26 листопада в київському кінотеатрі «Сінема Сіті» в ТРЦ Ocean Plaza відбулася премʼєра серіалу «Ховаючи колишню» — драми з елементами чорної комедії від SWEET.TV Originals. Перші п’ять серій уже можна подивитися на платформі Національного онлайн-кінотеатру SWEET.TV, ще п’ять вийдуть 3 грудня. Формат теж нетиповий для українського телебачення: приблизно 20-хвилинні епізоди, які тримають ритм і не дають «розсістися» емоціям.

Про цей проєкт говорили ще до релізу — через жанр, сюжет і зірковий каст. Але головне в ньому не тільки актори, а те, як він говорить про те, що болить Україні прямо зараз: війну, втрату, почуття провини, кохання й дружбу, які змінюються, коли країна живе у стані постійної небезпеки.

Про що «Ховаючи колишню»

У центрі сюжету — четверо чоловіків, які зустрічаються на похороні однієї жінки. Вона загинула на війні, служачи у війську, і виявляється, що для кожного з них була «колишньою». Кожен переживає її смерть по-своєму, з власним набором болю, ревнощів, образ і незакритих питань.

Після церемонії чоловіки йдуть до її улюбленого бару. Там, за столиком і розмовами, починається те, що насправді є серцем серіалу: десять зустрічей протягом року, під час яких вони згадують її, говорять про себе, один одного й про те, що з ними зробила війна. Питання звучать прості й жорсткі водночас: кого вона кохала найбільше? хто підштовхнув її піти на фронт? чого не встигли сказати?

Автор і режисер серіалу Сергій Кулибишев зізнається, що хотів зробити історію саме про прийняття втрати — людяну, трохи незграбну, як ми всі, але таку, в якій є місце і для сліз, і для сміху.

Нетиповий формат і знайомі обличчя

«Ховаючи колишню» — один із тих проєктів, де відчувається, що каст збирався «під історію», а не навпаки. У головних ролях — Олександр Рудинський, Артур Логай, В’ячеслав Довженко та Слава Бабенков. Усі четверо добре знайомі українському глядачу за кіно, серіалами й театральними роботами, тож їхні персонажі легко сприймаються живими людьми, а не просто типажами.

Режисер Сергій Кулибишев — автор понад 400 сценаріїв, і, за його словами, головних акторів він «бачив» у цій історії ще за кілька років до старту виробництва. Для роботи над серіалом проводили повноцінні акторські репетиції — для нашої індустрії це донині радше виняток, ніж правило. Це відчувається в тому, як герої говорять і мовчать: у їхніх діалогах немає «плакатності», а є незручні паузи, обірвані фрази й нервовий гумор, яким часто рятуються в реальному житті.

Цікава деталь: у кадрі глядач так і не почує імен головних героїв — як і їхньої колишньої. Для внутрішньої роботи над сценарієм їх позначали як Атос, Портос, Араміс і Д’Артаньян — за «Трьома мушкетерами». Але в самому серіалі чоловіки залишаються просто людьми, яких можна зустріти поряд із собою.

Музика, яка підсилює історію

Окремий пласт серіалу — музика. Саундтреком до «Ховаючи колишню» стала пісня «Чай», яку Klavdia Petrivna написала спеціально для цього проєкту. Її звучання додає історії крихкості й відчуття внутрішнього монологу, який нарешті виходить назовні.

У кожній серії — свій «післясмак»: у фінальних титрах звучать окремі композиції, які резонують із емоціями епізоду. Серед них — «До краплі» Anton Kramer & YUVI, «Любов» KLER, «Мереживо» Shmiska, «Ptaha Fred» The Unsleeping, «Ти лише мить» Тóнка, «Токсини» EPOLETS, «Сніг» Anna Petrash, вірш «Якби можна сховати час» Яна Гуцула й треки Klavdia Petrivna та Lely45. Це не просто плейлист, а ще один спосіб розповісти історію — вже не словами, а відчуттями.

Дивіться також:

«Танці з зірками» повертаються: новорічний спецвипуск на 1+1 Україна

«Вихід» Дмитра Комарова: фільм про психічне здоров’я під час війни

СТАТТІ ПО ТЕМІБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА