Золотого глобуса” доводиться доводити собі і навіть рідному синові, що він, насправді, зовсім не залізна людина.

---

“…Послухай, Індіо, я усвідомлюю, що я поганий батько і мене не було поруч із тобою, коли ти найбільше мене потребував, і тому сталася ця історія – з наркотиками. І так, моя погана спадковість теж зіграла свою роль у цій, точніше у твоїй, історії – я все розумію. І хочу допомогти, адже знаю краще, ніж будь-хто, що ти переживаєш зараз…”

“Господи, яку нісенітницю я несу, – Боб скорчив гримасу огиди і пересмикнув плечима, ніби бажаючи позбутися неприємних відчуттів у тілі. – Індіо, почувши цей охріненний спіч татуся, що розкаявся, пошле мене подалі. І буде правий!”

Ось уже кілька хвилин він репетирував “промову”, яку мав намір виголосити своєму дорослому синові. Після скандальної історії, що трапилася влітку 2014 року, коли 20-літнього Індіо заарештували за зберігання кокаїну і випустили після внесення застави в $10 000, Боб вирішив взяти сина, ну не те що на поруки, а стати йому кимось на кшталт психоаналітика або наставника… А якщо бути чесним: стати нарешті справжнім батьком, яким Боб, по суті, ніколи не був.

Не те щоб він зовсім уже погано ставився до сина. Індіо все-таки був його первістком, і Боб піклувався про нього – щоправда, коли був час і гроші. І після розлучення з його матір’ю – Деборою Фалконер – бачилися вони з сином нечасто. Але завжди весело проводили час! Індіо здавався Роберту Дауні таким життєрадісним, веселим і відкритим хлопцем… І ось як грім серед ясного неба – кокаїн, поліція і скандал на весь світ: “Нащадок зірки “Залізної людини” загримів до в’язниці!”, “Син повторює помилки батька!”, “Яблуко від яблуні…” Журналісти одразу ж витягли брудну білизну Роберта, побіжно пригадавши всі його колишні гріхи.

як грім серед ясного неба – кокаїн, поліція і скандал на весь світ: “Нащадок зірки “Залізної людини” загримів до в’язниці!”

Сказати, що він не мав почуття провини перед сином, – нічого не сказати… Роберт готовий був на колінах вимолювати прощення в Індіо, адже було за що. Тому він і вирішив вести з сином щотижневі душеспасительні бесіди, наставляючи на шлях істинний. На який сам Боб “звернув” всього якихось років десять тому. І чи повірить йому син? Чи зрозуміє його почуття? Чи вдасться йому переконати Індіо зав’язати з наркотою?

Про все це Роберт думав, чекаючи на приїзд Індіо в гості до їхнього – з другою дружиною Сьюзан – будинку. Точніше, вже не тільки їхній, а ще й двох чарівних дітей – сина Екстона і дочки Ейврі…

Хлопець щойно зателефонував – попередив, що під’їжджає. І Роберт вирішив відрепетирувати “монолог розкаяного батька”. Виходило малопереконливо, але нічого іншого він поки що не придумав…

Роберт почув звук машини, що наближалася, – старенького Volkswagen Jetta (скромний подарунок тата, щоб не розбалувати хлопчика) – і вийшов на ґанок зустрічати сина.

Індіо знехотя виліз із машини – у своїх мішкуватих штанях, футболці на кілька розмірів більшій і бандані. Він був схожий на підлітка, школяра-другорічника. Індіо зачинив дверцята машини і запитально подивився на батька, який, як справжній швейцар, по стійці струнко стояв біля вхідних дверей.

На обличчя Індіо впали ранкові сонячні промені і висвітлили його в незвичному ракурсі… Як же він схожий на мене, – подумав Боб, – наче це я за допомогою машини часу опинився в майбутньому. Гени…

– Привіт, маленький виродку, – як ні в чому не бувало вимовив Роберт і театрально розкрив руки для обіймів.

– Привіт, тату, – сухо відповів Індіо. І підійшовши до батька, знехотя “впав” у його обійми.

За півгодини батько і син сиділи за столом у внутрішньому дворику розкішного особняка і пили холодний лимонад.

– Може, краще пиво, ніж ця кисло-солодка бурда? – безцеремонно запитав Індіо, але батько заперечно похитав головою.

– Послухай, а підемо-но на автостоянку, – запропонував він, – вибереш будь-яку машину і сядеш за кермо, але я буду поруч.

Не встиг Боб договорити, як очі сина спалахнули – на цей ефект актор і розраховував.

– Як твоя група? Що граєте? – поки йшли до автостоянки, Роберт вирішив розпитати сина про його захоплення – мабуть, єдине серйозне в житті.

– Та останнім часом не дуже, усе якось не до того, – Індіо зам’явся. – Ну і ця історія з поліцією… Загалом, друзів у мене стало набагато менше.

– Розумію… – задумливо промовив Боб і виразно пригадав, як його в період “наркотичної коми” відфутболювали продюсери, режисери, колеги, так звані друзі… Хоча Бобу було не звикати: власний батько свого часу дав йому такого “стусана”, що він відчуває й досі…

Роббі з пелюшок проводив увесь час на знімальному майданчику батька, де за ним наглядала вся група

На досить просторій стоянці, вкриті брезентом, вишикувалися в ряд залізні красуні: Porsche, Corvette, Ford 150, Bentley, Volvo, Woody, Boss 302 Mustang і Mercedes-Benz Pagoda 1970 року, Audi A8, Audi R7, фургон Mercedes-Benz, Volkswagen GTI 2011 року… Боб із гордістю водив сина вздовж вишикуваних у ряд авто і спостерігав за його захопленою реакцією.

– Я тут подумав, але ж купити цих маляток я зміг тільки після зйомок у “Залізній людині” – лише якихось сім років тому… Коли повністю зав’язав із наркотиками – ну ти в курсі, – але Індіо не слухав батька, він уже зривав брезент із розкішного “Корвета” і сідав за кермо.

– Так-так, я в курсі… – машинально повторив син. – Ну тату, сідай, поїхали вже!

– Сину, пам’ятаєш, я тобі розповідав про свого батька – про той мій злощасний дзвінок? – завів Роберт розмову із сином, коли вони викотилися на машині за ворота його будинку і виїхали на дорогу. – Індіо! Обережно, не обганяй цю червону “Феррарі”, хіба мало який божевільний мільйонер за кермом!

Боб рознервувався – він завжди хвилювався, коли син сідав за кермо, – але потім зупинився і постарався заспокоїтися. Головне, не дати Індіо відчути, що він відчуває страх за нього. Ні, він, Роберт, все-таки зовсім не схожий на свого власного божевільного батька…

Роберт Дауні-старший… Режисер, ексцентрик, оригінал і безумець. Навіть через не один десяток років думка Боба щодо його батька не змінилася. Звичайно, у своїх інтерв’ю він намагався пом’якшити і прикрасити свої дитячі спогади. Але все одно виходило не дуже симпатично. От якого біса батько змінив своє цілком пристойне прізвище Еліас на безглузде Дауні (у перекладі – лузер і невдаха)?

Навіщо знімав свої божевільні артхаусні фільми? Кому вони були цікаві, крім нього самого, і хто їх сьогодні згадає?

І чому батько ніяк не може заспокоїтися і прийняти той факт, що його син грав (о боже!) героя коміксу – Залізну людину Тоні Старка!

Батька Боба завжди цікавив тільки він сам – і фільми він знімав для того, щоб потішити власне его, і поводився щодо дружини Елсі та сина як повний кретин.

Ну от як можна по-іншому назвати людину, яка пропонувала своїй дружині і п’ятирічному синові проникнути… у свідомість домашнього тер’єра на прізвисько Старджесс? Таким чином, батько готував Боббі до дебюту в кіно – ролі мексиканського голого песика в його фільмі “У загоні”, що розповідає про псів, які чекають на смерть у розпліднику.

Маленький Роберт з пелюшок проводив практично весь час на знімальному майданчику свого батька, де за ним наглядала вся група. Татусь таким чином економив на послугах няні.

Коли ж син підріс, Роберт Дауні-старший, який і сам бавився алкоголем і наркотиками, пригостив його косячком із травою. Боббі ледь виповнилося вісім років! Тоді, мабуть, і закінчилося його дитинство: він впізнав доросле задоволення, поруч із яким будь-яке інше тьмяніло і втрачало свою принадність. І відмовитися від нього було просто неможливо…

Боб пізнав доросле задоволення, поруч із яким будь-яке інше тьмяніло і втрачало свою принадність…

– Так от – дзвінок батька… – промовив уголос Роберт, повернувшись зі своїх спогадів. – Я ж розповідав тобі про те, як у свої 17 років опинився в жахливій ситуації – без грошей, без нічого – і вперше звернувся до татуся з проханням допомогти (батьки на той час розійшлися).

Його реакція мене шокувала! На моє прохання він відповів сухо і коротко: допомагати тобі я не буду – дзвони друзям. Я відповів, що вже дзвонив їм, у них теж немає грошей, тому я і звернувся до тебе, батьку… На що він відрізав: “Вибач, хлопче, нічим не можу допомогти, живи, як знаєш”, – і кинув слухавку.

Боб зробив паузу і важко видихнув.

– Я просто хочу, щоб ти знав: я б ніколи з тобою так не вчинив. І в будь-яку хвилину прийду тобі на допомогу…

Індіо, який весь час зосереджено керував машиною, пригальмував, зупинився на узбіччі й подивився на батька. Боб усміхнувся й обійняв сина.

– Знаєш, а я з часом зрозумів, що навіть вдячний батькові за той стусан… – актор непомітно змахнув рукою сльозу. – Батько – бажаючи того чи ні – зробив усе для того, щоб я вже в 17 років навчився сам заробляти. Я отримав урок на все життя, хоч і жорстокий.

Сонце, перебуваючи в самому зеніті, своїми променями розплавляло все навколо, перетворюючи раритетний чорний “Корвет” 1965 року на розпечену консервну банку.

– Поїдемо до океану? – запропонував Роберт синові. – Тільки я за кермом. О’кей?

Вони помінялися місцями в автомобілі і вирушили на узбережжя.

– Тату, давно хотів тебе запитати: а тебе не дістала твоя “Залізна людина”? – несподівано запитав Індіо, коли на горизонті з’явився лазуровий клапоть океану. – Ну от дід знімав артхаус, ненавидячи всі ці твої голлівудські вироби. І ти ж працював у серйозному кіно – зі Стоуном, у Кассовіца, навіть у Аттенборо Чапліна зіграв. А зараз знімаєшся в тупих коміксах? І ти не втомився надягати на себе цей безглуздий залізний костюм, щоб радувати тінейджерів?

– Але ж ти був у захваті від Тоні Старка? – спробував остудити актор запал сина.

– Коли це було! – відповів Індіо. – Тепер мені більше подобається твій “Чаплін”…

Боб досі не міг зрозуміти, чому метр Річард Аттенборо вибрав саме його на роль великого коміка у фільмі “Чаплін”. На той момент, у свої 27 років, він був актором середньої руки, комедійним блазнем із поганою репутацією… Щоправда, везучим. Дебютувавши в собачій нісенітниці у свого татуся, Роберт вирішив продовжити акторську кар’єру.

Прославився він у суперпопулярному в 1980-ті телешоу Saturday Night Live і потім досить активно знімався в мало чим примітних фільмах. Утім, дивно, як він узагалі міг стільки працювати, враховуючи, що в той час практично постійно перебував під кайфом.

Боб згадав, як на зйомках фільму “Менше ніж нуль”, де грав закінченого наркомана, він сам постійно вживав різні речовини. Кумедно, що ні він, ні режисер, ні актори, які з ним знімалися, вже не розуміли: Дауні грав наркотичну ломку чи йому насправді було погано…

Потім Роберт навіщось об’єднався з іншими молодими акторами – Демі Мур, Еміліо Естевесом, Ентоні Майклом Холом, Робом Лоу – у відомий акторський рух Brat Pack. Щоправда, нічим особливо видатним вони так і не прославилися, і, розчарувавшись у всьому, Боб на початку 90-х покинув Brat Pack. На прощання спалив одяг, у якому знімався в “Менше ніж нуль”. Такий гарний і безглуздий жест: мовляв, прощаюся з минулим життям, adiós!

Поліція зупинила машину, що їхала на повній швидкості. за кермом сидів Роберт… абсолютно голий і під кайфом

А потім з’явився “Чаплін”… На цю роль перепробувався мало не весь Голлівуд. Роль важка: на екрані все життя генія – з юності до глибокої старості. Щоправда, готуючись до проб і переглядаючи фільми Чапліна, у нього замерзало серце від страху: у цих 20 хвилинах екранного часу, що тривав чаплінівський фільм, великий комік був смішнішим, талановитішим, геніальнішим, ніж він, Боб, за все своє життя!

Але Дауні так виклався на прослуховуванні – грав, танцював, влаштовував геги, – що Річард Аттенборо не встояв. І це була така удача, перед якою меркло все навколо, – Боб виграв перепустку на голлівудський Олімп.

Роль Чапліна далася Роберту не просто так – це була рука долі. Згодом цьому знайшлося підтвердження. Виявилося, що у Боба з великим Чарлі абсолютно однаковий розмір ноги. А ще дуже схожі тембри голосу. А коли, отримавши перший пристойний гонорар, Дауні вирішив купити вподобаний старий будинок, з’ясувалося, що він належав великому Чапліну! Ну це ж не може бути банальним збігом?!

Хай там як, “Чаплін” приніс йому перший успіх. З “Оскаром”, щоправда, не склалося: статуетку за найкращу чоловічу роль у нього “відібрав” Аль Пачіно, зігравши у фільмі “Запах жінки”.

Але зате від перспектив, які відкривалися перед Дауні, паморочилося в голові… Або воно паморочилося від передозу – сьогодні Боб уже не пам’ятав.

– Кумедно, – сказав він після довгої паузи, розглядаючи білу яхту, що пливе вдалині, – перед цим Роберт припаркував машину в затишному містечку з видом на океан, – коли я зіграв Чапліна, почувався просто офігенно – зіркою, священним чудовиськом, богом. Мене ще й Річард Аттенборо нахвалював, і преса була в захваті. Я так себе поважав, так собою пишався. І знаєш, у чому була моя помилка? Я занадто серйозно ставився до себе. А зараз, граючи Тоні Старка, чесно оцінюю свої можливості…

– Які можливості? Прокинься! – обурився Індіо. – Ти хоч розумієш, як тебе сприймають?! Ти бачив “Бердмана”? Навіть там тебе висміяли разом із твоєю “Залізною людиною”!

Звісно, Роберт бачив чорну комедію Алехандро Гонсалеса Іньярріту з Майклом Кітоном у головній ролі – старіючого актора Ріггана Томаса. Герой став популярним завдяки колись давно зіграній ролі супергероя – Бердмана – Людини-птаха. Публіка його знає як Бердмана, але Рігган хоче позбутися пташиного шлейфу і змінити свою акторську долю. Для цього він ставить на Бродвеї серйозний спектакль і грає в ньому головну роль. Але Бердман так просто його не відпускає…

У фільмі досить прямолінійно висміюються голлівудські актори, які грають супергероїв, заробляючи нечувані гонорари та дешеву популярність. Зокрема й фізіономія Боба з’являється в телевізійних новинах і згадується його “Залізна людина”.

Перед ким Боб відчуває провину, так це перед Сарою. Бідолашна, скільки їй довелося винести через нього!

Але Бобу сподобався фільм, і жодної образи на Іньярріту в нього не залишилося…

– Індіо, ти занадто буквально сприйняв цю історію, – поблажливо почав Роберт і завів мотор: сонце починало сідати – час повертатися додому. – Це всього лише фільм, смішна історія, іронія. У житті все складніше і водночас простіше… У мене своя власна історія, і я не відчуваю таких душевних мук, як герой Майкла. На відміну від героя “Бердмана”, який намагається всіма силами вибратися з ями невідомості, я свого дна досяг уже давно… І вибрався звідти.

Десять років, цілих десять років Боб хотів би викреслити зі свого життя, забути, стерти…

Коли йому потім розповідали, як поліціянти зупинили його машину, що їхала на повній швидкості бульваром Сансет, і виявили за кермом його – абсолютно голого і під кайфом із зарядженим пістолетом Magnum 357-го калібру, – він не міг у це повірити! Це був не він!

Боб каявся, готовий був спокутувати свою провину і відправлявся на примусове лікування. А за місяць, занудьгувавши без дози, тікав із реабілітаційної клініки, добував наркотики й у зміненому стані вдирався в дім своїх сусідів, щоб, стомившись, заснути в дитячому ліжечку з підібганими ногами. Розбудили його вже поліцейські…

Цього разу Бобу винесли суворе попередження, і він протягом трьох наступних років відвідував наркологічну клініку і регулярно здавав кров на перевірку – для визначення наявності в ній заборонених речовин.

Через три роки він знову зривається – цього разу все серйозно: Боб отримує три місяці в’язниці. Через рік – ще один зрив. Виявлені поліцейськими кокаїн і валіум стали достатнім приводом, щоб запроторити актора за ґрати на цілий рік.

За цей час усі його домовленості про зйомки було розірвано, гонорари зрізано до мінімуму, а в контракті з’явився пункт: штраф за зрив зйомок у розмірі 40% від гонорару.

Боб досі не розуміє, як йому вдавалося, перебуваючи практично завжди в наркотичному сп’янінні, зніматися і навіть отримати “Золотий глобус”, номінуватися на “Еммі” і записати дует зі Стінгом.

– Слухай, тату, – Індіо нагадав про своє існування, помітивши, що тато занурився в себе. – А давай зіграємо в гру – як у “Бердмані”. “Правда або бажання”, пам’ятаєш? Ти вибираєш із двох: якщо правду, я ставлю запитання, і ти чесно на нього відповідаєш. Якщо бажання – я загадую щось зробити, і ти виконуєш. Ну як, зіграємо?

– О боже, сину, – Роберт томно закотив очі – як на відомих демотиваторах. – Можу тільки уявити, які в тебе бажання. Упевнений, що мого гонорару вистачить, щоб їх здійснити?

– Ну давай, па, це прикольно!

– Добре-добре, тільки я починаю першим і вибираю… правду.

– Правду? – Індіо задумався… Весела усмішка зникла з його обличчя, і після паузи він серйозно запитав: – А як ти прожив рік у в’язниці? Ти ніколи не розповідав… Це було дуже страшно?

Роберт розумів, що ця прекрасна жінка – його останній шанс вирватися з порочного кола і стати нормальною людиною

– Хм… Бачиш, у мене шрам над бровою – від середини чола, – Боб повернув обличчя до сина, щоб той краще розгледів. – Тюремна мітка кохання. Це був перший чи другий день ув’язнення… Вони хотіли, щоб я, типу, платив їм за захист. Пам’ятаю, як сказав: “Я тут почав читати новий роман Стівена Кінга. Коли закінчу – тоді й поговоримо”. Наступне, що я пам’ятаю, – це удар. Потім кров хлинула в очі. Почалася бійка, полетіли криваві бризки. А потім усі заспокоїлися. Вони начебто щось відзначили для себе і перестали до мене мати справу. Насправді у в’язниці було нормально. Крім одного охоронця, який увесь час норовив підсунути мені свій сценарій про єдинорогів (Боб усміхнувся). Я пам’ятаю, як він говорив: “Не турбуйтеся. Це ж не просто звичайний сценарій про єдинорогів”.

– Про єдинорогів? Прикольно, – сумно вимовив Індіо і запропонував: – Тепер твоя черга: правда чи бажання?

– Бажання.

– Навчи мене кількох прийомів? – попросив хлопець.

– Добре, – зітхнув Боб, – тільки парі – скоро вечеря, і Сьюзан буде незадоволена.

Коли батько і син повернулися додому, вже сутеніло… За десять хвилин вони, перевдягнувшись у спортивне екіпірування, відпрацьовували в залі елементи техніки він-чун (одного з різновидів кунг-фу). Боб займається цим східним єдиноборством уже понад десять років – відтоді як зав’язав із наркотиками. Він-чун навчила його дисципліни, допомогла відновити сили і прочистити мізки.

Спочатку було складно, і Боб почувався повним ідіотом, виконуючи химерні вправи. Але поступово приходила впевненість, нарощувалися м’язи, грубіла шкіра від нескінченних забоїв і синців… Зараз мрія Роберта – отримати чорний пояс. І до речі, ці навички дуже допомогли йому в ролі Шерлока Голмса, та й у “Залізній людині” теж не виявилися зайвими.

“Бачиш, у мене шрам над бровою? – Боб повернув обличчя до сина, щоб той краще розгледів, – Тюремна мітка кохання”

– Зосередься на головному, – повчав Роберт сина, виробляючи на татамі неймовірні па. – Усе незначне відкинь убік. І дій!

Увесь час Боб спритно ухилявся від ударів Індіо, але в якийсь момент він зачепив батька, і Роберт, на хвилину завмерши, наче смертельно вражений, повільно впав на татамі, розкинувши в сторони руки.

– Я переміг, я переміг! – зрадів Індіо і тут же запитав у батька: – Правда чи бажання?

– Хлопчики, час вечеряти, за п’ять хвилин у їдальні, – у дверях залу з’явилася Сьюзан і, побачивши чоловіка, що лежав на підлозі, суворо промовила: – У вас же все гаразд, правда?

– Правда-правда, – поспішив заспокоїти дружину Боб і швидко піднявся.

– Ти любив маму? – не розгубився Індіо.

– До чого ти це? – здивувався Боб.

– Ти ж сказав “правда” – двічі, – лукаво посміхнувся син.

– Фух, – видихнув Роберт, – звісно, любив. Але, як би це сказати правильніше, не цінував. І не її одну…

Перед ким Боб досі відчуває найглибшу провину, так це перед Сарою Джесікою Паркер. Бідна, прекрасна, добра Сара, скільки їй довелося винести через нього!

Хоча, коли вони тільки познайомилися, Роберт попередив дівчину про свою наркотичну залежність. Але Сара не надала цьому належного значення… а потім усіма силами намагалася витягнути його з наркотичного виру!

Вона змушувала Роберта підніматися ні світ ні зоря після бурхливих нічних веселощів і відправляла на зйомки. Якщо ж він не міг язиком ворушити, то придумувала найфантастичніші відмазки для продюсерів і режисерів. Постійно брехала, викручувалася, виверталася…

Якщо ж він ішов у загул на кілька днів, знаходила його, приводила до тями і приволакувала на знімальний майданчик. Вона навіть запрошувала негритянку-шаманку вагою в центнер, яка очищала карму Дауні.

Але всі зусилля Сари були марними: егоїзм і безвідповідальність Боба були непробивними… Він розбив їй серце на тисячі дрібних шматочків. І хоча зараз вони чудово спілкуються, Роберту все одно боляче згадувати про страждання Сари.

Після розставання з Паркер Роберт зустрічався з акторкою Марісою Томей, а потім одружився з Деборою Фалконер – теж акторкою, яка народила йому Індіо. Але й вона недовго витримала витівки егоїстичного наркомана…

З Марісою Томей

А ось Сьюзан з’явилася в його житті в потрібний час – мабуть, найважчий для Роберта. До того моменту він уже підійшов до фатальної межі. До своїх 38 років понад 20 він провів у наркотичній комі. Жінок, які його кохали, зрадив, про сина не згадував… Залишалася тільки робота, але чи довго терпітимуть неврівноваженого бешкетника на знімальному майданчику?

Спочатку вона ставилася до Дауні виключно як до актора і милого хлопця. Але з кожним днем вони ставали все ближче і ближче – обмінювалися поглядами, компліментами, невинно фліртували. Боб постійно її смішив, а Сьюзан, як потім вона розповідала, постійно твердила собі: навіть не думай! Він – актор із поганою репутацією, розлучений, у нього дитина від першої дружини, він божевільний, некерований, із судимістю!

І хоча Боба підтримували колеги – Вуді Аллен хотів зняти його у фільмі “Мелінда і Мелінда”, – але жоден продюсер не погоджувався заплатити за актора обов’язкову страховку, а Мелу Гібсону довелося особисто поручитися за Дауні перед зйомками їхньої спільної картини “Співочий детектив”, – у Голлівуді у нього залишалося дедалі менше адвокатів.

Яке у Роберта було майбутнє? Так і животіти від дози до дози, поки остаточно не перетвориться на ізгоя. Або нарешті змінити своє життя… Роберт був морально готовий до цього кроку – йому потрібно було, щоб хтось повірив у нього і підтримав.

Вони познайомилися на зйомках фільму “Готика” (Боба затвердили на роль тільки з умовою, що гонорар він отримає після зйомок) у Монреалі – Дауні знімався, а Сьюзан Леві продюсувала картину.

А Сьюзан… Вона була повною протилежністю Бобу – такою собі тепличною рослиною, дівчинкою з хорошої єврейської сім’ї. З 12 років вона знала, що працюватиме в кінобізнесі, зробила чудову кар’єру продюсера, за чоловіками не бігала, вечірки не любила. Та що казати – до знайомства з Робертом вона жодного разу не зустрічала людину, яка коли-небудь вживала наркотики. Боб досі впевнений, що Сьюзан “вплуталася” у стосунки з ним тільки завдяки крайньому ступеню наївності у справах, пов’язаних із вживанням заборонених речовин.

Потім, коли всі випробування були позаду, вони багато говорили про те, як сталася ця хімія кохання, чому вони, дві протилежності, змогли зустрітися і залишитися разом… І сходилися на думці: просто вони почувалися одне без одного так, начебто в них чогось важливого бракує – руки там чи ноги…

Зрозуміло, Сьюзан одразу попередила Боба, що не потерпить жодних наркотиків. Тим паче що її батьки були напоготові – її обранця вони сприйняли в багнети і сподівалися, що донька рано чи пізно схаменеться.

Чекати довелося недовго – незабаром Роберт надав привід: він зірвався, прийняв дозу і пустився в загул. Сьюзан, звісно, дізналася і остаточно поставила питання руба: або я, або наркотики.

Боб розумів, що ця жінка – його останній шанс вирватися з порочного кола і стати нормальною людиною.

Дауні досі в усіх деталях пам’ятає той день… Він повільно їхав уздовж океану, поки не знайшов малолюдне місце. Зупинивши машину, він витрусив із неї весь свій запас креку, героїну, коксу і тому подібних веселих речовин. А потім довго спокійно дивився, як вода забирає його минуле погане життя на дно океану…

Але це був тільки перший боязкий крок назустріч новому життю. Остаточно вибратися йому допомагали натовпи психіатрів, масажистів, інструкторів з йоги та бойових мистецтв, дієтологів… Але фундаментом усього цього була Сьюзан. Без неї, без її підтримки у Боба нічого б не вийшло – він би зламався, зійшов з дистанції, і хто знає, де був би зараз. Не дарма в Голлівуді Сьюзан ласкаво називають “диво, яке врятувало Дауні-молодшого”.

Варто було йому знайти ґрунт під ногами, як і його кар’єра пішла в гору – Роберт потрапив до обойми зірок першої величини і до престижного клубу акторів з астрономічними гонорарами. І посприяла цьому та сама, ненависна Індіо, “Залізна людина”…

…За вечерею в просторій їдальні зібралася вся родина Роберта – його найулюбленіші люди: дружина, Індіо та їхні зі Сьюзан діти.

Роберт бічним зором спостерігав за Індіо, який зі свого боку не зводив очей на нього. Старший син, як здалося Роберту, з ревнощами дивився на молодших… Він, Індіо, ніколи в дитинстві не відчував такої турботи батька – тому що татусь був зайнятий виключно собою. І ось тепер, змужнілий і постарілий, на очах у Індіо він дарує ніжність своїм молодшим дітям…

Боб усе розумів і відчував, як закипає кров у жилах сина…

– Зіграємо? – запитав Індіо зі знущанням.

– Ти впевнений, що зараз час? – уточнив Боб, очищаючи для Екстона від шкірки апельсин.

– А що за гра? – поцікавилася Сьюзан.

– Та так, дурниця, – зам’явся Роберт.

– Для тебе все, що пов’язано зі мною, – дурниця, – відрізав Індіо. – Думаєш, я нічого не розумію? Скільки б ти не вдавав, що піклуєшся про мене, скільки б не грав роль зразкового татуся, я все одно залишуся частиною того твого життя, яке ти хочеш забути. Нагадування про твої минулі помилки. І скільки б ти не прикидався, я все одно не вписуюся в твоє ідеальне нинішнє життя!

– Інді, перестань! – суворо сказав Роберт.

– Ні, нехай продовжує, – м’яко перервала чоловіка Сьюзан.

– Так, я продовжу! – очі Індіо зволожилися. – Мене нудить від того, на що ти перетворився, – “Залізна людина”, яка заробляє мільйони! Будеш до старості грати свого Тоні Старка? Невже не бачиш, що ти смішний і безглуздий? Ти – клоун!

Останню фразу Індіо вже прокричав. Сьюзан поспіхом вивела дочку і сина з кімнати.

…Роберт зачекав, поки син заспокоїться, підійшов до нього, обійняв за плечі й витер сльози з його очей.

– Зіграємо? – усміхнувся Роберт і, не дочекавшись відповіді, продовжив “гру”. – Ти, звісно, можеш мені не вірити, але я скажу правду. Знаєш, чому я погодився знятися в “Залізній людині”? Коли побачив, чого досягли Кіану Рівз у “Матриці” або Джонні Депп у “Піратах Карибського моря”, мені захотілося, щоб ти – так саме ти, Індіо! – зміг побачити мене в схожому образі. Щоб ти з головою пірнув у світ коміксів, відволікся від реальності й водночас замислився над якимись важливими речами і не повторив моїх помилок…

Я хотів, нехай і запізно, стати тобі кращим батьком, ніж був для мене мій власний. Мені дуже шкода, що не вийшло… Але принаймні перед тобою приклад людини, яка зуміла перетворити своє лайнове існування на доволі пристойне і щасливе життя. Тільки для цього мені довелося навчитися бути дорослим, не завдавати самому собі шкоди і бути відповідальним за своє життя.

І знаєш, яке в мене бажання, Індіо? Будь ласка, не повторюй моїх помилок! А правда, мій маленький виродку, в тому, що я тебе люблю – і любитиму завжди. Навіть коли тобі здається, що це не так…

А тепер, Індіо, твоя черга: правда чи бажання?

Фото: Fotodom.ua, Everett Collection/East News, AFP/East News, Big Pictures/East News, Album/East News, AP Fotolink, Target/East News, AP/East News, Broadimage/East News

---

Підготовлено за матеріалами журналу “Караван історій”

Дивіться також:

Історія кохання Кріса Гемсворта та Ельзи Патакі

Сара Джессіка Паркер: невдалий шлюб із Залізною Людиною та велике щастя з антиподом Містера Біга