«Я не хочу бути черговою “слов’янською фантазією”»: Катерина Білик про відмову Netflix, реальний вплив та нове обличчя українок у світі

Модель, бізнес-інфлюенсерка та дівчина, за життям якої в Instagram стежать понад 800 тисяч людей. Останнім часом ім’я Катерини Білик гучно обговорюють у медіа через її несподіване рішення — відмову від контракту зі стримінговим гігантом Netflix. Чому вона обрала чесність замість світової слави у реаліті-шоу, як одне відео з черги за хлібом змінило її життя та чому повідомлення від іноземних легіонерів для неї важливіші за листи від президентів — Катерина ексклюзивно розповіла в інтерв’ю «Каравану».

• Останній місяць твоє імʼя на слуху саме через відмову Netflix. Що це була за пропозиція і чому ти сказала «ні»?

Це було реаліті від Netflix — формат, дуже схожий на Dubai Bling або The Real Housewives of Dubai. Тобто не класичне кіно, а життя «на показ»: розкіш, вечірки, дорогі авто, постійна драма між героями. Мені описали роль досить прямо: ефектна дівчина зі Східної Європи з характером, яка заходить у це середовище. Діаманти, Rolls-Royce, багаті чоловіки, інтриги, конфлікти… і камера, яка фіксує все.

Звучить красиво, і це дійсно дуже добре продається. Але в якийсь момент я зрозуміла, що там потрібно бути не собою, а версією себе, яка «зручна» для сценарію: трохи більше драми, провокації, гри на камеру. Я не хочу грати вигадану історію про «дорогу картинку», коли я живу в країні, де реальність сильніша за будь-який сценарій. Мені не цікаво бути ще однією «слов’янською фантазією» для західного глядача. Якщо вже зніматися — то так, щоб після цього люди не просто дивилися, а відчували.

• Чи не було спокуси погодитись заради піару? Не жалкуєш про втрачену можливість?

Я живу в країні, де йде війна. У мене загинув близький родич. І в цей самий час мені пропонують будувати історію про розкішне життя та інтриги. Для когось це нормально, але для мене — ні. Не зараз.

Я відмовилась не тому, що це «погано» або «негідно», а тому, що це дисонує з тим, ким я є і в якому контексті живу сьогодні. Я живу в реальності, де зараз не до гри. Дуже складно паралельно будувати картинку, яка не має нічого спільного з правдою. Тому ні, я не жалкую. Для мене важливіше залишитися собою, ніж просто з’явитися на екрані. Якщо я колись скажу «так», це буде проєкт, за який мені не доведеться виправдовуватися перед собою чи своєю аудиторією.

• А якщо говорити про велике кіно — про яку роль ти мрієш?

Я хочу зніматися, але мені не цікаво бути просто красивою декорацією. Мені цікаві ролі, де є сенс і вага. Це може бути сильна жіноча історія — не ідеальна, не глянцева. Жінка з внутрішнім конфліктом, яка проходить через надскладні випробування і не ламається. Мені близькі ролі про війну, про вибір, про втрату і силу, адже я розумію це не теоретично.

Глобально мені було б цікаво працювати з рівнем Netflix у художньому кіно або з A24, але в проєктах із глибиною. Я не женуся за тим, щоб «засвітитися». Я хочу, щоб після ролі тебе пам’ятали.

• У тебе 800 тисяч підписників в Instagram. Розкажи, який момент став переломним для твого блогу?

Якщо чесно, все почалося зовсім не «за стратегією». Це було 6 березня 2022 року, початок повномасштабної війни. Я стояла з мамою в кілометровій черзі за продуктами. Ми дуже довго чекали, і від нудьги я зняла перше відео в TikTok. Без плану, без ідеї «стати блогером». Просто показала нашу реальність. І воно одразу залетіло.

Людям було цікаво бачити не сухі новини, а життя як воно є. Не постановку, а звичайний день в Україні в той страшний момент. За перший місяць у мене зібралося близько 150 тисяч підписників. Далі все росло органічно: я показувала себе, те, що відбувається навколо, і паралельно перевела цю аудиторію в Instagram.

• З такою аудиторією неминучий хейт. Як ти з ним справляєшся?

Зараз хейту значно менше. Іноді навіть бракує цієї різкої реакції, бо вона є показником того, що ти не залишаєш людей байдужими (усміхається). Але на початку великої війни ситуація була страшною.

Мені масово писали з Росії. Це були не просто образи, а цілеспрямований тиск: спроби зламу акаунтів, погрози, поширення моїх геолокацій та навіть інформації про місце проживання моїх батьків. Але парадоксально — саме це дало мені чітке розуміння: якщо твої слова викликають таку шалену реакцію, значить, ти робиш щось справді важливе.

Зараз на хейтерів я реагую спокійно. Хейт рідко стосується мене особисто — частіше це відображення самої людини, її травм чи досвіду. Я не вступаю в суперечки. Якщо тебе критикують — ти помітна і ти впливаєш. Головне — не дозволяти цьому впливати на тебе.

• Тобі в дірект пишуть політики, представники королівських родин, світові зірки. Хто з них вразив тебе найбільше?

Я не люблю робити з цього список імен, бо це виглядає як спроба додати собі «ваги» через чужі прізвища. Так, пишуть зірки, сенатори, президенти. Але за кожним акаунтом стоїть просто людина.

Найбільше мене вражають інші повідомлення. Був випадок, коли іноземець написав, що після моїх відео про Україну він приєднався до Інтернаціонального легіону ТрО. Мені пишуть люди, які тренують українських військових, представники безпекових структур. Без пафосу, з великою повагою. І ось це вражає найбільше. Ти розумієш, що це вже не просто контент. Це реальний вплив на рішення і на чиїсь життя.

• Давай розвіємо один популярний міф. Багато хто думає, що ти родичка Ірини Білик. Це так?

Ні, ми не родичі (сміється). Це просто прізвище мого батька, який, до речі, є достатньо відомим у своїй професійній сфері, не пов’язаній із шоу-бізнесом.

Я розумію логіку людей: коли чують знайоме прізвище, автоматично шукають зв’язок. Я з великою повагою ставлюся до Ірини та її творчості, вона — легенда нашої музичної культури. Але родинних зв’язків між нами немає. Знаєте, людям часто простіше пояснити чийсь успіх «зв’язками», ніж прийняти той факт, що людина пройшла свій шлях самостійно.

• Ти багато знімаєш. У чому зараз твоя головна місія як інфлюенсерки?

Я чітко розумію, що питання не в кількості переглядів, а в тому, що люди відчують після відео. Моя місія — показувати живу Україну. Не як суцільну трагедію чи щось екзотичне, а як країну сильних людей, де краса не зникає навіть у темні часи.

Другий момент — це жінки. Я хочу змінити сприйняття української жінки у світі. Щоб це була не стереотипна «картинка», а образ глибокої, розумної людини з характером. Я не хочу створювати ілюзію ідеального життя, бо правда зараз цінніша за будь-який глянець. Я не просто знімаю відео — я формую сприйняття.

• Якщо порівняти модельну індустрію в Україні та у світі — у чому головна прірва?

В Україні моделінг — це часто стартовий майданчик. Дівчата готові працювати за менші гроші заради досвіду та «квитка за кордон». У світі ж це жорсткий бізнес. Там ти або бренд зі своїм позиціонуванням, або тебе миттєво замінюють. Сьогодні світова мода вимагає від моделі індивідуальності, власного голосу. Ти більше не «тіло для одягу».

Але в Україні зараз індустрія набула особливого сенсу. Наша мода тісно переплетена з реальністю, виживанням, ідентичністю. Українські моделі надзвичайно адаптивні, вони проходять жорсткіший шлях, і це загартовує. Якщо світ — це про систему і бізнес, то Україна — це про характер. І саме цей характер робить наших дівчат найсильнішими у світі.