Від Мераї Кері до стильних збірних: що запам’яталося на церемонії відкриття Олімпійських ігор

Церемонія відкриття Олімпійських ігор — це завжди більше, ніж офіційний старт змагань. Це момент, коли спорт перетинається з шоу, музикою й модою, а країни та зірки говорять зі світом мовою образів. Цього разу вечір запам’ятався не лише постановкою, а й дуже конкретними “героями сцени” — і тим, як вони виглядали на арені.

Музика, яка тримає арену: головні виступи вечора

Перший великий акцент церемонії — музика. Причому не фоном, а повноцінним “кільцем” навколо події: коли номер не просто звучить, а збирає зал у єдину емоцію.

Мерая Кері дала той тип виходу, який одразу стає заголовком. Її поява на сцені виглядала як поп-міф у реальному часі: масштаб, блиск і впевненість, що тримає стадіон. І так — її образ теж був “на рівні події”: кастомний Roberto Cavalli з виразним силуетом і довгим шлейфом працював не як “сукня для червоної доріжки”, а як сценічна броня для великого моменту.

Після цього церемонія переключилася в інший регістр — більш камерний, але не менш сильний. Андреа Бочеллі зробив те, що вміє найкраще: за кілька хвилин перетворив арену на зал з ідеальною акустикою в голові. Тут не було потреби в трюках — номер тримався на голосі й відчутті урочистості, яке не підробиш.

Лаура Паузіні додала програмі енергії “тут і зараз”. Її виступ відчувався як місток між церемоніальною частиною і святом: поп, який зібраний і великий, але водночас живий — той, що легко уявити в кліпах і сторіз вже наступного ранку.

А щоб вечір не застиг у класичному тоні, церемонія підкинула сучасного ритму: Ghali привніс міський вайб і драйв, який добре працює саме на таких масштабних подіях — коли потрібна інтонація сьогоднішнього дня, а не лише “вічної урочистості”.

І нарешті — блок, який додав церемонії відчуття “високої культури” без зайвої помпезності. Чечилія Бартолі — це той голос, який робить будь-яку подію більш статусною просто фактом присутності.

А Lang Lang з фортепіано приніс в програму майже кінематографічний ефект: музика, яка ніби підсвічує сам простір, і через це візуальна частина стає ще сильнішою.

Після такого набору виступів логічно хотілося подивитися: а як виглядали ті, хто виходив не на сцену — а на парад?

Парад націй як модний подіум: хто “взяв” стиль цього вечора

У сучасних церемоніях відкриття форма збірних — це вже не просто спортивний комплект. Це репутація країни, візуальна заява, інколи — м’яка сила. І цього разу було кілька команд, які однозначно “зіграли” в моду.

Найбільше уваги, як і часто буває, забрала Монголія. Їхній комплект — це приклад того, як традиція може виглядати дорого і сучасно. Впізнавані мотиви, чисті лінії, зібраний силует — саме той рівень, коли форма одразу читається як унікальна ідентика країни.

США пішли іншим шляхом — через “преміальний спорт” від Ralph Lauren. Це класичний all-American підхід: зрозумілий стиль, акуратність, відчуття дорогого outdoor-гардероба. Ніяких дивних експериментів — зате є впевнена впізнаваність і “правильність” для великого світового телеефіру.

Домашні італійці зробили ставку на елегантність без крику. У таких комплектах завжди відчувається культура посадки і “збірки образу”: нічого зайвого, але все виглядає дорого саме тому, що не намагається когось переконувати.

І окремо відзначимо Францію — за те, що їхній підхід виглядав максимально ready-to-wear: форма, яку легко уявити на міських вулицях, а не тільки на параді. Це той стиль, який здається “простим”, але саме тому працює: не переодягнений, не театральний — реальний.

Що в підсумку

Ця церемонія відкриття запам’яталася тим, що вона не намагалася бути “всім одразу” — вона просто зібрала сильні точки: великі голоси, сучасні ритми і дуже виразні образи. Мерая Кері дала шоу-момент, Бочеллі — емоцію, Паузіні та Ghali — енергію сьогодення, а Бартолі й Lang Lang — відчуття культурної ваги. А парад націй, своєю чергою, показав, що спортивна форма давно стала частиною глобальної модної розмови.

Дивіться також:

SWEET.TV знімає українську версію “Would I Lie to You?”

Найяскравіші образи GRAMMY Awards 2026