“Ми підключені до одного “вайфаю”: Руслан Сенічкін і Людмила Барбір – про стосунки в ефірі і поза кадром

Руслан Сенічкін та Людмила Барбір – рекордсмени на українському телебаченні серед ведучих ранкового шоу. Разом ведуть «Сніданок з 1+1» вже 9 років! А Руслан веде ранкову програму вже 13 років – це теж український рекорд!

В кадрі між ними відбувається така гармонія, що, був час, дехто з глядачів підозрював роман. Та насправді все не так банально і ще цікавіше! Про роботу у воєнний час, перші враження при знайомстві, про риси одне в одному, що злять і що захоплюють, ведучі розповіли в інтерв’ю “Каравану історій“.

Людмило, Руслане, ми з вами записуємо інтерв’ю у той час, коли повномасштабна війна в Україні, розв’язана росією, триває вже шість місяців. І весь цей час «Сніданок» не припиняв виходити щодня в ефір.

Людмила: Так, ми одразу з командою вирішили, що не залишимо своїх глядачів. Нам постійно писали у соцмережах “ну якщо ви виходите в ефір і залишаєтесь в Києві, то нам теж не страшно. То і вистоїмо”. Чесно скажу, що на противагу більшості своїх друзів і знайомих ми з Русланом серйозно готувалися до того, що Путін все ж таки наважиться напасти на Україну. Тож 24 лютого у мене була вже складена тривожна валізка і рюкзак з необхідними речами.

Але із самого початку я не планувала нікуди виїжджати з країни. Ми з чоловіком відвезли нашого сина до моєї мами у Чернівецьку область і одразу повернулись до Києва, який вже був майже перекритий і готувався до боїв з окупантами. Я знала, що не зможу їздити до себе додому, тому що тоді вже всі мости були заміновані. Тому перші місяці жила у друзів і на каналі. Спала у костюмерній у спальнику, дотримуючись правила двох стін. Коли лунала тревога, спускалась у бомбосховище.

Руслан: Я відчував, що війна буде, десь за десять днів до початку. Мені вона снилася. Ми постійно з Людою обговорювали, що будемо робити, раптом що. Я тримаюся такої думки, що кожен має працювати на своєму фронті. Треба заспокоїтися по можливості, сприйняти реальність такою, яка вона є, і далі навчити з цим жити. 24 і 25 лютого я допомагав близьким і деяким колегам, які вирішили евакуюватися в інші регіони. Хоча вже тоді було небезпечно їздити безлюдним Києвом.

Ночував перші дні на каналі, у бункері. Потім на певний час я виїжджав, але виходив в ефір по відеозв’язку. Читав казки для дітей від діда Руслана, заспокоював наших маленьких глядачів. Постійно були на зв’язку з нашими колегами, які опинилися в окупації. Кожного дня з ними зідзвонювалися, хвилювалися дуже за них. Потім їхні історії ми показували в “Щоденниках війни” у “Сніданку”.

Руслане, давайте тепер повернемося у часі на 9 рокі. Яким було ваше перше враження про Люду?

Руслан: Коли побачив вперше, – вау, така україночка, гуцулка, чорноброва, чорноока, з довгим волоссям! Думаєш: «Де таких випускають?» А потім вже почав дізнаватися більше – актриса, працювала з телеканалом ТЕТ, а я і не чув і не знав раніше. На початку я і прізвище Люди вимовляв з неправильним наголосом – БАрбір, замість БарбІр.

Думаєш: «Де таких випускають?» А потім вже почав дізнаватися – актриса, а я і не знав

Вона мені сподобалась. Але! Я зрозумів, що з нею працювати не хочу. Бо в мене на той час була інша співведуча – Марина Леончук (тепер вона наша спільна з Людою подруга). На той момент я Марину знав вже 10 років. І ми запланували з нею, що будемо працювати і далі разом. Так я Люді і сказав: «Вибач, але я не планував працювати у «Сніданку» з іншою людиною, тому просто сприйми як даність». Можливо, її це образило, але я був чесний. Але коли нас все одно разом у парі затвердили, то сказав Люді: «Значить, так тому і бути».

Питання від Люди, яка сидить поруч і посміхається: А коли настав той момент, коли ти сказав, що хочеш працювати лише з Людою?

Руслан: За три місяці для себе я вже проговорив, що це – та сама людина, що це best of the best! На той момент у Люди не було досвіду прямих ефірів, ранкового шоу, вона прийшла з акторської професії. Але дуже швидко опанувала нову для себе професію, і аудиторія її дуже швидко полюбила. Зараз наші глядачі кажуть, що Люда як їм мов рідна, що вони з нею як одна сім’я.

Людо, пригадай тепер ти своє перше враження про Руслана?

Людмила: Перші мої тракти проходили не з Русланом, а Анатолієм Анатолічем. І були дуже вдалими – Толіч, як завжди, багато жартував, між нами одразу відбувся контакт, ми знайшли спільну мову. Мені з ним дуже легко було працювати. І ми з Толічем були впевнені, що нас разом поставлять у пару. Тому, коли почула фінальний результат, хто з ким працює, трошки засмутилася.

Кастинг на ведучих «Сніданку» відбувався в кілька етапів. І якраз останній етап і був з Русланом. Пам’ятаю, що він багато жартував з нашою редакторською групою і дуже поспішав кудись. Звичайно, я його знала до цього – іноді дивилася «Сніданок» з ним, але постійною глядачкою не була. Ніколи не могла подумати, що той бородань з екрану з зеленою чашкою кави в руках стане моїм колегою на найближчі багато років.

Зазвичай з першого разу я не складаю собі портрету і не даю оцінку людині. Тому що розумію, що ця оцінка може йти через викривлену призму мого світосприйняття, досвіду і певних стереотипів. Тому сприймаю людину такою, яка вона є. От, власне, таким – веселим, привітним, дуже балакучим – і запам’ятався Руслан.

Яка риса, звичка подобається найбільше, а що бісить?

Руслан: Бісить, що Люда непередбачувана. І це залежить від її настрою, від того, як вона прокинулась, що відбувається з її рідними чи близькими і навіть від того, що вона поїла. І це все проявляється здебільшого поза ефіром. Бо коли вмикається камера, Люда і сама швидко «вмикається» – і це рівень професіоналізму, тому що твої проблеми ні до чого іншим людям. Але і я іноді не подарунок, м’яко кажучи (посміхається).

За ті роки, що ми разом працюємо, Барбір для мене все менше і менше непередбачувана. Я вже з перших секунд зустрічі з неї все зчитую. Ми часто можемо думати однаково, вона починає фразу – а я закінчую, тобто ми з Людою підключені до одного «вай-фаю».

А хороша риса – Люда ладна допомагати всім і себе здебільшого ставить на останнє місце. У неї велике добре серце! Я інколи кажу їй «Люсю, не розпилюйся настільки, бо тебе на всіх не вистачить». Вона ладна допомагати знайомим, незнайомим, переймається історіями чужих людей з нашої рубрики у «Сніданку» «Щоденники війни». В цьому сенсі вона дуже емпатична людина.

Ми часто можемо думати однаково, вона починає фразу – а я закінчую, тобто ми з Людою підключені до одного «вайфаю»

Людмила: Найбільше подобається, що Руслан правдолюб, справедливий і добрий. Іноді я йому кажу: «Зупинись і подумай в першу чергу про себе». Тому що він завжди більше думає про когось іншого, ніж про себе. І не важливо – чи це незнайома людина, чи колега, якій потрібна допомога. Я знаю, що якщо будь-хто його попросить і яке б це не було прохання, він докладе всіх зусиль, щоб вирішити питання і допомогти. Це мені найбільше в ньому подобається. Ми з Русланом і поза ефіром друзі – підтримуємо один одного у будь-яких життєвих ситуаціях.

Можу багато перераховувати хороших рис Руслана. Звичайно, якщо у тебе з людиною є контакт, то знаходиш багато спільних речей, які тобі імпонують.

А що дратує – іноді, коли Руслан входить в раж, то не може заспокоїтися. Хоча я і сама така (сміється).

Пригадайте випадок, коли злилися на напарника – що він зробив чи сказав?

Руслан: Якось на ефірі під час готовки я гаркнув на Люсю. Спочатку мене «завели» редактори постійними питаннями у підслушку, чи готова страва? А вона не може бути готовою, бо не може випікатися лише 10 хвилин. І Люся така мені під руку: «Ну шо, в тебе вже готова страва?» Ну я і відповів їй… іншим тоном. Наступну частину ефіру вона провела дуже стримано. Іноді емоції беруть верх і треба чайничок цей відкривати аби не закипіти і пар випускати. І телеаудиторія на це реагує миттєво – хтось стає на бік Люсі, хтось на мій бік. Коли ми викликаємо емоції у глядачів – це прекрасно. 

Людмила: От, приміром, на рекламі ми домовились, як зробити цікавішою підводку до сюжету, приблизно вибудували історію, хто що розкаже, придумали фішки, виходимо в ефір – і тут раз – він все ламає. І все іде не за планом. А потім каже: «А що, ми про це домовлялися? А я і забув». Або домовляємось: «Люся, будь ласка, візьмеш цю тему». Виходим в ефір, тільки я відкриваю рота, як Руслан сам починає говорити за мене. Це мене іноді дратує, але в цьому і вся сіль. Це якраз той момент непередбачуваності, спонтанності і живості в кадрі.

Іноді емоції беруть верх і треба чайничок цей відкривати аби не закипіти і пар випускати.

Що б хотіли змінити в напарнику?

Руслан: Що можна змінити, коли вона досконала? (посміхається). Нехай Люда сама вдосконалюється. Люда сама знає свої недоліки і над ними працює.

Людмила: Нічого не хотіла б змінити в Русланові. Тому що це був би вже не той Руслан, якого я ціную. Він такий, який є – і це прекрасно. Мені важко уявити Руслана без якоїсь його якості або звички.

Разом з Русланом Сенічкіним і Людмилою Барбір ранкове шоу на 1+1 ведуть пара Єгор Гордєєв та Неля Шовкопляс (5 років), а «Сніданок. Вихідний» – Валентина Хамайко та Олександр Попов (6 років). Саме шоу “Сніданок” виходить на 1+1 вже 25 років.

Фото: надані 1+1

Дивіться також:

Неля Шовкопляс і Валентина Хамайко пройшли курс військової підготовки: фоторепортаж

Актор Дмитро Архіпов про службу в ЗСУ: “На день народження пішов у військкомат, сказав: беріть»

«Не хочеш бути ні співачкою, ні активісткою, а просто мамою»: Джамала розповіла про синів, чоловіка та танці

“Постійні повідомлення, залякування”: Марина Боржемська розповіла про стосунки з В’ячеславом Узелковим