© Getty Images

Заслужений академічний Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України – один із найстаріших та найавторитетніших творчих колективів держави. Заснований ще в 1939 році, він став справжнім культурним символом армії й України загалом. Потрапити до його складу – це привілей, який під силу лише обраним, адже ансамбль є візитівкою держави на найвищому політичному та культурному рівнях. Уже понад десять років одним із артистів цього колективу є вокаліст і продюсер Микола Мартиненко.

Перші кроки у легендарному колективі

Артист пригадує, що шлях до ансамблю був непростим: конкурс відбіркових турів та жорсткі вимоги до виконавців. Та навіть після успішного вступу справжні випробування тільки починалися.

«Ансамбль – це як велике підприємство, де є свої „цехи“: хор, оркестр, балет, солісти, адміністрація та технічний персонал. Загалом понад 120 людей. Тут важливо не лише мати талант, а й уміти працювати в команді», – ділиться Микола.

Першим і головним уроком для артиста виступила комунікація з новими колегами. Адже в колективі, де кожен артист має свою індивідуальність і власний досвід, необхідно навчитися взаємоповазі та вмінню слухати одне одного. Зустріч із більш досвідченими колегами не стала для Мартиненка приводом відступити й опустити руки. Навпаки, саме це підштовхнуло його до самовдосконалення й розвитку як професійного, так і особистісного.

На службі культури та держави

Провідний військовий творчий колектив держави визнаний не тільки на державному рівні за свою професійність, але й на міжнародній арені, тому участь в урядових заходах, прийомах іноземних делегацій, міжнародних гастролях – це щоденна практика для артиста головного військового ансамблю. Виступи колективу мають подвійну місію: популяризувати українську культуру за кордоном і водночас підтримувати бойовий дух військових та патріотичний настрій суспільства.

Досвід, здобутий у попередніх колективах, театрі «Оперна студія» при Національній музичній академії України ім. П. Чайковського та Київському муніципальному ансамблі солістів «Благовість», не можна порівняти з роботою в Ансамблі ЗСУ.

«У цивільному колективі ти відповідаєш за якість виконання. У військовому ж ти уособлюєш честь і гідність цілої армії. У формі ти представляєш не лише себе, а й державу», – пояснює Мартиненко.

Почесні виступи

Особливою сторінкою у своїй кар’єрі Микола вважає виконання Гімну України на Параді до Дня Незалежності у 2021 році під час підняття державного прапору.

«Це честь, яку можуть отримати лише представники провідних колективів країни. Для мене це був момент не лише професійного визнання, а й великої особистої гордості», – ділиться артист.

Виступи на міжнародних сценах – ще один важливий аспект діяльності. Адже кожен закордонний концерт стає нагодою показати світу, наскільки багата й глибока українська музична традиція.

Сила емоцій

Та найбільш цінними для себе виконавець називає концерти перед українськими військовими.

«Після виступів до нас підходили бійці зі сльозами на очах і дякували. У такі моменти я відчував, що роблю щось справді значуще. Саме тоді хотілося працювати ще більше, віддавати себе без залишку. І справа не в доходах – головне в тих емоціях, які ти даруєш і які отримуєш у відповідь», – розповідає він.

Десять років служіння мистецтву

Десятиліття у складі головного військового ансамблю країни безперечно є школою професійного та особистого зростання, де можна здобути безцінний досвід, заслужити визнання колег і публіки, сприяти формуванню позитивного іміджу країни у світі, ставши обличчям української культури у військово-мистецькому середовищі. Шлях Миколи Мартиненка є прикладом того, як талант у поєднанні з працею, дисципліною та патріотизмом здатні вивести артиста на вершини професії, наділяючи можливостями  розвитку на глобальній сцені.

Дивіться також:

Краса майбутнього з CES 2026: ШІ-дзеркало, «електронна шкіра» та укладання без зайвого жару

ШІ-2025: вибухове зростання, реальні результати та нові правила гри