![Журнал \](https://karavan.ua/wp-content/uploads/2022/07/Karavan_logo.png "Журнал \"){kind=logo}
![Журнал \](https://karavan.ua/wp-content/uploads/2022/07/Karavan_logo_white_.png "Журнал \"){kind=logo}
Сьогодні, 6 серпня, день народження голлівудської актриси Віри Фарміги. Їй виповнилося 50 років. Віра – зірка серіалу “Мотель Бейтсів” та безлічі фільмів, від “Мені б у небо” до “Закляття”. А ще Віра – українка за походженням та покликом душі.
До шести років вона, народжена у Штатах, говорила лише українською, рідною мовою своїх предків. Проходила вишкіл у “Пласті”, танцювала в ансамблі «Сизокрилі» та з гастролями навіть побувала в Україні.
“Караван історій” розповідає історію успіху видатної українки та великої оригіналки у Голлівуді.
На підлогу вітальні з дивану скотився великий клубок і помчав прямо до її сина та доньки, які зранку засіли гратися в якусь таємничу гру. Фін чіпко схопив його і, хитро дивлячись на маму, сказав: “Можемо залишити собі або повернути?” Не чекаючи відповіді, Любася хапає клубок і вибігає геть, кричить «Залишаємо собі!» і мчить вгору сходами до своєї кімнати. Брат за нею. Віра посміхається і розглядає своє «багатство» – диван, де залишилося тільки крихітне місце в кутку для неї, весь усіяний маленькими, великими і навіть гігантськими клубками вовни.
Суботній ранок у їхній сім’ї — це завжди тиша та спокій, але не сьогодні. Завтра— відповідальний день, і сьогодні доведеться багато зробити. Їй допрясти нитки і дов’язати подарунок до дев’ятиріччя сина Фінна. Доводиться жертвувати ефектом несподіванки: якщо сидиш у вітальні то з прялкою, то зі спицями – дитина неминуче це помічає і, звичайно, розуміє, що светр з унікальним малюнком, який вигадала мама, може бути тільки для нього.
Але він їй обіцяє не підглядати за процесом роботи і по можливості завтра зобразити неймовірне здивування. Вірі доведеться приготувати дванадцять пісних страв на велику компанію, бо піти проти традиції в її українській родині – це зрада, а сім’я нагряне завтра і буде українсько-американською, і в повному складі. Святкувати старий Новий рік і день народження приїдуть три брати та три сестри Віри і така сама кількість братів та сестер її чоловіка. А ще батьки з обох боків!
Дев’ять років вони не змінювали цього правила, і в нинішньому все буде як і раніше: 15 січня велика родина збереться в невеликому будинку в колоніальному стилі актриси Віри Фарміги та музиканта Ренна Гоукі, який з народженням їхньої першої дитини вирішив зайнятися більш серйозною справою, змінивши клавіші у групі, що грає готичний рок, на шляхетні теслярські інструменти.
Мирне постукування чути з гаража – Ренн закінчує стіл для її брата Степана. Це діє на Віру заспокійливо. Він встигне доробити стіл, і вона має встигнути все. Принаймні, за допомогою Таїси, наймолодшої в їхгій сім’ї, її найулюбленішої з усіх сестер і кращої подруги. Стукання припиняється, і актриса знає, що зараз чоловік зайде до неї дізнатися, як просувається справа. Вона розглядає светр – залишилося небагато.
— Віруню, мила, – він заходить у вітальню, вимовляючи її ім’я по-українськи, як усі звикли робити в їхній сім’ї, і обіймає її ззаду за шию. Віра перебирає за звичкою сережку в його вусі — це одна з тих деталей, пов’язаних з її чоловіком, яка змусила її шалено закохатися в нього.
— Бачу, ти на фінішній… А я закінчу, напевно, до вечора. Піду, не смітитиму тут. Мені ж і пилососити, — він усміхається і швидко йде — його розтягнута футболка вся в тирсі.
– Гей, не так швидко, чоловіче! — Віра хапає його за край футболки і притягує до себе.
– Якщо ти ще півсекунди мене так цілуватимеш, – через хвилину, намагаючись перервати пристрасний поцілунок, каже Ренн, – ні светра, ні столу, ні дванадцяти пісних страв не буде.
Віра неохоче відривається від нього.
– Ну добре. Ти маєш рацію, – зітхає вона. — Повернемося до цього опівночі.
— Я спокушу тебе раніше, — тихо вимовляє він, м’яко цілуючи її, і виходить.
Віра дивиться йому услід, потім на прялку: треба якось сконцентруватися. Вона може прясти цілодобово, і навіть між дублями на зйомках (для чого Ренн їй подарував справжнє диво техніки, портативну прялку, яка легко складається і вміщається в рюкзак). І після кожної зйомки всерйоз розмірковує про можливість кинути акторську кар’єру і робити те, про що мріяла з дитинства — закінчити в коледжі курс із садівництва і ландшафтного дизайну і зайнятися розведенням кіз. Поки ж їм цілком вистачає однієї нубійської кози, яку Віра доїть щоранку, і двох ангорських, яких, перш ніж їхня шерсть перетвориться на светри, шапки, шарфи для всієї родини і навіть сусідів, треба постригти.
Цей пункт Фарміга любить найменше. Незважаючи на те, що її кози ручні, відгукуються на клички і розумні, цей розум також дозволяє їм збагнути, навіщо вона їх покликала цього разу. Це мука – вони спокійно можуть постояти тільки хвилин п’ять! А їй не можна промахнутися і обрізати шерсть надто коротко, адже тоді пряжа буде надмірно твердою. Але за дев’ять років, скільки вони тримають кіз у їхньому будинку в районі Гудзонської долини в штаті Нью-Йорк, вона опанувала всі ці премудрості. Автоматично до цього долучився Ренн, який допомагає їй притримувати козу, коли та категорично відмовляється стригтися…
Але доїти козу Віра не довіряє нікому і допомоги не вимагає – зате всі домашні люблять пити козяче молоко. Але все ж таки не більше, ніж є її фірмовий борщ, любов до якого від Ренна передалася дітям у спадок і з якого, на його думку, їхні з Вірою стосунки стали не просто романом, а любов’ю, що може тривати все життя.
У Ванкувері тоді, влітку 2004-го, стояли неймовірно спекотні дні, і всі актори на знімальному майданчику серіалу «Дотик зла» рятувалися хто як міг. Комусь достатньо було сидіти під кондиціонером, та Вірі, яка отримала роль детектива Сюзан Бранка, цього було мало.
Вона з дитинства легко непритомніла і тому, якщо відчувала, що скоро втратить свідомість, відкривала пляшечку з ароматичним маслом і вдихала запах. І ще – весь час вмивалася, чим доводила до сказу візажистів, змушених гримувати її знову. Після чергового такого вмивання, знявши контактні лінзи, Фарміга на виході з туалету зіткнулася з дивним хлопцем із сережкою у вусі. Її примружені короткозорі неймовірні блакитні очі намагалися навести на нього різкість.
– Ви хто? — неочікувано для себе суворо спитала, ніби була не акторкою, яка грає детектива, а самим детективом.
Чоловік зніяковів, але погляду не відвів і відповів:
— Я — Ренн, а ви…
—Я — Віра, актриса, — вона пішла в бік знімального майданчика, намагаючись розглянути сережку в його вусі. Ренн пішов за нею, милуючись, як краплі стікають по її волоссю і обличчю.
– Тут жахливо жарко … – Не знаючи, що говорити, промовив він.
– Невже? — глузливо відгукнулася Віра. – Ви теж помітили?
— Може, ви хочете випити гарячої кави? – раптом запропонував Ренн.
– А може, ви хочете з’їсти гарячого борщу? — різко відповіла Фарміга, зупинившись і здивовано витріщившись на чоловіка.
Він засміявся і промовив незнайоме слово по буквах – «борстч».
– Ви знущаєтеся зі своєю кавою? – Віру починав чомусь дратувати цей тип.
– Ні, – дуже спокійно відповів Рен. Він зрозумів, що зараз вона піде, і все скінчиться так і не розпочавшись, і продовжив: — Давайте я з’їм вашого «борстчу», а ви вип’єте мою каву?
— Та хто ви, власне, такий? .
– Я – Ренн Гоукі, музикант. Я тут приїхав до свого друга, виконавчого продюсера серіалу Демієна Таймера.
– Демієне! — вона несподівано розвернулася, і, знайшовши очима Таймера, покликала його, — агов, Демієне! Ти його знаєш?
Той махнув ним рукою і за хвилину підійшов, відразу подружньо обійнявши Ренна за плечі.
– Віро, це Ренн. Гарний хлопець! — посміхаючись вимовив Демієн, і, глянувши то на неї, то на друга, на якому лиця не було, тихо спитав: — Що у вас тут відбувається, народе?
– Якби я знала … – тихо відповіла Віра і пішла гримуватися, не оглядаючись. Вона була впевнена, що Ренн піде за нею.
Каву та борщ довелося розділити. Спочатку вони багато разів випили кави, потім кілька разів пообідали і повечеряли. Потім Віра, звірившись із переписами у своєму потертому блокноті, приготувала борщ за бабусиним рецептом і запросила Ренна у свою квартиру у Ванкувері, де тоді жила. Він був підкорений борщем не менше, ніж нею тоді, в спекотному приміщенні павільйону, вона – закохана з першого погляду. Невже її життя продовжується?
Останні пів року вона була сама не своя. Шлюб з актором Себастьяном Роше, з яким вона познайомилася на своїх перших у житті зйомках у 1997 році в серіалі «Рев», закінчився через сім років його зрадою і її розбитим серцем. Хотілося лягти і померти. Але померти не виходило — зате вона лежала пластом і думала, як могло так статися, що її життя скотилося в пекло. Вона ж виходила заміж єдиний раз і назавжди, закохалась у колегу з першого погляду і втекла з ним на Багами одразу по закінченню зйомок. Вони відразу одружилися, без вагань і не сповістивши рідних…
Рідні не образилися, і тепер, після розлучення Віри, постійно були з нею. Вона б і хотіла не завдавати їм клопоту, але це був не той випадок. По черзі її відвідували брати – Віктор, Степан, Олександр. Десантом висаджувалися її молодші сестри Надія і Лариса, прихоплюючи і найменшу десятирічну Таїсу, яка була дуже прив’язана до Віри і вважала другою мамою, бо та няньчила її в дитинстві. Дівчинка жаліла сестру і плакала разом з нею. Окремо приїжджали батьки. І у кожного з них була порада для неї. Але всі їхні слова пролітали повз – Вірі просто було важливо, що вони поряд.
Віра була другою дитиною у родині емігрантів з України — шкільної вчительки Любові та комп’ютерного аналітика Михайла Фарміги. Вона народилася у містечку Кліфтон у штаті Нью-Джерсі. Віра росла в закритій українській комуні і до шести років говорила лише на «юкі» — так у їхній родині називали українську мову. Уся сім’я розмовляла нею, а бабуся ще й німецькою, оскільки спочатку бабусина сім’я емігрувала до Німеччини, де пізніше отримала роботу у американській родині.
Тому дитинство Фарміги було наповнене всім українським: народними піснями, казками та танцями. Англійську вона почала розуміти, лише потрапивши до дитячого садка. Після її відправили до Української католицької школи — тема релігії у її консервативній родині була на важливою. Навчаючись там, вона потрапила до кордебалету місцевого фолк-ансамблю «Сизокрилі», з яким об’їздила не лише пів Америки, а й побувала в Україні.
І хоча українські народні танці Віра любила, ще більше вона любила розглядати людей і вгадувати про них усе, просто поглянувши у вічі… Для надання своїм унікальним здібностям солідності та всьому образу вагомості їй не вистачало лише одного — окулярів. Тому, маючи ідеальний зір, Віра вдягала звичайні, з нульовими діоптріями, і зображала ясновидицю.
Вона справді легко вгадувала, чим займалися її брати протягом дня, і вражала обізнаністю друзів та однокласників. Віра мріяла про одне: щоб її зір зіпсувався по-справжньому. На її подив, за кілька років це сталося… Окуляри вона стала носити регулярно і заявила батькам, що після коледжу піде вчитися на офтальмолога.
…Віра зняла окуляри в роздягальні футбольної секції, куди записалася за компанію з хлопчаками зі свого класу. Ледве навела різкість на бутси, щоб не вдягнути правий на ліву ногу і навпаки.
— Гей, Фарміго, — гукнув її Метт, однокласник і один з її кращих друзів, — йдеш? Чого ти порпаєшся?
Він підійшов до неї і побачив, що вона, зав’язавши бутси, плаче.
– Ти чого? – хлопець легко торкнувся її плеча. - Що таке?
– Відчепись. Нічого,— різко кинула вона і знову одягла окуляри, щоб подивитися на приятеля. – Поплакати не можна?
– Звідки я знаю … – зробивши акцент на слові «я», відповів Метт і присів поруч. – Ти через футбол?
— Ага… І ще через… – вона вчасно зупинилася, щоб не видати хлопцеві свою головну таємницю, яку не могла розповісти нікому, навіть мамі, навіть сестрам. — Учора тренер сказав, що я стала гірше грати і сьогодні сиджу на лаві запасних. Та й потім іще й…
— Ясно… А що за «іще й»? Ти мямлиш, і я нічого не розумію. Розказуй, чи я пішов грати?
Віра зняла окуляри, обома руками витерла сльози зі щік і, глибоко видихнувши, зізналася:
– Цей ідіот. Він взагалі… Він… Ти знаєш, що він почав зустрічатися з цією… Цією… На рік старшою? — ще секунда, і вона розплачеться знову…
Настав час міняти тему. Як ні в чому не бувало Метт проговорив:
— Слухай, а ти чула, що в шкільну виставу потрібні актори, я бачив, висить оголошення. Може, ти сходиш? Раптом тебе візьмуть. Ти плачеш так гарно.
Віра з насмішкою відповіла:
– Ага, дуже красиво! І буду на сцені вся така гарна, в окулярах.
Метт взяв її за руку і повів на футбольне поле, по дорозі вмовляючи:
– Ну, скажи батькам нехай куплять контактні лінзи. Це не проблема. Ти головне сходи на прослуховування.
Він посадив її на лаву запасних і, радісно підстрибуючи, побіг до команди. До кінця першого тайму Віра остаточно заспокоїлася. Тепер її думки було зосереджено на театральній постановці. А раптом?
Вона отримала головну роль у п’єсі та контактні лінзи від батьків. У неї не просто виходило — вона, на відміну від фолк-ансамблю, була зіркою на сцені. Здавалося, долю визначено: вона закінчить коледж і піде на акторський факультет. Але коли настав час діяти, Віра засумнівалася — може, все-таки офтальмолог? Засумнівалися і професори в приймальній комісії і попросили ще раз подумати: чим справді вона хоче займатися в житті. Віра любила фотографувати і грати на сцені. Вона вирішила в останній момент — і документи опинилися на акторському факультеті школи образотворчого та театрального мистецтв Університету Сіракуз.
..Закінчивши останній ряд, Віра задоволено зітхнула – светр для Фінна готовий.
— Ой, мало не забула! — скрикнула вона і, підхопившись із дивана, швидко пішла до сусідньої кімнати. Там, у шафі, взяла фотоапарат і покликала дітей: «Фінні! Фіннкельбат! Любасю! Йдіть сюди!” Хвилина, гуркіт кроків сходами — і двійко дітей стоять перед нею в вітальні.
— Зараз тебе фотографуватиму з нагоди твого дев’ятиріччя, сину, — Віра подивилася на дочку: — Любо, спочатку я зніму його одного, а потім вас разом, о’кей? Дочка театрально розвалилася на підлозі і, поклавши ногу на ногу, сказала: «Мене можна і лежачи фотографувати, мамо. Я готова. Лягай поряд, Фінкершейн!» — і вона притягла до себе брата, який відразу почав її лоскотати.
Віра часу не гаяла і ловила чудові моменти: кому потрібні статичні портрети, якщо можна мати такі живі фотографії? На регіт і метушню з гаража прибіг і Ренн – в запорошеній футболці він завалився на підлогу разом із дітьми. Покотом усі троє виглядали чудово. Рум’яні та щасливі – на її фотографіях і в житті. Чи могла б Віра задовольнитися лише акторською кар’єрою, навіть дуже успішною, у Голлівуді та авторському кіно, без цих трьох радісних мармиз? Нізащо!
Її перша і велика за її мірками (хоч і геть маленька за голлівудськими) поява в кіно відбулася у драмі «Осінь у Нью-Йорку», де вона зіграла дорослу дочку Річарда Гіра. Вона, як примара, увійшла до кадру і потім зникла, але забути її екранну появу в сумі на кілька хвилин було неможливо. Ці дивні блакитні очі, містичне обличчя… Дуже красива молода жінка-таємниця із сильним характером, який змогли оцінити на знімальному майданчику всі.
Особливо вона здивувала Гіра, бо несла себе геть не так, як більшість молодих актрис (Вері в 2000-му виповнилося 27 років), які не могли утриматися, щоб не висловити захоплення його талантом, і дивилися на нього очима, сповненими обожнювання. Вірі було зовсім не притаманне таке ставлення до зірок. Вона сприймала його як колегу, як актора, як рівного собі. І йому це сподобалося. Це інтригувало.
Вони потоваришували, і Річард потім рекомендував знайомим продюсерам звернути увагу на цю дівчину, уточнюючи на питання про її прізвище, що вона не італійська, а українська. «І дивіться, вимовляйте правильно: наголос на «і», а не на «а»», – додавав він, чуючи, як вони перекручують її прізвище.
Віра, звичайно, ніколи його про це не просила – порекомендувати її комусь. Ба більше, якби вона потім взагалі не знімалася у голлівудському кіно, вона б не страждала. Авторські фільми, ролі в серіалах теж добре. Все те саме: камери, партнери, дублі, «Мотор!», «Знято!». Головне – історії та героїні, яких цікаво взнавати і шукати в собі подібності та відмінності з ними. Тому, отримавши сценарій про наркозалежну у драмі «До останньої межі» 2004 року, Віра зацікавилася…
Зустрівшись із режисеркою Деброю Гранік, актриса відразу запропонувала їй занурення у роль Ірен — вона вирушить у клініку, щоб побачити, як проходять реабілітацію справжні наркозалежні. Режисерка була за, але пішла далі – оскільки її героїня, за сюжетом, підробляє прибиральницею, то Гранік наполягла, щоб Віра тиждень прибирала її будинок. І інша відмовилася б, але не Фарміга.
Фільм показали на престижному кінофестивалі «Санденс», Віра отримала приз за найкращу жіночу роль, нагороду Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса та захоплення в світі незалежного кіно. За рік її агенту зателефонували два кастинг-директори, які працювали на нових фільмах. У Мартіна Скорсезе Вірі пропонували пройти проби на роль психологині, яка працює з поліцейськими. У Ентоні Мінгелли Фарміга могла зіграти роль румунської повії.
– Нехай надсилають сценарії. Почнемо з головного, — відповіла вона своєму агенту.
– Але це Скорсезе. І Мінгелла. Давай ти просто поїдеш на проби і вже там розберешся. Це шанс, Віро. Давай його не проґавимо.
Вона посміхнулася і ще раз сказала: «Сценарії. І я нікуди не поїду — скажи їм, що я запишу відео зі своєю роллю для обох». Агент знав, що сперечатися з нею марно.
Першим вона отримала сценарій «Відступників», де її партнерами мали бути Леонардо Ді Капріо та Метт Деймон. Але її роль… Вірі здалося, що вона настільки невиразна й непрописана — про що вона без вагань повідомила в телефонній розмові зі Скорсез. І шойно вона вирішила докладно розповісти йому, які саме проблеми з її роллю і як бажано її переписати, як режисер, з яким вона потім подружиться і буде ласкаво називати «Марті», сказав: «Все додамо і виправимо по ходу – не бачу жодної проблеми. Чекаю на ваше відео. Далі буде зрозуміліше».
Встановивши камеру в вітальні своєї квартири, Віра зіграла для Мартіна діалог знайомства з героєм Деймона в ліфті з різних ракурсів, в різному освітленні. Сама змонтувала ролик і відправила агенту.
Увечері режисер зателефонував.
– По-перше, ви затверджені. По-друге, мені здається, що з обома акторами, і особливо з Леонардо, у вас буде позамежна «хімія».
І він, будучи генієм, виявився абсолютно правим.
Віра поклала трубку і видихнула — вона була рада. Але вона так само була б рада, якби і не отримала роль. Вона ж її для себе зіграла вже, і навіть зняла, і змонтувала. Отримуючи «Оскар» за кращу режисуру фільму «Відступники», Скорсезе подякував Вірі нарівні з Ніколсоном і Ді Капріо. І таке ставлення до себе було цілком у її характері. А як може бути інакше? Голлівуд прийняв її до себе, але вона все одно не збиралася грати за його правилами, тому на неодноразові пропозиції перебратися туди відповідала відмовою, а після отримання гонорару за «Відступників» купила собі будинок у Гудзонській долині. Подалі від гламуру і ближче до батьків, які так само жили в Кліфтоні.
Того ж 2006 року Ентоні Мінгелла затвердив її на роль повії, а пару у фільмі «Вторгнення» їй склав його улюбленець — Джуд Лоу. На майданчику Фарміга з Тоні настільки швидко порозумілися, що в першій же її сцені вирішили розіграти Джуда. За сюжетом він сидить у машині зі своїм приятелем, якого зіграв тоді актор-початківець Мартін Фріман, і стежить за будинком. Несподівано біля вікна водія з’являється вона: коротка спідниця, каблуки, пофарбоване волосся і коротка хутряна курточка… І просить прикурити. Коли він відмовляє, вона розводить шубку і каже: «Але на мені майже нічого не вдягнено…»
Герой Джуда розглядає її бюстгальтер і все-таки погоджується. Мінгелла кричить «Стоп! Знято!» та просить зробити ще один дубль. Віра відлучається «поправити грим», а насправді зняти те, що вдягнено під шубкою… Режисер поставив у кіно саме другий дубль, тому що реакція Лоу була безцінною: дивовижна суміш збентеження та захоплення.
Вигадувати акцент для ролі їй не довелося — треба було просто говорити англійською, думаючи при цьому українською. На майданчику вона, спілкуючись із колегами, з гордістю підкреслювала своє походження, розповідала історію своєї родини та із задоволенням продовжувала це робити на токшоу, куди її почали запрошувати після успіху обох фільмів. А через вісім років як справжня українська патріотка у прямому ефірі американських телеканалів відкрито і різко висловлювалася про російського президента та анексію Криму.
Під час Майдану Фарміга записала емоційне відеозвернення до українців, де підкреслювала, що вона — українка, і висловлювала повну підтримку та солідарність зі змінами, що відбуваються.
Сильний характер, деяку агресивність і жіночність водночас, побачив у Вірі і Джейсон Райтман, режисер, який збирався знімати фільм за власним сценарієм «Мені б у небо» і шукав партнерку для Джорджа Клуні. Він бачив її в «До останньої межі», «Відступниках» і зрозумів, що в світі голлівудських лялечок є одна справжня жінка. Коли він вирішив, що хоче бачити в парі з Джорджем саме її, він переписав роль її героїні з урахуванням психотипу Фарміги, і зателефонував їй, запропонувавши зустрітися в Нью-Йорку.
Акторка, що з’явилася у фойє готелю «Грамерсі-парк», виглядала, як абсолютно будь-яка його гостя. У ній ніхто не впізнав зірку. Така особливість її обличчя: вона може бути ким завгодно в ролях, а в житті — просто жінкою і ховатися у всіх на очах. Єдине, що привертало загальну увагу, а у Райтмана викликало шок — помітно округлений животик…
Вони присіли в ресторані, вона замовила чай з ромашкою. Джейсон не знав, з чого почати.
— Зйомки заплановані за 6–7 місяців… — вимовив він, дивлячись на її живіт, і, намагаючись не панікувати, запитав: — Віро, ти впевнена, що зможеш?
– Давай поговоримо за 6-7 місяців! — весело відповіла вона і відкинулася на спинку крісла. — Якщо ти вважаєш, що я тобі потрібна, то я зроблю. Ти знаєш, що зроблю. Я знаю, що зроблю. Навіть Скорсезе знає, що все зможу. Подзвони йому, спитай.
Джейсон усміхнувся і похитав головою.
– Я подзвонив уже всім!
– І? — вона підняла брову.
— Вони сказали те саме, що й ти. Ти зможеш.
— Ну а я про що, — і вона відпила чай.
Наступна зустріч у тому ж готелі відбулася у грудні 2008 року, коли вона була на восьмому місяці вагітності їхнім із Ренном первістком, Фінном. Одружившись у вересні, вони були нерозлучні. Вона займалася домом і козами, ткала чоловікові светр з оригінальним візерунком і мріяла про те, щоб гормональні стрибки хоч якось утихомирилися – тією кількістю сліз, які вона пролила в той період без причини, можна було рік поливати її газон.
На зустріч Райтман привів двох невідомих акторів, які повинні були разом із нею почитати сцену за Клуні та Анну Кендрік. Фарміга була збентежена. – Ти все-таки мене пробуєш, так? Ти ж ніби був упевнений, – запитала вона. – Я розумію, що я важу зараз більше Джорджа Клуні, але…
– Я – впевнений, так. Студія – ні. Вони наполягають, і ще раз просять дізнатися, ти точно зможеш? Зйомки розпочнуться у березні.
І Вірі довелося розповісти йому, який у неї геніальний чоловік, і як він її підтримує. І що, звичайно, все вийде. Він буде з нею. Увечері, переглянувши відзнятий матеріал і показавши його продюсерам, Райтман подзвонив їй і сказав, що роль, тепер уже офіційно, її.
Зйомки стартували 3 березня і Віра приїхала до Сент-Луїса, як і казала, не сама. Крім двомісячного Фінна з нею був і Ренн, який мав під час зйомок виконувати значно більше ролей, ніж його дружині. Він мав бути татом, другою мамою, нянькою… Але Віра знала, що в нього вийде. Навіть коли їм доводилося перешивати прямо на зйомках костюми, щоб втиснути її тіло, що округлилося після пологів, навіть коли під час зйомок романтичної сцени з Клуні їй потрібно було терміново зціджувати молоко і тут же відправляти його кур’єром в готель, де чекали Ренн і малюк Фінн.
А іноді вони приїжджали на зйомки, і Джордж, добрий і зворушливий Джордж, заколисував її сина так, що всі жінки на майданчику ридали від розчулення… Часом і її пробивало — і вона могла проплакати безупинно годину, зміщуючи графіки зйомок. Але Райтман знав, що це є необхідними затримками, і спланував ці два місяці з урахуванням «непередбачених обставин».
У вересні того ж року фільм був показаний на кінофестивалі «Теллурид», у листопаді була прем’єра в Лос-Анджелесі, а в грудні він вийшов у широкий прокат у США (зібравши у підсумку у світовому прокаті 166 млн доларів) і включився в гонку за престижними кінонагородами. Свою першу номінацію на «Золотий глобус» у категорії «Найкраща актриса другого плану» Віра мирно проспала в обіймах із сином, дізнавшись про це від Ренна, який її розбудив із радісними вигуками та тріумфуванням.
Але коли у січні 2010 року мали оголошувати номінантів на «Оскар», де Фармігу могли також номінувати на «Найкращу жіночу роль другого плану», вона підготувалася. Озброївшись смартфонами, вони зустрілися з Таїсою рано-вранці в нью-йоркському кафе. Замовили каву і почали чекати, постійно оновлюючи сторінку Американської кіноакадемії. Смс від Ренна прийшло на пару секунд раніше з коротким: “Єс!”
– І що тепер роблять ті, хто отримав номінацію? — розгублено запитала вона у сестри.
– Сукню йдуть вибирати!
– Точно… Просто зараз?
– А просто коли? 7 березня вже скоро, —впевнено сказала Таїса і обняла сестру. – Ти моя золота. Найкрасивіша та талановита. Пішли, виберемо тобі найкращу сукню.
Віра довіряла смаку сестри. Незважаючи на 21-річну різницю у віці, Таїса стала її подругою і певною мірою музою. Свої перші фотографії Фарміга робила саме з неї, і що дорослішою та ставала, то більше старша сестра захоплювалася витонченістю та емоційністю молодшої. Вона була особливою, як найяскравіша зірка на небі… У якійсь мірі схожою на неї, але й зовсім іншою.
Коли за рік Віра зібралася знімати як режисерка історію, яку багато років мала намір розповісти, її єдиною умовою продюсерам була участь сестри. Вона повинна зіграти її героїню в молодості, хоча Таїса в житті ніколи не грала і не думала про акторську професію. І продюсери погодилися. Вони просто зобов’язані були це зробити— перебуваючи на першій діловій зустрічі з ними, Віра цілком натурально втратила свідомість… Прокинувшись, повідомила, що з нею це час від часу трапляється… А тим більше, коли вона вагітна… Цього разу дочкою, яку вони збиралися назвати Гіттою Любов’ю.
Перш ніж знімати в кіно свою сестру, згідно із законом, який не можна скасувати навіть у дуже дружній українській родині, Віра повинна була не просто запитати дозволу на зйомки у мами, а й затвердити з нею сценарій, в якому була сцена сексу. Таїсі тоді було п’ятнадцять, і Любов Фарміга, прочитавши опис сцени, категорично наполягла, щоб Віра її переписала… Актриса і режисерка картини зробила так, як сказала мати — сцена вийшла досить цнотливою.
Прем’єра фільму «Небо і земля» відбулася на «Санденсі». Картина отримала позитивні відгуки критиків — і особливої похвали удостоїлася одна молоденька дівчина, напрочуд схожа на головну героїню. Після такого успіху Таїсі довелося задуматися про акторську кар’єру. Вдруге вона з’явилася разом з Вірою в кіно, тепер в ролі її дочки, в чарівній комедійній мелодрамі «Міддлтон», де зіграла в парі з Енді Гарсіа. Для цієї ролі у Таїси було вже набагато більше досвіду — після успіху фільму Фарміги вона знялася в серіалі «Американська історія жахів».
Вибір непростих і іноді моторошних ролей робила в кар’єрі і Віра – містичний трилер «Дитя темряви» в 2009-му, продюсером якого став Леонардо Ді Капріо, зіркова поява в головній ролі в п’яти сезонах серіалу «Мотель Бейтсів», за яку Віра отримала «Еммі» у 2013 році. Але найдивнішими були її зйомки в містичному трилері «Закляття».
Вона була вдома і чекала на дзвінок від режисера картини Джеймса Вена. Фарміга вже була затверджена на роль та шукала в інтернеті інформацію, яка могла б допомогти краще зрозуміти її героїню. Джеймс зателефонував, і вона закрила ноутбук. Відкривши його знову після розмови, Віра здивувалася: на екрані з правого верхнього кута в нижній лівий були чітко видно три смуги, що дуже нагадують подряпини від пазурів невідомої тварини. Віра швидко закрила ноутбук знову і покликала чоловіка – він побачив те саме. Незабаром подряпини зникли так само раптово, як і з’явилися…
Забувши про цей інцидент, за кілька місяців, наступного дня після завершення зйомок у «Заклятті», актриса прокинулася вранці і виявила неідентичні, але схожі на колишні подряпини у себе на стегні. Дивним було те, що вони не завдавали болю. Вона одразу розбудила чоловіка і відправила фото з подряпинами режисеру… Вони з Ренном намагалися проаналізувати, як це могло статися, але їх спіткало повне фіаско.
– Ми спали всю ніч безперервно. Я була дуже рада приїхати нарешті додому, до вас. Впала і заснула буквально на ходу, — перелічувала Віра голі факти, прийнявши логічне рішення, що найдурніше в цій ситуації — злякатися.
— Я точно не міг тебе подряпати, мила, — додав здорового глузду в бесіду Ренн.
Згодом сліди зникли. Віра вірила в містику з дитинства, безпомилково вгадуючи обставини життя своїх рідних, просто уважно подивившись їм у очі, тому ці події заінтригували її. Вона вирішила, що використає пережитий досвід для якоїсь із майбутніх ролей. Ролей, які вона відбирає завжди сама і найретельніше, а сценарії, що не сподобалися, нещадно спалює. У цьому немає прояву анархізму чи пози. Просто в тій глушині, де вони живуть, ніхто не вивозить сміття, і частину його Фарміга звикла за всі ці роки спалювати, щоб менше доводилося завантажувати в їхній новий пікап-трак… Хоча старий і був трохи місткішим, але дістався від неї у спадок Таїсі.
…Вовтузячись на кухні із сестрою, Віра емоційно розповідала Таїсі про те, що їм належить приготувати.
– Ми маємо зробити борщ! Пісний. Інакше мене лінчують, ти знаєш. І Ренн перший.
— О’кей, диктуй, я запишу, щоб ми нічого не забули.
– Так… Пиши.
За її натхненним плануванням спостерігав Ренн, що стояв у дверях. Яке щастя, що вона була вдома – останні два роки вона провела майже увесь час на зйомках і, якщо він з дітьми не їздив разом з нею, вони дуже нудьгували. У 2016-му вона разом з Ліамом Нісоном знялася в трилері «Пасажир». Вона зіграла незнайомку, яка, сідаючи до героя Нісона в поїзді, пропонує йому вигідну угоду. А в драмі «Кордони» Віра зіграла матір-одиначку. Потім Фарміга поїхала до Іллінойса на зйомки фільму «У полоні», а після – другої частини «Годзілли», де грає доктора Емму Расселл.
Знялася вона у серіалі «Електричні сни ФіліпаК.Діка», а завершився цей марафон лише у вересні 2017 року політичною драмою «Претендент», де її партнером став Г’ю Джекман. І це при тому, що нещодавно вона віддала Ренну на спалення п’ять важких сценаріїв. Хоча це зовсім не означає, що якась із ролей знову не відвезе її з дому, а отже, йому доведеться довчити ті кілька українських колискових, щоб співати замість неї — без них діти зовсім не можуть заснути.
– Привіт, Таїсо. — Ренн заходить у кухню, порушуючи дівич-вечір.
— Хеллоу, Ренне, — Фарміг-молодша обіймає його, вже одягнутого в чисте.
— Закінчив, бачу, – Віра нарізає овочі і дивиться на чоловіка.
– Так!
Їхню розмову перериває дзвінок у двері. Віра рішуче кладе ніж на стільницю і витирає руки об паперовий рушник.
-А! Вчасно. Я відчиню, це до мене! — вигукує вона, йдучи до вхідних дверей.
Ренн все розуміє і посміхається, а от Таїса здивована: «Це хто?»
За дверима стоїть продавець усякої всячини, хлопець років двадцяти, який уже місяць кожен вікенд привозить щось на її замовлення. Але зараз її цікавить лише аромамасло з нотками іланг-іланга та пачулів… Все, без чого вона не може жити. Без чого вона запросто може втратити свідомість.
– Як справи, Семе? Як батьки? – посміхаючись, цікавиться актриса.
– Все добре. Дякую. Вона віддає йому гроші, а він їй — пляшечки.
– Ну дякую. Усього тобі гарного, Семе.
Він секунду зволікає, а потім все-таки вимовляє українською: «Дякую». Віра не може повірити своїм вухам.
– Боже… -в одночас розгублено і радісно вимовляє вона. – Ти що, вивчив? Таю, ти чула? — кричить вона сестрі на кухню,— йди сюди, послухай, як Сем каже «дякую»! Це чарівно, дорогий. Дякую.
Вперше опубліковано в журналі “Караван історій” у 2018 році
Фото: Getty Images
Дивіться також:
