![Журнал \](https://karavan.ua/wp-content/uploads/2022/07/Karavan_logo.png "Журнал \"){kind=logo}
![Журнал \](https://karavan.ua/wp-content/uploads/2022/07/Karavan_logo_white_.png "Журнал \"){kind=logo}
Сьогодні, 29 грудня, талановитий актор, ловелас та багатодітний батько Джуд Лоу святкує день народження. Йому виповнився 51 рік.
“Караван історій” розповідає про бурхливе особисте та творче життя Джуда Лоу. Про те, як він відбив жінку з сім’ї, а потім кинув її заради молодої старлетки. Як зрадив тій із нянькою своїх дітей на очах у сина. Як за ним шпигувала жовта преса. Як завів ще кілька дітей від випадкових подружок. І як він нарешті став розважливим. Але це не точно.
…Вони репетирують сцену, в якій герой Лоу, Джино, розлучившись із коханою, зустрічає Джонні, волоцюгу, який умовляє його забути заміжню жінку. “Давайте ще раз”, – говорить Іво і спускається в зал. Сьогодні ввечері – генеральний прогін вистави, післязавтра – прем’єра. Джуд хвилюється, як і двадцять три роки тому, коли грав тут у складі трупи Королівського шекспірівського театру. Хоча можна було б вже й звикнути, адже він на сцені понад сорок років. У п’ять зіграв свою першу роль – святого у виставі «Святий Георгій і дракон».
Неймовірно хочеться випити зеленого чаю… І кілька вівсяних печивок до нього було б непогано роздобути. За це можна комусь і душу продати, були б охочі її купити. Джуд почувається в театрі як вдома – чашка чаю, а потім можна і прилягти, якби не робота. Він зовсім не виспався. Встав сьогодні на годину раніше, ніж звичайно, о шостій ранку. І навіть десятикілометрова пробіжка не сильно його підбадьорила. Подзвонив агенту і скасував усі зустрічі на найближчий тиждень. Приїхав до театру раніше за всіх, щоб посидіти в залі, послухати тишу… Усі класичні симптоми передпрем’єрного мандражу.
– Ми можемо зробити перерву? – питає він у режисера зі сцени.
– Звичайно. Я хотів би, щоб після ми ще раз пройшли сцену вашого розставання з Ханною. Ти не проти?
Джуд Лоу посміхається. Він любить репетиції та підготовку до ролі. Це дуже особливе задоволення – як у кіно, так і в театрі. Він ретельно вивчає свого героя, читає масу книг і годинами розмовляє з режисерами, розпитуючи про долю персонажа та його особливості. Так було і з бельгійцем Іво ван Хове, одним із найуспішніших і найпрогресивніших режисерів театрального світу, що встиг підкорити не лише європейські підмостки, а й Бродвей. І Джуд знав про його успіхи.
Тому, коли агент повідомив, що ван Хове в Лондоні і хоче з ним поговорити про головну роль у спектаклі «Одержимість», адаптацію фільму Лукіно Вісконті 1943 року та роману Джеймса М.Кейна «Листоноша завжди дзвонить двічі», Лоу не зволікав. Вони зустрілися того ж вечора, і Джуд дізнався, що в спектаклі вперше разом задіяні британські та голландські актори, що прем’єра буде в Лондоні, що заплановані прямі трансляції вистави в кінотеатрах і гастролі у Відні, Амстердамі та Люксембурзі.
– Це історія про основні інстинкти. Вони існували тисячу років тому, п’ятдесят років тому і живуть досі. Ви маєте витягти це з себе, – режисер пояснював Джуду основну ідею постановки. – Вам близько це? Ви не боїтеся експериментувати?
– Ви навіть не можете уявити, наскільки близько мені і як актору, і як людині те, що ви пропонуєте. Мені важливо грати різних персонажів. Перевіряти, чи зможу я зробити те, чого ніколи не робив раніше. Окрім того, це театр. Інша аудиторія, інший мій стан. Це відчуття того, що відбувається тут і зараз, не можна повторити більше ніде. Коли кожна репліка або навіть поворот голови відразу резонує з глядачами. Тривожний момент – їм страшно. І я чую, як шарудіння їхнього хвилювання прокочується по залі. І щовечора це різні звуки, справжній саундтрек, який йде паралельно виставі і який я дуже люблю слухати. З кіно складніше: я не завжди можу вплинути на остаточний монтаж. І зайвий дубль – навіть я! – теж не завжди можу попросити зняти. Знаєте, як це буває: Джуде, ти не хвилюйся. Ми виріжемо тебе на монтажі, а недостатнє додамо на постпродакшені». Нехай спробують щось вирізати чи додати під час вистави! У подоланні страху перед цією відповідальністю і полягає сенс того, чому я більше люблю театр. Та я і починав з нього. Мені нещодавно моя дочка Айріс повідомила, скільки ролей я зіграв у сумі. Двадцять одну роль у театрі, шістдесят дві – в кіно і на телебаченні. Вона підрахувала. А я ще не такий і старий! – Джуд посміхнувся.
– Це вражає, але я маю попередити вас: я репетирую дуже швидко, що для багатьох незвичайно. Крім того, я підключаю сценографа і композитора відразу. Мені важливе занурення в історію ще на етапі репетицій.
– Як я і сказав, – Лоу давно погодився на пропозицію, – люблю приймати виклики від життя.
З’ясувавши головне, вони ще проговорили години три: про кіно, про театр, про життя. Зустріч закінчилася опівночі, і театральний режисер був вражений: Джуд виявився дуже спокійною, відкритою і щирою людиною. Далеким від того образу, який про нього створювався роками.
Справжню суть актора вловив і Паоло Соррентіно. Ще в процесі роботи над сценарієм «Молодого Папи» він зрозумів, що Ленні Белардо може зіграти саме Джуд. Несподіваний вибір? Але не для Паоло. Він бачив у особі Лоу те, що було необхідно для Пія XIII, – таємницю, харизму, а також вміння виглядати одночасно наївно, як дитина, і авторитетно, як дорослий. Його відчуття повністю підтвердилися під час підготовки до ролі Папи: Джуд обклався книгами з історії католицизму і не припиняв ставити запитання про Ватикан і про героя, який зібрався змінити майбутнє світу. «Ця історія скоріше про людину, про Ленні з Нью-Йорка, ніж про Папу Римського. Про хлопчика, від якого відмовилися батьки. Про чоловіка, який несподівано для себе самого став Папою, – розповідав йому Соррентіно на численних зустрічах до початку зйомок. – Він прагне побачити Бога і повірити в нього, але це неможливо, тому що герой вірить лише у своїх батьків, яких втратив».
Серіал став потрясінням і подією не тільки на телебаченні, а й у світі кіно завдяки напрочуд точному влученню Лоу в роль. Уся історія трималася на ньому.
Ця роль – подарунок долі для Джуда. Здається, після ролі Папи йому потрібно зіграти роль Бога – і на цьому акторську кар’єру можна вважати цілком успішною. Життя продовжує бути щедрим і прихильним до нього. Проте виявилося, за все необхідно платити: за талант, за красу, за звання найсексуальнішого актора у світі. Адже він просто з дитинства хотів грати у театрі. І про славу, Голівуд, мільйонні гонорари тільки міг обережно мріяти, бо розумів: де він, Джуд Лоу, що народився на південному сході Лондона, і де весь цей світ, що блищить і манить своїми можливостями?
Він був щасливою дитиною. Батьки та старша сестра Наташа були дружною сім’єю, типовими представниками англійського середнього класу. Вони завжди були разом. Куди йшли дорослі – туди ж вирушали і діти. Прем’єри в Королівському національному театрі, як, втім, і в усіх інших театрах британської столиці, не вислизали від їхньої уваги.
Спостерігаючи за магією, що відбувається на сцені, Джуд говорив мамі: «От би опинитися на цій сцені колись…» Маргарет розуміла, що якщо їй з чоловіком не вдалося зайнятися театром професійно, то хоча б син зможе втілити цю мрію. Тому, коли в невеликому театрі на південному сході Лондона у виставу «Святий Георгій і дракон» знадобився хлопчик на роль Святого, вони попросили поглянути на їхнього сина. Ефект перевершив очікування: вже тоді п’ятирічний чарівний хлопчик зрозумів, що хоче бути актором, і ніким іншим.
У школі хлопчик навчався добре, доки там не почали відбуватися жахливі речі. Спочатку його ровесника Расселла побили старшокласники, мало не дісталося і йому самому, згодом подібні інциденти повторилися. Тоді батьки вирішили перевести сина в приватну школу.
Джуд потрапив до навчального закладу, заснованого в 1619 році Едвардом Еллейном, відомим за часів Шекспіра актором, який, правда, мало не розтратив все життя на гулянки і п’янки, але вчасно став розсудливим. Точніше, рівно в той момент, коли побачив на сцені двох дияволів замість реального одного. Так фраза «допився до чортиків» набула нового сенсу, а актор прийняв раптове рішення – зібрав усі свої заощадження і відкрив школу, назвавши її «Дар божий».
Схоже, дар виявився і в Джуда Лоу, бо у тринадцять років його прийняли до Дитячого національного музичного театру практично без прослуховування. Звичайно, хлопчикові хотілося якнайшвидше почати вчитися і зіграти свою першу серйозну роль. Але спочатку треба було розібратися з однією курйозною помилкою: у першу ж суботу вранці, після того як дітей розподілили по спальнях, адміністратор гуртожитку зайшла до їдальні і запитала: «Чи є серед вас хтось на ім’я Джуд?»
Лоу підвівся з-за столу і, чарівно посміхнувшись, промовив:
–Джуд –це я.
– О, так ти хлопчик? – здивувалася та.
У повітрі повисла незграбна пауза. Безперечно, він – хлопчик. Виявилося, що адміністраторка, не звірившись із документами, поселила його в спальню для дівчаток, подумавши, що Джуд – жіноче ім’я. В результаті свою першу ніч у театрі Лоу провів з дівчатками-однолітками. Чи був він проти такої помилки? Звичайно ж ні. Навіть із задоволенням залишився б там довше.
Ім’я йому обрала мати. Коли вона була вагітною, по радіо постійно звучав хіт Hey Jude гурту The Beatles, а ще вона читала трагічний роман про кохання «Джуд Непомітний» Томаса Харді. Але «непомітність» – це було не про її сина. Джеремі Джеймс Тейлор, директор театру, одразу виділив з усіх хлопців цього хлопчика, що світився, в якому було неможливо не побачити природну харизму. А коли юний актор вперше з’явився в Репетиційній кімнаті, стало зрозуміло, що в ньому є щось ще, крім зовнішності.
Два роки в театрі, навчання акторській майстерності на практиці, репетиції уривків та нарешті перша роль у п’ятнадцять років – Адреналіна у постановці «Робота тіла». Через два роки йому запропонували роботу в серіалі «Сім’ї», але для зйомок треба було переїхати до Манчестера та залишити навчання у школі. На подив, батьки були не проти. Так у сімнадцять Джуд уперше опинився на телебаченні. Повернувшись до Лондона, він знову возз’єднався з рідним театром, де йому вже діставалися головні ролі у виставах, і гастролював із ним Європою.
Влітку, коли в театральному світі було затишшя, Джуд підробляв продавцем у сувенірному магазинчику лондонського Hard Rock Café. Але оскільки це заняття було надто нудним, він і там практикував акторські навички, намагаючись хоч якось розважитися. Наприклад, на прохання покупця продати йому дві чорні футболки він строгим голосом запитував: “Якого саме чорного кольору ви хотіли б купити футболки? Темночорного, світлочорного? Можливо, сірого?» Таке питання, як правило, ставило людину в глухий кут, і вона просила показати, який є вибір. Джуд брав з полиці дві ідентичні за забарвленням моделі і пропонував вибрати. Багато хто був щиро впевнений, що різниця в кольорі все-таки існує, настільки достовірно він намагався переконати їх у цьому. Але всі ці розваги за прилавком були марною тратою часу. І Джуд вирішив активно зайнятися своїм просуванням у лондонському театральному світі.
Для цього він обзавівся стосом паперу, ручками та конвертами. Довідався про імена театральних режисерів, а адреси театрів він і так знав напам’ять. І в обідніх перервах, сидячи на лавочці недалеко від місця роботи і гризучи чіпси з беконом, писав цілі опуси сторінки на три. Дев’ятнадцятирічний актор докладно описував свої успіхи в театрі і на телебаченні, питав вельмишановних серів, чи не згодяться вони зустрітися з ним і дати йому якусь цінну пораду щодо його роботи. І деякі режисери відповідали хлопцеві і навіть зустрічалися з ним. Одним із них став Меттью Ллойд, завдяки якому відбувся театральний дебют Лоу в травні 1992 року в театрі «Хемпстед» – у п’єсі «Найшвидший годинник у Всесвіті».
Тим часом особисте життя двадцятирічного Джуда було цілком просте. Він, який втрачав свою харизму при спілкуванні з дівчатами, не знав, як залицятися, що говорити, куди вести. І він вирішив запитати поради у мами.
– Я запросив дівчину на побачення. Ми підемо в кіно, – занурюючи вівсяне печиво в чашку із зеленим чаєм, почав син.
– Це прекрасно! – не відриваючись від приготування вечері, відповіла мама.
– Але тут таке питання, мам. Я не дуже знаю, як поводитися, щоб не виглядати безглуздо чи смішно.
– О, питання зрозуміле. Це просто, – жінка витерла руки об кухонний рушник і сіла навпроти сина. – Будь ввічливим, милим і ввічливим. І безперервно думай про шлюб!
View this post on Instagram
Джуд вдавився печивом.
– Про шлюб?!
– Так, синку. Сім’я – це найцінніше, що є в світі. Клуби і нескінченні романи – це дорога в нікуди. Те, що не можна заводити роман із двома дівчатами одночасно, я сподіваюся, ти розумієш, Джуде?
Він розумів. Але порада не сильно йому допомогла. Вони з мамою ще повернуться до цієї розмови через роки, але все буде зовсім інакше. Джуду Лоу буде не до чаю з печивом.
Знайомство з Седі Фрост у 1993 році на зйомках фільму «Шопінг» – ось що було дійсно серйозно, незважаючи на те, що вона була на сім років старша за Джуда, одружена і в неї ріс чотирирічний син Фінлі. До зустрічі з нею Лоу думав тільки про кар’єру, але популярна актриса, яка щойно знялася у фільмі Френсіса Форда Копполи з Гарі Олдманом і Вайноною Райдер, змінила всі його плани.
View this post on Instagram
Джуд і Седі швидко порозумілися. Для того, щоб поговорити про театр і кіно, вони йшли зі знімального майданчика, а коли були на ньому, намагалися крадькома взятися за руки в повній впевненості, що ніхто цього не помічає. Чарівний юнак захоплював Седі розповідями про свої успіхи в театрі – на той час у нього вже було чотири номінації на театральні премії. Седі переконувала, що необхідно створювати кінокомпанію та самим продюсувати фільми у Британії. І вони невдовзі створили її, запросивши до партнерства Юена Макгрегора.
Фрост розлучилася з чоловіком, і у них із Джудом у 1996 році народився син Рафферті. Вони разом почали з’являтися на світських заходах і кінопрем’єрах, і не можна було відірвати очей від цієї гарної пари. Лоу виявився ідеальним батьком і був щасливий. Поміняти підгузки? Це ніколи не було для нього проблемою. Через рік вони зіграли скромне весілля, Джуд зробив татуювання Sexy Sadie на підтвердження любові до дружини і зайнявся кар’єрою серйозніше, ніж раніше. Адже і дитину треба було годувати, і сім’ю утримувати.
Пропозиція зіграти запеклого мерзотника, красеня гея Альфреда Дугласа на прізвисько Бозі у фільмі «Уайльд» спочатку налякала Джуда: роль гомосексуаліста могла направити його кар’єру не в те русло. Але, порадившись із Седі, він вирішив ризикнути. Ця роль принесла йому першу кінонагороду від газети Evening Standard у номінації «Найперспективніший дебют». А потім майже відмовився від запрошення Ентоні Мінгелли знятися в ролі Дікі Грінліфа в психологічному трилері «Талановитий містер Ріплі», що мало не коштувало Джуду Лоу восьми номінацій на престижні кінопремії, в тому числі «Оскар», і три завоювання. Вислухавши режисера, артист ліниво промовив:
– Мені там нічого буде грати. Це знову експлуатація мого гарненького обличчя. Я здатен на більше. Нещодавно я зіграв у «Гаттаці» паралізованого і не зробив жодного кроку по знімальному майданчику за весь час. Постійно був у візку. І це було дуже цікаво, там було що грати.
Мінгелла зрозумів, що вмовить його.
– Окей, тоді в мене є пропозиція, якщо ти так любиш достовірність у всьому. Зйомки будуть в Італії. І я тобі обіцяю, що щовечора ти вечерятимеш у найкращих ресторанах і питимеш найкраще вино. Тому що твій герой робив би саме так. Як тобі такий аналіз ролі?
Величезний успіх цієї картини відкрив Джуді можливість зніматися в Голлівуді. Він зрозумів, що якщо мудро підходити до вибору ролей, то можна вдало лавірувати між фатальними спокусниками, красунями, героями та негативними персонажами – і не стати заручником свого прекрасного обличчя. Седі ж, навпаки, постійно наголошувала, що їй подобається займатися кіно в Британії, і подружжя все частіше сварилося: Фрост рідко з’являлася на екрані, на ній був будинок і двоє дітей – 2000-го у них народилася дочка Айріс.
View this post on Instagram
Одразу після її появи Джуд поїхав до Німеччини на зйомки фільму «Ворог біля воріт», де йому дісталася роль солдата радянської армії. У п’ятницю йому зателефонував агент.
– Джуде, як зйомки?
– Мене сьогодні двічі підірвали. Я весь у дрібних порізах. Якісь новини?
– Ти присядь. Стівен Спілберг хоче поговорити з тобою про новий фільм.
Лоу знадобилося кілька секунд, щоб перевести подих.
– Скажи йому, що я готовий. Може, він набере мене зараз? Чи ввечері?
Було дуже складно втриматись, щоб не підстрибнути від радості до стелі.
Спілберг справді зателефонував. Розповів, що збирається знімати «Штучний розум» і є роль для Лоу.
На думку Джуда, все складалося якнайкраще. Зйомки у Спілберга і нарешті перша головна роль у кіно – у новому фільмі Ентоні Мінгелли «Холодна гора» – переводили його в іншу категорію акторів, з великим гонораром і більшою свободою вибору. Ось тільки Седі вважала інакше.
Через його знімання вони бачилися все рідше, і до неї почали доходити чутки про невірність чоловіка. Дещо було правдою, дещо – плітками. На будь-яке звинувачення він відповідав мовчанням. А папараці намагалися зафіксувати будь-яку їхню появу з дітьми, супроводжуючи знімки несамовитими історіями про проблеми у шлюбі через ловеласа Лоу.
Інший би не звертав уваги, але не Джуд. Він, як вовк, намагався захистити свою сім’ю – кричав на фотографів, кидався з кулаками, фотографував у відповідь… Він навіть звертався до Скотленд-Ярду, щоб його захистили від переслідувань. “Мені здається, що ще й мій телефон прослуховують!” – обурено заявляв актор.
Шлюб опинився під загрозою, хоча Джуд любив Седі та дітей і зовсім не збирався розлучатися. Йому здавалося, що страшніше за це нічого не може бути в житті. Тим більше, що скоро на світ має з’явитися їхня третя дитина. У вересні 2002 року, дізнавшись, що у Седі почалися перейми, актор вилетів зі США, де знімався у фільмі «Холодна гора», – хотів бути з нею і новонародженим сином Руді. Однак і це не змогло скріпити відносини, що розвалилися. Через рік, дізнавшись про інтрижку Джуда з молодою актрисою Сієнною Міллер на зйомках фільму «Красунчик Алфі», яку актор не зміг приховати, Седі поставила крапку.
У грудні 2004-го Джуд зробив Сієнне пропозицію. Він був закоханий і сподівався у нових відносинах здобути спокій. Проте актриса була налаштована вичавити з цього зв’язку максимум. Вона намагалася з’являтися на публіці з Джудом якнайчастіше, із задоволенням позуючи фотографам. Їй приховувати не було чого! Чого не можна було сказати про Лоу…
Через три місяці він поїхав до Нового Орлеану на зйомки фільму «Вся королівська рать» і взяв із собою трьох дітей. Відносини з Седі поступово приходили в норму, і він міг бачитися з дітьми будь-коли. Та й вони любили проводити час із татом. Разом з ними в поїздку вирушила і няня, Дейзі Райт.
Коли Рафферті без стуку влетів у незакриту спальню батька вранці, він на кілька секунд завмер і потім кулею вилетів назад у вітальню. Джуд різко сів на ліжку і прикрив рукою очі.
– Чорт, чорт, чорт… Тільки не це.
Дейзі лежала поряд і злякано дивилася на нього.
– Я зараз йому все поясню. Займися Айріс і Руді, – Джуд швидко встав, накинув халат і кинувся за сином.
Він знайшов хлопчика в дитячій. Дитина сиділа на підлозі і дивилася на тата.
– Я просто хотів дізнатися, де Дейзі…
Джуд опустився навколішки поруч із сином і обійняв його.
– Мені дуже соромно, що ти все це бачив. Я винен. Прости мені. Пробач, прошу тебе, – голос його тремтів.
Рафф притиснувся до батька і тихо заплакав. Джуду здалося, що він падає в прірву. «Головне, щоб не взнала Сієнна і не пронюхали газетярі», – подумав він і набрав телефонний номер батьків.
– Мамо, я накоїв справ. Все дуже погано. Я зрадив Сієнні з нянькою моїх дітей, і нас застав Рафферті щойно в спальні, – якомога тихіше сказав він.
– Джуде, рідний … Приїжджай, я тебе чекатиму.
– Дякую, мам.
Наступного дня таблоїди в Британії вийшли із сенсаційним повідомленням, що Джуд Лоу зрадив своїй нареченій, актрисі Сієнні Міллер! Але як? Як вони довідалися?
Тоді актор ще не знав, що з 2001 року його телефон постійно стояв на прослуховуванні. Всі його розмови записувалися, а інформація надходила прямо в видання News of the World. Процес у цій справі Джуд Лоу виграв лише в 2014 році, отримавши компенсацію у розмірі 130 тисяч фунтів стерлінгів. Чи достатньо цієї суми, щоб компенсувати те, що за його життям стежили цілодобово?
Сієнна дізналася про зраду з газет. Ні говорити по телефону, ні бачити його вона не хотіла. Седі відразу звільнила Дейзі, хоча актор і намагався все зробити так, щоб пом’якшити удар для дівчини. Вона ні в чому не була винна. Він винен. Йому відповідати за свою помилку.
Прилетівши в Лондон, він приїхав до батьків.
– Я не розумію, як вони дізналися! – він нервово ходив по кімнаті. – Мамо, це катастрофа! Моя репутація зіпсована, кар’єрі – кінець. Як вони могли? Як вони посміли? Вони витрусили всю мою брудну білизну…
Маргарет сиділа на дивані і спостерігала за сином.
– Джуде, – впевнено сказала вона. – Нічого не втрачено. Преса завжди писала, пише і писатиме. Чим більше ти їх відштовхуєш, тим сильніше вони намагаються залізти тобі просто в душу… Точніше, в ліжко. Зміни правила цієї гри. Вибачся перед Сієнною публічно.
Джуд подивився на неї з нерозумінням, але пізніше зрозумів, що Маргарет має рацію. Іншого виходу немає.
17 липня 2005 року в британських газетах було опубліковано його звернення: «Я хотів би сказати, що мені дуже соромно і я страшенно засмучений, що завдав шкоди Сієнні і всім нашим близьким. Я перепрошую публічно у Сієнни та наших сімей за той біль, який я спровокував. Немає виправдання моєму вчинку, в якому я щиро каюсь».
Згодом Дейзі Райт продала їхню любовну історію таблоїдам, але Джуду не було в чому її звинувачувати, адже це був її вибір. Крім того, все написане там було правдою. Із Сієнної Джуд розлучився в листопаді 2006 року, коли дізнався… про її зраду. З Денієлом Крейгом.
Втомившись від нескінченної боротьби з пресою, заплутавшись у жінках і зрадах, він рятувався роботою. Як ангел-охоронець, його одразу підхопив Ентоні Мінгелла, і разом вони зробили третій фільм – «Вторгнення». Джуд знявся в хіті новорічних свят – романтичній комедії «Відпустка за обміном», став за барну стійку в «Моїх чорничних ночах» і зустрівся з легендарним Майклом Кейном в одному з найкращих своїх фільмів – трилері «Сищик». Роль Ватсона у двох фільмах Гая Річі завершила повну зміну в його кар’єрі.
І в житті також усе змінилося. Він подарував батькам театральну компанію, щоб мрія їхнього життя здійснилася так само, як і в нього. Він навчився інакше сприймати стосунки із пресою. Мама мала рацію: варто було закінчити боротися з журналістами, вони одразу перестали переходити заборонену межу. Актор зайнявся благодійністю, почав активно зніматися у рекламі.
Він став батьком вчетверте: американська модель Саманта Берк народила дівчинку у вересні 2009 року. На два роки повернувся до роману із Сієнною Міллер, коли вони разом зіштовхнулися на репетиціях на Бродвеї. Зіграв Гамлета. У березні 2015-го вп’яте і, як він тоді думав, востаннє став батьком знову: у ірландської актриси та співачки Кетрін Гардінг народилася донька. Мабуть, бути татом – єдина і найкраща роль Джуда, яку він готовий грати в житті нескінченно і з найбільшим задоволенням.
Сьогодні його діти від Седі вже дорослі. Рафферті – модель, музикант, його друг і навіть порадник.
View this post on Instagram
View this post on Instagram
View this post on Instagram
Айріс – успішна модель.
View this post on Instagram
View this post on Instagram
Руді мріє стати футболістом, тому що, як і тато, шаленіє від футболу. І крикету.
View this post on Instagram
View this post on Instagram
…Та повернемось у 2017-й, де режисер Іво ван Хове просить змінити освітлення, а композитор наповнює театр тихою музикою, в якій чути, як співають цвіркуни, а вдалині дзижчать мухи та бджоли. Прохолодний лондонський день перетворюється на італійську ліниву літню спеку… Джуд опустився навколішки на сцені і обійняв ззаду Ханну, свою кохану. Вони ще раз проходять сцену розлучення. На голландській актрисі – коротка бежева сукня, британський актор – в одних штанах, з голим торсом. У свої сорок чотири роки він у ідеальній формі. «Стоп. Спасибі», – тихо вимовляє Іво, але актори якийсь час сидять, занурені у свої ролі.
Джуд спускається до залу. Він був настільки зосереджений на сцені, що не помітив, як у першому ряду поряд з режисером присіли Айріс і Філіппа Коен, доктор психологічних наук, людина непублічна і, головне, його кохана жінка.
– Ми принесли тобі трошки смаколиків, – починає Айріс, вибравшись із батьківських обіймів.
Джуд продовжує міцно тримати Філіппу за талію і цілує її в шию. Дочка дістає вівсяне печиво.
Джуд регоче.
– Тепер ти розумієш, Іво, що я не пропаду в старості. І печиво, і склянку води напевно принесуть.
Режисер з цікавістю спостерігає за цією сценою.
– Але це ще не все, – вимовляє Філіппа і витягує з кишені упаковку чіпсів з беконом.
– Господи, ти існуєш! Молитви мої почуті, – театрально вимовляє Джуд, піднявши очі до стелі.
Айріс раптово падає перед ним на коліна.
– Я геть забула, – глузливо говорить вона. – Благослови, святий отче!
– Благословляю тебе, дитино моя, – він кладе руку їй на голову. – Ти бачиш, Іво, знущається з батька!
Режисер посміхається, а Джуд продовжує:
View this post on Instagram
– Добре, що я відмовився від ролі Супермена, а би натерпівся. Адже мені навіть прислали його костюм, і я його навіть одягнув! Подивився на себе в дзеркало, в голові заграла урочиста музика, і я зрозумів, що ще трохи – і погоджуся. Однак як уявив, що весь світ побачить мене в цьому безглуздому трико, та й діти мене не зрозуміли б…
Усі сміються. Він щасливий і майже не хвилюється. Незважаючи на те, що йому доведеться вийти через три години на сцену і зіграти драму про пристрасть і руйнування, де все хороше і погане відбудеться в одному акті, без антракту. Як і в його житті. У залі сьогодні будуть його найулюбленіші і близькі, які завжди на його боці.
Фото: Getty Images, East News, Shutterstock
Дивіться також:
Сыновья Джуда Лоу, Синди Кроуфорд и Памелы Андерсон в рекламе Dolce & Gabbana
