Ніколасу Кейджу – 60 років: п’ять історій кохання зірки-дивака

Сьогодні, 7 січня, день народження у голлівудської зірки першої величини – Ніколаса Кейджа. Йому виповнилося 60 років.

Кейдж – знаменитість із купою тарганів у голові. Він колекціонує дивні артефакти, на кшталт сушених голів пігмеїв, тяжіє до містики і побудував собі усипальницю на майбутнє. У минулому Кейдж часто вибирав не тих жінок. Але зараз, здається, знайшов свою споріднену душу. “Караван історій” розповідає, як йому це вдалося.

---

Захекані вантажники затягли в під’їзд скромного кондомініуму величезний ящик.

— Джордже, друже, глянь-но на ім’я клієнта,— один із вантажників вийняв із кишені квитанцію.

– “Ніколас Кейдж”, оце так! Достоту як той актор із «Покидаючи Лас-Вегас»! Пощастило хлопцеві, повний тезко! Слухай, а може, тут живе справжній Ніколас Кейдж? Зараз автограф попросимо!

– Дурень ти, Джордже. Зірка, та в такій дірі. Давай, фанате, ворушили ногами!

Напарник натиснув кнопку дзвінка на стіні. Двері відчинилися, на порозі з’явилася симпатична дівчина, чиї риси явно видавали дитину Сходу.

– Мем, приймайте ваш холодильник, – вантажники насилу запхали ящика у хол.

Дівчина скинула брови і крикнула вглиб квартирки:

– Ніку, ходи-но сюди! Ти купив новий холодильник? Тягніть на кухню, хлопці!

– Яка кухня! – із вітальні вискочив чоловік і почав штовхати ящик назад у хол. – Не ставте на попа! Божечки, тут же написано де верх, де низ, де боки! Чого ви завмерли?

Вантажники й справді стояли роззявивши роти. Так, це був Ніколас Кейдж, справжнісінький, із плоті й крові, актор, голлівудська зірка, і не на екрані, а прямо тут, перед ними! Але ж не в’язався він зі скромною обстановкою невеликої квартири! Адже знаменитості живуть у Голлівуді, в розкішних маєтках Беверлі-Гіллз, а в Лас-Вегас приїжджають хіба що погуляти в казино.

Отримавши чайові та автограф, вантажники пішли. А в квартирці розігралася заледве не драма…

– Ніку, твоя нинішня витівка перевершила все! Скажи, будь ласка, навіщо ти притягнув до хати цю бісову купу кісток? Нам потрібен новий холодильник, я вже не кажу про те, в якій дірі ми живемо, а ти купуєш якісь гнилі кістки! – Ріко реально злилася. Боже ти мій, не так вона уявляла своє життя із зіркою кіно. Їй марилися червоні доріжки, сукні від іменитих кутюр’є, шикарні апартаменти, де ліворуч сусід Шварценеггер, а праворуч Памела Андерсон, мандрівки світом, фотосесії в глянці. А натомість вони стирчать у запилюженому Лас-Вегасі, де люди не вміють розважатися інакше, окрім як за рулеткою чи покером! Та ще й ця пандемія! І Нік, що збирає по світу всіляку дорогу погань!

– Ця «погань», як ти кажеш, – муміфіковані рештки людини часів фараона 17-ї династії Секененри Таа II! Можеш уявити, що бачила ця людина?

– О Боже. Нік! Мене не хвилює, що бачили ці кістки, мене хвилює те, що їх бачу я! Окей, я можу зрозуміти, у тебе все життя пристрасть до дивних речей, але скажи, навіщо це мені? Нащо ти тягнеш це в дім, де і так від старого мотлоху, який ти називаєш «колекцією», не повернутися?

… – Нік! Ніку, о Боже! Що це на твоїй шафі? – мама з жахом притисла руки до щік, дивлячись на щось зморщене і темне, що підозріло нагадувало формою людську голову.

– Це голова вождя стародавнього племені африканських пігмеїв, мамо! – Нік зачаровано дивився на своє надбання. – Я заощадив кишенькові гроші і купив її в антикварній крамниці. Я хочу стати археологом, дослідником. Це амулет, він принесе в наш дім велику удачу і захистить від лиха!

– По-моєму, Ніку, все, що принесе ця гидота, то це проблеми з поліцією! Якщо ця штука не вкрадена з музею, то здобута в Гарлемі, і зовсім не в давнину! Ти ж дивишся бойовики, Ніку!

Взагалі-то мама його обожнювала і лаяла так, для профілактики. Років до дванадцяти Нік ріс абсолютно безпроблемною дитиною, хіба що ось ця його пристрасть до збирання різних дивних предметів трохи лякала батьків. Ні щоб, як усі діти, колекціонувати моделі літаків, чи машин, чи сірникові коробки, чи олов’яних солдатиків. Він примудрився змусити матір ненавидіти навіть такі невинні речі, як обгортки від жуйок. Йому неодмінно потрібно було роздобути фантик від жувальної гумки Donald випуску 1948 року, і ні на рік старше! Джой обдзвонювала всіх своїх знайомих, починаючи розмову з прохання поритися на горищі і знайти старі вкладки!

У чотирнадцять років усе різко змінилося. Фантики і марки були закинуті і забуті. У Ніка з’явилася нова пристрасть. Перші гормональні бурі заскочили нескладного підлітка зненацька. Тепер кишенькові гроші йшли на журнали і постери з красунями в коротких джинсових шортиках, ковбойських чоботях і крислатих капелюхах. Задивляючись на біляві кучері, що струмували по засмаглих спинах різних міс, він напружено ковтавав слину і віддавався мріям… Ну там рятувати дівчат від динозаврів і злих вождів пігмеїв, дарувати їм квіти, а в нагороду отримувати найсолодший поцілунок у щоку і ніжне: «Ніку, ти найкращий!»

Гримнули двері. Ріко завжди, коли вони сваряться, тікає випустити пару до найближчого сквера. Після фізичного навантаження її зазвичай попускає, і вона знову стає колишньою Ріко – витриманою, спокійною, незворушною, справжньою дочкою Сходу. Хоча, насправді, якого Сходу? Ріко народилася і виросла в Нью-Йорку, а в Японію потрапила вже як була студенткою. Але як же він мліє, коли Ріко надягає кімоно, білі шкарпетки, робить високу зачіску, наливає йому в керамічне горнятко саке і тоненьким голосом пищить: «Так, Ніколас-сан, слухаю, Ніколас-сан!» Вони обоє обожнюють цю тонку гру, так-так, про сивину в бороду і біса в ребро – це точно про нього!

Табоїди люблять підраховувати кількість його дружин і подружок азійського походження. Так, є за ним такий гріх. Розкосий розріз очей, чорне як ніч волосся, біла шкіра, крихітні ступні і ця особлива, властива азіаткам покірність чоловікові – о, це зводить з розуму і п’янить краще за віскі!

…Хтось інший страшно пишався б спорідненістю із самим Френсісом Фордом Копполою, але тільки не Нік. Задражнять у школі до напівсмерті буржуєм, а він і так біла ворона серед однолітків зі своїми захопленнями… Але іменитий родич для нього — безумовний авторитет. Особливо з того часу, коли якось зазирнув до кімнати племінника. Той саме палко розглядав новий номер журналу The Hollywood Cinema. О, Джейн Фонду, Елізабет Тейлор, Ракель Уелч, Дайан Кітон! Дядько покрутив у руках журнал і мовив: «Смак непоганий у тебе, Ніку».

Як він добув постер з цією японською актрисою, Комакі Куріхара, краще не згадувати. Довелося поступитися кількома особливо цінними екземплярами з колекції коміксів. Але вдивляючись у тонке вилицювате обличчя з подовженими куточками очей, він відчував особливе хвилювання. Фільми «Синобугава» і «Мелодії білої ночі» він старанно дивився, зізнатися, тільки заради того, щоб знову й знову пережити це неймовірне піднесення. На запитання дядька, яке кіно сподобалося більше, японське чи радянське, він відповів: американське. І правда, все зрозуміло без зайвих слів: гангстери стріляють один в одного під звуки пронизливої музики, але в результаті все закінчується добре… Дядько тоді голосно розреготався, а потім серйозно сказав, що світове кіно не пробачить, якщо в пантеоні великих акторів не буде імені ще одного Копполи – Ніколаса Кіма Копполи. Ні, не треба нового Копполу. На чужому горбі в рай не в’їдеш. Моє ім’я відтепер буде Ніколас Кейдж.

Стукнули двері. Ріко, свіженька, ніби й не відмахала десяток кілометрів, пурхнула в кімнату. На ящик із фараоновим служителем – нуль уваги. Все-таки добре, що це лише мумія, а не змія, наприклад. Колись Ніка охопила пристрасть до плазунів. Дві королівські кобри прожили в його будинку близько півроку, вільно пересуваючись  кімнатами, поки якось вночі він не прокинувся від незвичного шелесту і не побачив за двадцять сантиметрів від свого обличчя здуті каптури обох дам. Досі він не може збагнути, що тоді так роздратувало вихованок. Можливо, вони, як справжні представниці жіночої статі, тоді відчули, що в їхньому житті з’явилася суперниця?

…Боже, що він тільки не виробляв, аби вламати Пат вийти за нього заміж! Вони познайомилися у 1987-му, вона тоді після «Кошмару на вулиці В’язів» прокинулася знаменитою і “звіздила” щосили. Примхлива і жорстка, Пат легковажила ним як хлопчиськом. Наближала і відштовхувала. Спокушала і виганяла. Ну як же, вона, Патриція Аркетт, зірка, а він – так, дрібна сошка. Здається, вона навіть і не знала, що цей довготелесий нав’язливо-романтичний тип – племінник самого Копполи. Навколо неї кружляла зграя таких кавалерів, що куди там якомусь Ніколасу Кейджу. Вона не зізналася б і під тортурами, що ідіотські романтичні витівки цього дурня їй лестять. Він то засипле майданчик перед її квартирою багряними трояндами, то серед ночі заспіває серенаду під вікнами, то надішле кошик рідкісного колекційного вина. А ці спроби перерізати вени, нехай дурні й демонстративні, але все ж таки через любов до неї! І коли Нік закрутив роман із Крістіною Фултон і та навіть народила цьому недотепі сина, від досади засвербіло на серці. Але потяг уже встиг піти.

Ріко випурхнула з душу в чорному шовковому кімоно, що спокусливо підкреслювало її мініатюрну фігурку. Вогонь дівчисько! Кавоварка пускала апетитні запахи – Ріко, до речі, абсолютно байдужа до кави, поки Нік закидає в себе чашку за чашкою чорний божественний напій, вона дрібними ковтками цідить яскраво-зелену бурду під назвою матча. Дивно, наскільки вони різні у смаках, уподобаннях, темпераменті і, відверто кажучи, взагалі в життєвому баченні, настільки ж їм обом добре один поруч з одним.

Телефон завібрував так несподівано, що він мало не похлинувся кавою. Вестон. Ох чорт. Дзвінок у таку годину може означати лише одне: старший син знову влип в якусь історію. Він то нап’ється до втрати розуму і влаштує ДТП, то нанюхається кокаїну, то віддубасить чергову подружку, то вкотре одружиться. Хоча щодо цього… Як то кажуть, яблучко від яблуньки недалеко падає! Веселеньку путівку в життя дав він своєму первістку!

…Тоді вийшло дуже по-дурному. Вкотре відкоша від Пат, він напився, як скотина, і… прокинувся вранці в квартирі Крістіни. Тоді йому здавалося, що він спить і бачить кошмарний сон. Але насправді жах стався за два тижні: Крістіна заявила, що вагітна…

Слава богу, Вестон запросив на свій концерт – він відновив заняття музикою. І нехай на момент народження сина Нік був геть зеленим – 24 роки! – все ж таки який не який, а батьківський інстинкт у нього є, і знати, що у твого сина все окей – полегшення і радість!

Ріко пожвавішала. З Вестоном у них гарні приятельські стосунки, багато спільних інтересів – одне покоління, чорт забирай. І звичайно, веселощі у нічному клубі куди кращі за археологічні експонати чоловікової колекції! Ну гаразд, подивимося…

Дивлячись на дружину, Нік раптом спіймав себе на думці: а якою була б їхня спільна дитина? Подумав – і відчув теплу хвилю під серцем. Ні, він не про зовнішність – само собою, східні гени візьмуть гору, Кал-Ел тому підтвердження. Але роздуми про хвилюючу можливість мати маленького клона цієї японської принцеси виявилися напрочуд солодкими. «Дівчинка, у нас буде дівчинка…»

…«У нас буде дівчинка», – сказала Ліза. У них ще не було нічого «серйозного і дорослого», так, поцілунки та обіймашки, вони скрізь ходили, тримаючись за ручку, як два блаженні ідіоти, а вона вже оголосила, що у них буде дитина, дівчинка! Після стрімкого батьківства, після кількох років виснажливої гри в «так-ні» і «далі-ближче» з Патрицією поряд із Лизою він почувався ніби в раю. Хотілося безперестанку стискати її в обіймах. Вона була вся така пишненька, м’яка, округла, маленька. Блискучі очі, кучері, тиха хода, невпевнений голос, захоплений і люблячий погляд на нього знизу вгору. Цю дівчинку хотілося захищати і оберігати від усіх видимих і невидимих ворогів, плекати і пестити. Те, що батьком Лізи був легендарний король рок-н-ролу Елвіс Преслі, остаточно робило її найбажанішою жінкою на світі.

– На весіл-лі я тобі п-подарую з-запонки мого т-тата… – заїкаючись, промовила вона. Боже, що за жінка! Після бурхливих скандалів і корисливої вдачі Патриції він був упевнений, що життя нарешті налагодилося. Пат і заміж за нього вийшла тільки тому, що він отримав «Оскар» (о, ще б не отримати, хто б знав, що в «Покидаючи Лас-Вегас» він не грав, а проживав свій біль, а все через цю бісову Пат!). А Ліза, о небеса, готова подарувати йому і себе, і дочку, і навіть запонки самого Елвіса Преслі! Вона любить мене, не оскароносця, не племінника Френсіса Форда Копполи, а особисто мене, Ніколаса Кейджа!

Ріко, мугикаючи пісеньку, гарно виклала на старовинну страву сусі. Смішне слово “сусі”! Англійською звучить «суші», але в японській мові немає звуку «ш», японці навіть не вміють вимовляти його, тому весь час здається, що Ріко сюсюкає. Але сусі, зроблені її руками, від цього стають смачнішими! Ось якщо так подумати, чого тільки не було в його долі – розкішні старовинні маєтки в різних куточках світу, особисті літаки, кінні екіпажі, раритетні автівки, трапези на старовинній китайській порцеляні династії Мін, а потім банкрутство, проблеми з податковою, продаж майже всієї нерухомості, їжа в вуличних забігайлівках по вісім доларів порція… Чотири шлюби, купа романів… А щастя він відчуває лише зараз, сидячи на маленькій кухні зовсім не шикарних апартаментів, де вперше в житті його годує їжею власного приготування молода красива жінка, з якою він зв’язаний .

…Від Лізи він пішов рівно за три місяці після весілля. Її вічна м’якість і незахищеність «діагностувалися» банально і вульгарно: єдиною пристрастю доньки короля рок-н-ролу виявилися наркотики та алкоголь. Так, вона клялася, що все давно в далекому минулому і вона чиста як сльоза. Клялася – а потім незворушно скручувала трубочку з долара і натхненно втягувала білий порошок, щедро запиваючи його віскі з ексклюзивної винотеки чоловіка. Після чого сідала в один з його раритетних колекційних автомобілів і влаштовувала гонки з власною тінню нічним містом. Звичайно, як люблячий турботливий чоловік він робив все можливе, щоб відвернути Лізу від згубних звичок. У хід йшло все: подорожі світом, елітні собаки та коні, пасторальні англійські маєтки подалі від спокус, на свіжому повітрі. Але Ліза втрачала собак і підкови на кінських копитах і старанно спустошувала вміст винних погребів замість свіжого молочка англійських корів вранці.

Він завзято бився за неї доти, доки одного ранку, продерши очі, не зустрівся з глузливим поглядом тата Преслі. Король рок-н-ролу підморгнув йому і в’їдливо сказав: «Не бачити тобі моїх запонок, як своїх вух!» Змигнувши, він зрозумів, що на стіні навпроти висить розбитий портрет, Ліза спить п’яним сном, а йому варто якнайскоріше накивати п’ятами і врятувати той вогник романтизму, що ледь жевріє, поки не стало запізно.

…Мама казала: «Синку, ти останній романтик на землі». Патриція єхидно зауважувала: «Ти не романтик, ти ідіот, завести змій у будинку міг тільки повний дурень!” Ліза зітхала: «Тато теж був романтиком, як і ти…» З Еліс, матір’ю його молодшого сина, здається, романтики не сталося взагалі. Прожили одинадцять років, народили дитину, залишилися добрими друзями, а от того самого, від чого серце злітає вгору, не було. Еріка, з якою він одружився в п’яному маренні, як він каже, «не покидаючи Лас-Вегаса», репетувала: «Засунь свій романтизм собі в дупу!» З Ріко все було мегаромантично до неправдоподібності.

…Він уперто читав усі ті помиї, які Еріка виливала і виливала на нього в інтерв’ю численним охочим виданням. «Ніколас Кейдж розлучається з дружиною після чотирьох днів шлюбу!», «Актор Ніколас Кейдж п’яним одружився в Лас-Вегасі і тепер вимагає розлучення!», «Дружина Ніколаса Кейджа вимагає сатисфакції за розлучення!» Безперечно, він утнув епічну дурню!

Кал-Елу було близько десяти років, коли між ним і Еліс стали все частіше проскакувати іскри роздратування. Так дивно, всі ці роки і він, і вона вважали, що у них вдалий шлюб. Нік багато працював, багато витрачав – все заради дружини та сина. Еліс намагалася триматися в тіні, займалася сином, розвивала свій бізнес. Їхній союз був зразково-показовим і міцним – і водноч нудним. Не виходило виплеснути на Еліс пристрасть, як на Пат, ніжність, як на Лізу. Щось усередині не клацало, не замикало контакти, не іскрило. Тому одного чудового дня, повернувшись додому зі зйомок раніше, він зі здивуванням на власні очі пересвідчився, як може іскрити і злітати його дружина. Тільки в обіймах іншого чоловіка.

Боляче було пізніше. Ефект «відходняку». І одного разу, коли стало зовсім не сила, він вдався до «методу Лізи»: напився. Прямо у гримерці, у компанії візажистки Еріки Койке. Розповів їй про зраду дружини. Потім про Лізу. І про Пат із Крістіною. Еріка співчутливо кивала. Вона була така схожа на Еліс. І на Лізу. І взагалі на всіх разом узятих жінок, чорт забирай. На четвертий день він продер очі. Погляд уперся в якийсь папірець. Сфокусувавши погляд, зміг прочитати, що «містер Ніколас Кім Коппола та міс Еріка Койке 23 березня 2019 року одружилися». Підпис, печатка. Ніколи його ще так елегантно не дурили. Він не згадав жодної миті тієї церемонії! Що йому лишалося робити?

За екстрену свободу довелося заплатити одним зі старовинних особняків та уламками і без того підмоченої репутації романтичного ідіота. Вирішивши, що гірше не буде, він подзвонив Лізі. Та співчутливо вислухала, потім розповіла, що її нинішній чоловік зав’яз у брудному скандалі з розбещенням власних дочок. Чути це було нестерпно. Набрав Еліс. Колишня дружина запевнила, що цілком на його боці, і попрощалася – все-таки поточне особисте життя в пріоритеті перед минулим. Патріції він, звичайно, дзвонити не буде: немає бажання ще раз почути, який він дурень.

– Крихітко, а скажи: адже ти не повірила, що на сайті знайомств тобі написав справжній Ніколас Кейдж? – Нік із цікавістю подивився на дружину.

– Я б не повірила, якби мені написав Бред Пітт, а те, що ти – це ти, у мене не було ні краплі сумніву, – безтурботно відповіла Ріко. – Тільки такий довершений ідіот міг запросити дівчину на цвинтар на перше побачення!

…Не знаючи, куди себе подіти, він тицьнув кнопку пульта дистанційного керування. Спалахнув екран телевізора. По одному з каналів показували «Місто янголів». Романтично-сльозливий мотлох.

«Якщо ти у щось не віриш, то це не означає, що цього не існує»…

Ну от, не вистачало ще розплакатися. Він потикав у смартфон, погуглив «знайомства з дівчатами», і за пару хвилин на одному з дейтинг-сайтів з’явилася анкета з ніком «Ніколас Кейдж» і свіженьким селфі.

Що тут почалося! Жінки різного віку, рас і комплекцій видавали реакцію на своє невлаштоване життя і пристрасне бажання терміново вийти заміж в діапазоні від «Фу, фейк» до «Хочу тебе пристрасно». Миготіли обличчя: блондинки, брюнетки, слов’янки, темношкірі, з собачками і котиками, з ботоксом і без. Фотографія юної красуні азіатки змусила серце підскочити. Дежавю… Постер із кадром із «Мелодії білої ночі»: витончені вилиці, підняті куточки очей. Ріко, 26 років, Японія-США. “Привіт, Ріко, я Ніколас”. – «Привіт, Ніколасе, рада знайомству». – “Де ви зараз?” – “В Японії”. – «Я прилечу, давайте зустрінемося?» – «Я буду за кілька днів у Штатах». – «Тоді я запрошую вас на побачення в одне дуже цікаве місце!» – «Цікаво, куди?» – “Секрет!”

Її очі не округлилися, голос не затремтів від несподіванки. Вона достатньо читала про нього, щоб розуміти, що тільки такий дивак, як Ніколас Кейдж, може на першому побаченні потягти дівчину подивитися на його майбутню могилу. Ріко тишком-нишком розглядала його: високий, все ще стрункий, хоча обличчя, звичайно, стомлене, ці мішечки під очима, зморшки на лобі. Не дивно, якщо врахувати, що все своє життя містер Кейдж тільки те й робить, що б’ється в нерозділених пристрастях. Ну що ж, безглуздо не скористатися таким подарунком долі, якщо вже притяг на цвинтар і натхненно говорить про те, як енергетика піраміди впливає на тіло людини. А це вже цікаво, до речі!

– Містере Кейдж, але яка вам різниця, як ваша піраміда діятиме на вас, ви ж вже будете… гмммм … не будете жити? – Зараз він скаже: “А ви дивилися “Місто янголів”?..”

– А ви дивилися «Місто янголів»? – до чого ці чоловіки передбачувані! Гаразд, якщо чоловік бажає, щоб йому лестили, це легко влаштувати!

– Звичайно, і «Хрещеного батька», і «Покидаючи Лас-Вегас», і «Медовий місяць у Лас-Вегасі», і «Викрасти за 60 секунд, і «Вибір капітана Кореллі», і…

– Міс Шибато, а які квіти ви любите? – все-таки чоловік тут він, і ініціатива має належати йому. – Давайте я вгадаю. Орхідеї?

Тепер подих перехопило в неї. Це правда відбувається в її житті?

– Так, орхідеї, як ви здогадалися?

– Я спробую погратися в екстрасенса іще. Чорні орхідеї. Вгадав?

– Я зрозуміла, Ніку, це на вас так діє близькість піраміди! Ви дійсно вгадали! Але спробуйте напружитися і зрозуміти, в чому ви помилилися?

– …Здаюся!

– У природі не існує чорного кольору, орхідеї бувають від темно-синього до темно-бордового відтінків…

– Чудово, ви дали мені нове завдання, Ріко!

– Ви справді великий романтик, Ніку!

«Невже це відбувається зі мною наяву?» – зчитала думки обидвох піраміда, встановлена над майбутньою могилою актора Ніколаса Кейджа на цвинтарі Нью-Орлеана…

А невдовзі по всьому світу розпочалася пандемія. Кілька тижнів месенджери в обох вибухали сотнями повідомлень, поки одного разу він рішуче не встав і не подавсяв ювелірний бутік. Він був певен, що знає її улюблений камінь. Увечері у віконці месенджера вистрибнуло фото: платинова обручка з величезним чорним діамантом. У відповідь прилетів розгублений червоний смайлик і питання: «Як ти вгадав?» – “Ти вийдеш за мене заміж?” – «Ти найпрекрасніший романтик у світі!» – “Так чи ні?” – «ТАК!!!»

– Ну що, показуй свою мумію, – Ріко з цікавістю спостерігала, як чоловік розпаковує ящик. Він обережно зняв останній шар тонкого паперу. Ріко зойкнула. Оксамитові пелюстки прекрасної тендітної квітки світилися глибоким вугільно-чорним тоном, без натяку на синій, червоний, фіолетовий…

– Ти жартівник, Ніку… – голос Ріко тремтів. – Чорної орхідеї не існує…

– Якщо ти у щось не віриш, то це не означає, що цього не існує…

---

7 вересня 2022 року Ріко здійснила мрію Ніколаса Кейджа: народила йому доньку Огасту Франческу Копполу Кейдж.

Фото: East News, Getty Images/Global Images Ukraine

Смотрите также:

Еталонний красень: 16 рідкісних архівних фото Мела Гібсона у його день народження

Едді Редмейну – 42 роки: як хлопчик-мажор став голлівудською зіркою

Міхаелю Шумахеру – 55 років: історія успіху і трагедія Червоного Барона