Кларк Гейбл: правдива історія короля золотого віку Голлівуду

1 лютого 2024 року виповнюється 123 роки від дня народження Кларка Гейбла. Він був одним із найпопулярніших акторів Америки протягом 30 років своєї кар’єри. Його любили жінки, а чоловіки намагалися наслідувати його.

У 1937 році, коли був оголошений публічний кастинг на роль Ретта Батлера в історичній кіноепопеї “Віднесені вітром”, за Кларка Гейбла проголосували 95% глядачів. Того ж року, за результатами народного опитування, його було проголошено “королем Голлівуду”.

Кларк Гейбл здивувався своїй популярності. Він не вважав себе великим актором, просто акторство для нього було єдиним можливим способом життя. Успіху він завдячує своїм найближчим жінкам, чия самовіддана любов привела його на вершину слави в Голлівуді.

Улюблена мачуха

Кларк народився у простій, небагатій родині. Мати померла, коли дитині не було ще й року. Але хлопчика оточили любов’ю та увагою близькі люди. У два роки в нього з’явилася мачуха Дженні, добра освічена жінка. Вона зробила його дитинство приємним спогадом протягом усього життя. Дженні виховувала пасинка акуратним, охайним хлопчиком, прищеплювала йому любов до музики та літератури.

Юний Кларк із мачухою

У Кларку чудовим чином поєднувалися миловидність і сила, великий зріст і сором’язливість. Він був старанним учнем, мав високі бали з усіх предметів. Кларк був членом міської команди з бейсболу, грав у міському оркестрі, але найбільше любив шкільний театр.

Щасливе дитинство закінчилося, коли батько вирішив, що час сина готувати до дорослого життя. Він продав їхній чудовий двоповерховий будинок у Гопдейлі на Черч-стріт і купив ферму в Пальмірі. Кларк ненавидів брудну важку роботу, через яку його батько змушений був працювати далеко від сім’ї. Фермерство було для підлітка нудним та обтяжливим заняттям. Він страждав без друзів.

Все змінилося, коли хлопець травмувався, і місцевий лікар, виходжуючи його, багато розповідав про медицину. Кларк загорівся ідеєю стати стоматологом. Він вирішив закінчувати школу при медичному університеті та працювати на шинному заводі в Акроні. Батько, суворий нафтовик, був проти, але улюблена мачуха підтримала пасинка. “Якщо ми не в змозі дати хлопчику гідну освіту, то маємо хоча б дати йому право самому вибрати дорогу в житті”, – сказала вона.

Кларка пригнічувала одноманітна робота на заводі, але дуже тішило самостійне життя у великому місті. Він із задоволенням відвідував підготовчу медичну школу, доки випадково не потрапив до місцевого театру. Вперше він бачив справжню виставу. Це було як з його дитячих фантазій, те, чого він найбільше хотів.

З цього дня він закинув школу і став вечорами безкоштовно працювати у театрі за чайові та можливість іноді виходити на сцену. Театр став для нього рідною домівкою. Він спав за сценою, мився у театральних туалетах. Кларк був щасливим, коли вдавалося працювати в масовці або їздити на гастролі помічником режисера.

Смерть мачухи змінила його плани. Гейбл не міг залишити батька в горі і погодився допомогти йому на бурових в Оклахомі. Нафтовий промисел був нецікавим для Кларка. Він знайшов неподалік пересувний театр і весь свій вільний час зникав там. Через рік Кларк разом із театром вирушив гастролювати через усю країну на західне узбережжя.

Батько був проти, і у них виник серйозний конфлікт. Тоді вперше Кларк сформулювала свій життєвий принцип – якщо ситуація йому не подобається, то вона не для нього. На довгі 10 років батько та син втратили зв’язок.

Його богиня Джозефіна

Кларку подобалося кочувати з театром Америкою, влаштовуючи вистави в невеликих селищах. Він був вантажником, візником та актором. Але прибутку від вистав не було, і трупа незабаром розбіглася.

Без грошей, на даху вагона він дістався Орегона і найнявся на першу роботу лісорубом. Через кілька місяців, заробивши грошей, він вирушив до Портленда, де набирали групи акторів розважати публіку на пароплавах.

В одній з груп йому сподобалася талановита актриса Франц Дорфлер. Він довго і красиво залицявся до неї, поки не домігся взаємності. У Кларка було багато дівчат, починаючи зі школи, але це було перше доросле кохання. Вони вирішили одружитися. Бідолашний Кларк без постійної роботи не міг сподобатися батькам нареченої. Вони навіть заборонили їй думати про нього.

Кларк безуспішно намагався знайти роботу актора, тож брався за будь-яку іншу – від продавця до телефоніста. Франц послухалася батьків і передумала виходити заміж. Вона влаштувалася акторкою до театру та поїхала на гастролі. Для Кларка то був сильний удар. Вперше він серйозно задумався, як стати справжнім актором. Він вірив у свій талант. Коли побачив оголошення про курси акторської майстерності, то зрозумів, що то його доля.

Керівниця курсів, немолода жінка з добрими очима та приємним голосом, дуже уважно слухала одкровення незнайомого хлопця. Вона погодилася допомогти йому з умовою, що він забуде все те, що до цього дізнався про театр і слухатиме тільки її. З цього дня у Кларка почалося нове життя. Він радо працював, щоб оплачувати свої театральні курси.

Його наставниця Джозефіна Діллон була незвичайною жінкою. Вона народилася у сім’ї окружного прокурора. Одна з небагатьох жінок здобула освіту в Стенфордському університеті. Була успішною актрисою театру на Бродвеї у Нью-Йорку. Щоб стати зіркою, їй не вистачало харизми, тому Джозефіна вирішила стати вчителем для акторів-початківців.

Після педагогічного навчання у Європі вона відкрила театральну студію у Портленді. Серед усіх учнів Кларк вирізнявся працелюбністю та завзятістю, тому всю свою увагу вона зосередила на ньому. Джозефіна бачила в хлопці ту зіркову силу, якої їй так не вистачало.

Кларк був для неї пластичною глиною, з якої вона ліпила свій ідеал. Джозефіна навчила його правильно говорити та рухатися, понизила йому тембр голосу. З нею він освоїв усі таємниці драматичного мистецтва. Вона для Кларка була богинею, яка наново творила його.

Джозефіна першою назвала його королем Голлівуду. Після року занять вона запропонувала Кларку пробувати акторську кар’єру у Голлівуді. Хлопцеві, який, крім невеликих сцен, нічого не бачив, було страшно навіть думати про це. Він погодився за умови, що вона буде поряд і запропонував стати його дружиною.

Джозефіна була старша за нього на 17 років, і шлюб із Кларком означав для неї розрив соціальних і сімейних зв’язків. Але її впевненість у зоряній долі Кларка була така велика, що вона не роздумуючи погодилася.

Вони зняли невелике житло неподалік Голлівуду. Кларк увесь час проводив на кастингах. Цілий рік він намагався отримати роль, але крім масовок за копійки нічого не вдавалося. Джозефіна усі зароблені на учнях гроші витрачала лише на чоловіка: на гарне харчування, пристойний одяг та відвідування кінотеатрів.

Вона знайомила його з режисерами, акторами, допомогла з роботою у театрах Лос-Анджелеса. Але ніхто з її знайомих не бачив у ньому талановитого актора, а лише гарненького молодого чоловіка.

Вона переконує Кларка підписати сезонний контракт з техаським театром на другорядні ролі, де легше досягти успіху. Після цього він може сміливо освоювати бродвейську сцену в Нью-Йорку і лише потім пробувати Голлівуд.

За два роки Кларк добре вивчив жорстокі правила шоу-бізнесу. Джозефіна зробила більше, ніж могла. Тепер він має сам пробивати дорогу на сцену. За місяць роботи у техаському театрі він став провідним актором. У нього з’явилися перші шанувальники та нові наставники.

Джозефіна раділа успіхам чоловіка, але її турбувало, що він не кличе її до себе. Кларк незадоволений був її несподіваним приїздом та втручанням у його репетиції. Конфлікт був настільки серйозним, що він попросив її про розлучення. Приголомшена Джозефіна поїхала до Нью-Йорка готувати для Кларка новий контракт. На прощання порадила йому постаратися стати дуже добрим актором, бо справжнім чоловіком він так і не став.

Робота в Г’юстоні добігала кінця. Кларк вагався: чи пробувати сили на Бродвеї, як казала Джозефіна, чи повернутися до Голлівуду. Він отримав запрошення від знаменитої Полін Фредерік із Сан-Франциско взяти участь у постановці “Мадам Ікс”. Спілкування з гламурною Полін в її богемному світі назавжди змінило Кларка. Він став цинічнішим. У його посмішці заграла іронія. Він перестав надто серйозно ставитися до акторства, себе і навіть життя в цілому.

Полін познайомила Кларка зі своїм диво-стоматологом і порадила, якщо він хоче бути успішним, ніколи не економити на променистій посмішці та гарних зубах. Розлучаючись, вона рекомендувала йому послухати Джозефіну і вирушати до Нью-Йорка.

Його леді Рія

Стараннями Джозефіни Бродвей чекав Гейбла. Йому дали головну роль у гучній виставі “Machinal”, де він міг розкрити свій справжній талант. Після успішної прем’єри ним зацікавилася театралка та багата вдова Марія Франклін. Він насолоджувався увагою та турботою світської левиці, яку любовно називав Рією. Вона відчинила перед ним усі двері вищого товариства Нью-Йорка.

Цей час збігся із початком Великої депресії в Америці. Глядач убожів і йшов із театрів. Кларк знову залишився без роботи, але завдяки Рії він успішно продовжував грати роль джентльмена у вищому суспільстві. Вона допомогла йому освоїти всі тонкощі манер світського лева.

Вони були готові одружитися. Кларк попросив Джозефіну дати йому швидке розлучення. Жінка давно змирилася з втратою чоловіка, але її пригнічувало, що Кларк забув про свою мрію, на яку вона витратила стільки років свого життя. Знаючи мінливу вдачу Гейбла, вона погодилася на довге розлучення в Лос-Анджелесі.

Щоб жити однією сім’єю, Кларку та Рії довелося оформити фіктивний шлюб. Через рік прийшла звістка про розлучення одночасно із запрошенням Гейбла до театру Лос-Анджелеса на головну роль у виставі “Остання миля”. Кларку лестила пропозиція, але заради Рії він був готовий відмовитися від акторства.

Прониклива жінка не хотіла, щоб молодий чоловік міг дорікнути їй втратою кар’єри, тому наполягла, щоб Кларк прийняв запрошення. Вона була впевнена, що за економічної кризи жодної перспективи в театрах у нього немає, і незабаром йому все одно доведеться повернутися до неї до Нью-Йорка.

Кларк Гейбл з’явився в Лос-Анджелесі дорого одягнений, впевнений у собі, зі сліпучою іронічною посмішкою та мерехтливим сріблом в очах. Він вразив усіх, хто знав його раніше, так що вони не наважувалися підійти заговорити з ним.

Після прем’єри вистави “Остання миля” публіка та преса захоплено відгукувалася про гру актора. Кларк несподівано додав образу “Кіллера” Мірса соціальної гостроти. Агенти Голлівуду, які у театрах шукали таланти для своїх студій, того ж дня запропонували Гейблу пройти кастинг на кілька ролей. Але Кларк не погоджувався і поспішав повернутись до Нью-Йорка.

Однак старий знайомий Лайонел Беррімор все ж таки вмовив його пройти проби на Metro-Goldwyn-Mayer (MGM). Усі спроби не сподобалися керівникам студій, але дуже сподобалися жіночому персоналу. Їм набридли солодкі голлівудські красені, а мужній образ Гейбла викликав захоплення. Вони збиралися групами та обговорювали, як не прогавити такого привабливого актора.

Однієй з найуспішніших агенток Голлівуду було доручено швидко знайти йому роль. Вона запропонувала Кларку підписати з нею контркт, пообіцявши, що через день він матиме роботу. Гейбл сприйняв це за жарт і був здивований, коли вже за три дні його затвердили на роль ковбойя в “Розмальованій пустелі”. За кілька днів він отримав ще дві невеликі ролі. Агентка Кларка умовила провідного продюсера MGM Ірвінга Тальберга укласти тимчасовий контракт із Кларком, пророкуючи йому велике майбутнє.

Секс-символ німого кіно Джоан Кроуфорд була першою зіркою, яку зачарував Ґейбл. Вона наполягла, щоб йому дали роль ватажка гангстерів у фільмі “Танцюйте дурні, танцюйте”, де вона грала головну роль.

Після перших незначних появ Кларка в кіно на студію посипалися тисячі листів з питаннями, хто цей чудовий актор і чому його мало знімають. Керівництво студії було збентежене – вони навіть не розуміли, про кого мова, і тільки Тальберг тріумфував.

Слава про незвичайного актора Кларка Гейбла дійшла до Рії в Нью-Йорк. Вона була стурбована, розуміючи, що Кларк зробив вибір на користь Голлівуду, і якщо нічого не зробити, вона його втратить.

Гейбл був розлючений, коли побачив Рію на знімальному майданчику. Він просив її повернутися до Нью-Йорка, бо не мав часу приділити їй належну увагу. Знаючи впертий характер Кларка, Рія пішла до керівництва студії і ридаючи заявила, що якщо вони не змусять Кларка з нею одружитися, то вона розповість пресі про негідну поведінку їхньої зірки. Їй намагалися пояснити, що актор не підходить для сімейного життя з леді, але вона була категорична.

Кларку довелося одружитися через загрозу розірвання контракту. Він був злий на дружину і майже з нею не спілкувався. Терпляча Рія стійко переносила холодність чоловіка, який був молодший за неї на 17 років. Нова місіс Гейбл вважала, що тільки вона може зробити його щасливою, і згодом він це оцінить.

Після прем’єри фільму “Вільна душа”, де Гейбл грав жорстокого ганстера Ейса Вілфонга, який переслідував героїню Норми Ширер, глядацька симпатія була повністю на його боці. Без рекламної розкрутки, граючи другорядні ролі, переважно негативних персонажів, він ставав найулюбленішим і найпопулярнішим актором.

Глава MGM Луїс Майєр обурювався, що в нього працює “найкрасивіший чоловік, якого могла створити природа”, очевидно, маючи на увазі актора Роберта Тайлора, а “глядач вимагає клаповухого Гейбла”.

Зірки першої величини ставали в чергу, щоб мати можливість отримати актора у свій фільм. Кларк рідко з’являвся вдома. Дружина знала про всі його інтрижки з партнерками і про божевільний роман з Джоан Кроуфорд на зйомках фільму “Одержима”, але списувала це на його професію.

Коли чоловік Кроуфорд публічно звинуватив Гейбла, пригрозивши через суд притягти його до відповідальності, Рія з дітьми поїхала до Нью-Йорка. Цей скандал міг підірвати Голлівуд. Керівники MGM під загрозою звільнення відправили Кроуфорд із чоловіком у навколосвітню подорож, а Гейбла змусили налагодити стосунки із дружиною.

Кларк був наляканий ситуацією і попросив Рію повернутися, запевняючи, що, крім неї, йому ніхто не потрібен. Вони пробачили один одного, переїхали до великого гарного будинку. Тепер Кларк відчинив перед Рією всі двері Голлівуду, як колись вона відчинила перед ним усі двері Нью-Йорка. Вони стали часто з’являтися у світлі, їх вважали однією з найкрасивіших пар Голлівуду.

Гейбл називав Рію ідеальною дружиною. Вона давала йому необхідну свободу, не втручалася в його життя, але була в курсі всіх подій і, якщо потрібно, давала слушні поради. Рія забезпечувала йому здорову їжу та бездоганний одяг. Він цінував розважливість та прагматизм дружини, радився з нею в усіх серйозних справах, а свої романтичні стосунки з партнерками по фільмах не випускав далі студійних стін.

Найніжніші почуття у Кларка були Джин Харлоу, але вони ніколи не будували спільних планів, поважаючи Рію. Після виходу фільму “Червоний пил”, Гейбл став справжньою зіркою. Дружина була незадоволена, що Кларк працював без відпочинку, схуд і виглядав стомленим, тому переконала його вибірково підходити до роботи, брати тільки ті ролі, які б підходили його образу. Кларк не хотів бути фольгою для інших зірок.

Але коли Кларк спробував відмовитися від ролі бродвейського продюсера Патча Галлахера у фільмі “Танцююча леді”, це призвело до конфлікту з керівництвом, на боці якого були пункти контракту, за якими він не має права вибору. Напружені стосунки зі студією погіршили стан здоров’я актора. Він потрапив до лікарні. Кілька місяців Рія виходжувала чоловіка, і коли він оговтався, переконала Кларка більше не підписувати контракти зі студіями, а стати вільним актором.

Боси MGM вважали, що Гейбл навмисне саботує зйомки фільму і вирішили нагадати норовливій зірці про його місце. Вони відмовилися замінити Кларка та всі збитки від затримки виробництва картини стягнули з його гонорару. Для посилення покарання Кларку перестали давати ролі, а щоб не втрачати при цьому гроші, здали його в оренду невеликій студії.

Гейбл був злий на весь світ, коли з’явився у Columbia Pictures. Але доброзичлива обстановка та чудовий сценарій комедії “Це трапилось якось вночі” пожвавили актора. То був перший фільм, де режиссер дозволив Кларку грати самого себе.

Картина була легкою, веселою та отримала гарні відгуки публики та преси. За роль Гейбл був номінований на “Оскар”. Одразу після зйомок вони з Рією вирушили до рекламного туру країною, це була їхня спільна перемога.

Гейбл повернувся до MGM зіркою першої величини. Для нього підбирали сценарії, режисерів, операторів та акторів. Щоб мати контроль над своєю найважливішою зіркою, керівництво студії намагалося захистити його від впливу дружини, яка наполягала, щоб він не переукладав з ними контракт. Його оточили найкрасивішими жінками Голлівуду.

Але Гейбл знав ціну своїй Рії і далі розваг у ліжку стосунки з красунями не заходили. У фільмі “Після роботи” він грав новинного редактора Джима Бренча, який, використовуючи героїню Констанс Бенетт, розслідував таємниче вбивство.

Під час зйомок актриса намагалася фліртувати із Гейблом, але він її повністю ігнорував. Кларк пам’ятав, як зневажливо Бенетт дивилася на нього, актора-початківця, у фільмі “Найпростіший спосіб”. Тоді він попросив інших акторів ударити його, якщо стане таким, як вона.

Кларк любив свою родину. Тепер він міг дозволити собі балувати їх дорогими подарунками. Падчерці та пасинку купив дві однакові машини, а дружині – шуби та дорогі прикраси. Та повернувшись зі зйомок фільму “Поклик предків”, Кларк схвильовано попросив Рію про розлучення. Він пояснив, що опинився у скрутній ситуації – його партнерка по фільму Лоретта Янг заявила, що вагітна від нього і має намір народжувати. Він не вірив у це, але хотів захистити Рію з дітьми від неприємностей.

Ситуація ускладнювалася тим, що на осінь було призначено весілля дочки Рії, і розлучення могло зіпсувати репутацію сім’ї. Рія заспокоїла чоловіка, попросила не робити жодних дій – вона сама все з’ясує і оголосить про розлучення в потрібний час.

Поки Кларк був на зйомках фільму “Заколот на Баунті”, Рія намагалася зв’язатися з Лореттою Янг і з’ясувати її наміри, але це виявилося неможливим: актриса поїхала у невідомому напрямку. Така таємність здавалася Рії дуже підозрілою, вона припускала, що це все підлаштовано, щоб розвести їх із чоловіком.

Після весілля дочки, де Кларк як батько вів падчерку до вівтаря, Рія вирішила не ризикувати і публічно оголосити про їх розлучення. Цю новину Кларк дізнався з газет, коли був у турне Південною Америкою, і дуже засмутився.

Повернувшись додому, він переїхав до готелю. Подружжя дійшли згоди щодо фінансового врегулювання. Рія сама вирішила оформляти розлучення, а Кларк доти зобов’язався виплачувати їй половину свого доходу.

Його завойовниця Керол

Студія стала для Кларка домом. Часто у вихідні він бував у Рії. Кларк любив проводити час із пасинком. Коли Рія спостерігала за ними, думала, що не варто поспішати з розлученням. Після прояснення ситуації Кларк зможе повернутись додому назавжди, вірила вона.

Так могло б бути. Але щойно Рія публічно оголосила про розлучення, інша жінка, прочитавши газету, сказала друзям, що перебували поруч, що тепер Гейбл її. Це була улюблениця Голлівуду, королева вечірок, одна з найбільш високооплачуваних зірок Америки в той час – Керол Ломбард.

Вони давно знали одне одного. Чотири роки тому Кларк та Керол разом знімалися у картині “Жодного чоловіка, крім її власного“. Вона його вважала простаком, а він її – навіженою грубіянкою, що не заважало їм усі ці роки підтримувати дружні стосунки.

1933-го їй одночасно запропонували два сценарії “Це трапилось якось вночі” та “Двадцяте століття”. Вона відмовилася від першого, вважаючи жіночу роль дурною та неприродною. У результаті “Це трапилось якось вночі” отримав п’ять “Оскарів”, зокрема Кларк Гейбл був нагороджений за головну чоловічу роль.

Тоді вперше вона глянула на нього іншими очима і зрозуміла, що він не такий простий, як здавався. З того часу Керол уважно стежила за його кар’єрою та особистим життям. І тепер, коли вони вільні, у них з’явився шанс стати парою не тільки в житті, а й у кіно.

Кларк, переїхавши від Рії в готель, вів затворницький спосіб життя, рідко бував у тих місцях, де міг зустріти Керол. Ломбард цінували та поважали керівники всіх голлівудських студій.

Луїс Майєр у 1936 році призначив її господаркою щорічного білого балу в Майфері, куди був запрошений і Кларк Гейбл. Керол хотіла постати перед Кларком в образі справжньої леді, впливової світської левиці, щоб змінити його колишнє враження про неї.

Ломбард готувала білий зал, прикрашений білими кулями, і оголосила найсуворіший дрескод для гостей – білі желети та метелики під фрак для чоловіків та білі сукні для жінок.

Кларк Гейбл не любив помпезних прийомів, але не міг відмовити Луїсу Майєру. Він вирішив з’явитись на годину і непомітно піти. Гейбл увійшов до зали, коли Керол на правах господині зустрічала гостей. Неймовірна білизна зали переливалася на шовкових вбраннях, коли в центрі зали з’явилася знаменита Норма Ширер у яскраво-червоній сукні.

Керол Ломбард заціпеніла і стала біліша за свою сукню: такої зневаги до себе вона не чекала. Всі погляди гостей були прикуті до нерухомої Керол і гордовитої Норми у червоному.

Опанувавши себе, Керол хотіла покинути залу, але Кларк, розуміючи її стан, підхопив господиню балу і захопив танцювати. Цілий вечір вони невпинно танцювали і весело говорили. Вона була вдячна червоній сукні Ширер, яка кинула її в обійми Гейбла.

Втомлені, вони вирішили покататися нічним Голлівудом. Кларк відчував, що Керол дуже прихильна до нього, тому, проїжджаючи повз свій готель, запропонував їй піднятися до нього на каву. Але у відповідь почув популярну для чоловіків, що зарвалися, фразу “Ти що думаєш, що ти Кларк Гейбл?!”. Він не знав, сміятися йому чи ображатись. Повторювати своє запрошення він не став, відвіз її назад, а сам поїхав додому.

Рано-вранці він прокинувся від шуму голубів, яких на знак примирення надіслала йому Керол. З цього дня він серйозно зацікавився жінкою із фантастичним почуттям гумору. Він перестав відвідувати Рію і з нетерпінням чекав на кожну вечірку, де міг зустріти Ломбард.

За тиждень дружина його колеги після тривалої хвороби поверталася з психіатричної лікарні, і Гейбл із друзями організували денну вечірку “нервового зриву” на її честь. Кларк очікував побачити там Керол, але коли її привезли на швидкій допомозі у гамівній сорочці, він не оцінив такий жарт, вважаючи його недоречним. У відповідь на свої зауваження він почув нецензурну лайку.

Щоб зупинити сварку і визначити, хто має рацію, Керол запропонувала тенісний турнір у вечірньому вбранні. Вони веселилися з ракетками, нікого не помічаючи довкола. Кларк програв із розгромним рахунком 8:0. Усі, хто спостерігав за турніром, розуміли, що на їхніх очах народжується нова зіркова пара.

За тиждень, на День святого Валентина, Кларк отримав від Керол у подарунок старий автомобіль, що ледь тримався купи, пофарбований у білий колір і обклеєний валентинками зі словами коханні. Він подзвонив і подякував Ломбард, запросивши її до найкращого ресторану Голлівуду. Вона тріумфувала, це було перше справжнє побачення з людиною, якої вона так сильно домагалася.

Актриса вбралася в свою саму розкішну сукню, а Гейбл заїхав за нею на тій білій розвалюсі в сердечках. Здивована Керол не роздумуючи і з гучним сміхом сіла з Кларком у вимащену кіптявою машину, і з жахливим скреготом вони повільно рушили центральним бульваром Голлівуду в елітний ресторан. Брудна, але щаслива пара відсвяткувала їхній спільний перший день.

Забута дружина Гейбла не вірила в серйозність цих стосунків, вона була впевнена, що скоро Кларку набридне розважатися на голлівудських вечірках, і вони розійдуться. Рія добре знала Кларка, але зовсім не знала Керол.

Дика природа, полювання, риболовля були єдиним відпочинком для Гейбла, де він міг відновити сили після виснажливих зйомок. Коли він подався на полювання з друзями, Керол за кілька днів навчилася влучно стріляти, купила краще спорядження, вивчила теорію.

Наступного разу, коли він зібрався на полювання, вона вирушила з ним. Гейбл переконував Керол, що полювання не для тендітних жінок і в дикій природі навіть не всі чоловіки витримують. Але коли вона настріляла найбільше качок, він дивився на неї захопленими очима. Вона стала повноцінним членом їхньої мисливської співдружності.

Гейбл і Ломбард стали дедалі рідше з’являтися на світських раутах, і більше часу проводили на природі. Кларк показав їй ранчо своєї мрії у долині Сан-Фернандо і сказав, що після завершення акторської кар’єри мріє стати фермером. І його мрія стала їхньою спільною.

Єдиним місцем, де вони були нарізно, залишалася їхня робота. У Кларка було кілька постійних напарниць, але найулюбленішою він називав Джин Харлоу. Вони мали схожий натуральний стиль гри, який підкреслював їхню відмінність від інших акторів. Разом вони знімалися в “Жовтих морях”, де Кларк грав капітана-авантюриста, “Дружині проти секретарки” в ролі харизматичного видавця глянсових журналів, “Саратозі” в ролі шахрайського брокера. Неймовірна хімія між ними робила їхній дует одним із найкращих у Голлівуді.

Керол по-доброму заздрила Джин і сама хотіла бути екранною парою з Кларком. Вона однією з перших прочитала книгу “Віднесені вітром” і раніше за всіх побачила в Ретті Батлері свого Кларка. Тоді їй дуже захотілося бути його Скарлет. Вона надіслала йому книгу із запискою: “Давай зробимо це разом”.

Але роль Скарлетт було 1500 претенденток, а на Ретта Батлера – лише Кларк. Голлівуд готовий був прийняти Керол Ломбард як місіс Гейбл, але тільки не в ролі Скарлетт.

Кларк категорично відмовлявся від ролі Ретта Батлера. Після невдачі в ролі Парнелла він заприсягся ніколи не зніматися в історичних фільмах. Але керівництво студії мало свої плани.

У 1938 році в пресі почали з’являтися статті, де описували позашлюбні стосунки Гейбла та Ломбард. Коли репортери запитали Рію, чому вона не дає розлучення Кларку Гейблу, та відповіла, що він її не просить про це і йому зручно бути її чоловіком.

Керівники студії зажадали від Кларка не порушувати морального кодексу та узаконити свої стосунки з Керол. Для цього він повинен був офіційно через пресу попросити дружину про розлучення. Коли Рія прочитала це публічне звернення, то почуття образи та приниження змусили її відмовитися від усіх попередніх домовленостей із Кларком. Вона заявила, що ніколи не дасть йому розлучення, доки він не виплатить їй половину свого статку.

Рія знала, що Кларк найбільше боїться злиднів і ніколи не погодиться віддати їй півмільйона доларів. Кларк розгубився і не бачив виходу. Тоді Керол купила для нього ранчо його мрії в долині Сан-Фернандо, а студія запропонувала виплатити необхідну суму Рії, якщо він погодиться на роль Ретта Батлера.

На такий поворот подій дружина Кларка не чекала. Вона спробувала затягнути розлучення, оформляючи його у Лос-Анджелесі. Але публічне засудження було настільки велике, що вона все ж таки вирушила в Лас-Вегас, де отримала розлучення за кілька днів.

Опісля Марія Франклін заявила, що їхнє розлучення вважає великою помилкою містера Гейбла. Їхні сімейні стосунки були дуже корисні для нього, а шлюб між такими великими зірками, як Кларк Гейбл та Керол Ломбард, не може бути щасливим та довгим.

Кларк і Керол одружилися за три тижні. Він зізнався їй, що почувається на самій вершині. У нього найкраща дружина, найкраща робота та найкращий будинок. Йому нічого більше бажати. Керол пожартувала з цього приводу, що не завадило б ще дві машини гною для їхнього саду.

Вони домовилися, що не будуть втручатися у професійні та фінансові справи одне одного, але з появою дитини забезпечення сім’ї Кларк візьме на себе. Обов’язки розподілилися самі собою. Керол займалася будинком, квітником та птахами. Кларк відповідав за двір, сад з луками та тваринами. Усі роботи вони виконували самі, крім часу, зайнятого на зйомках.

Керол підлаштувала свій графік під Кларка, щоб вони були зайняті та вільні одночасно. Своїм друзям вона оголосила, що їй набридло бути зіркою і що в їхній сім’ї зіркою буде Кларк, а вона займеться вихованням дітей і штопанням шкарпеток. Попросила без запрошення не приходити, щоби не заважати їм робити маленьких гейбликів.

Кларк був зачарований своєю дружиною. У ній він бачив усі найкращі якості його улюблених жінок. Вона була по-материнськи дбайливою, як його мачуха, мала інтелект і драматичний талант Джозефіни Діллон, була елегантною і прагматичною, як Рія Франклін. А безмежна щедрість та надзвичайне почуття гумору відрізняли її від усіх.

До кінця життя у Кларка Гейбла було ще багато інших жінок, але ніхто з них не зміг замінити йому жодну з чотирьох королев, які самовіддано присвятили себе йому, щоб глядач міг називати його королем.

“Десь я знайду тебе”

Після прем’єри “Винесених вітром” Кларк був на піку популярності. Будь-який фільм за його участю був серед перших у касових зборах. Один зі своїх найкращих фільмів “Шумне місто” Кларк присвятив своєму батькові-нафтовику. Він використав досвід роботи на бурових вишках для ролі Джона МакМастера, який разом із героїнями Клодетт Кольбер та Геді Ламар намагалися розбагатіти в період нафтового буму.

Керол через рік сімейного життя стривожилася невдалими спробами завагітніти. Вона стала часто відвідувати медичні центри. Голівудом пішли чутки, що Керол хвора і не може бути матір’ю. Почали говорити про прийомних дітей. Кларк заспокоював дружину, що в них обов’язково будуть свої малюки, такі ж красиві й розумні, як вона, і такі ж клаповухі, як він. Потрібен лише час та посилена робота.

Відсутність дітей сильно вплинула на Керол. Вона ставала нервовою та підозрілою, коли бачила, як навколо чоловіка крутяться молоді гарні актриси. Їй здавалося, що всі вони готові відібрати у неї Кларка і народити купу дітей.

Коли Гейбл знімався з Ланою Тернер в “Хонкі-тонк”, Керол регулярно приходила на знімальний майданчик, уважно спостерігаючи за неймовірною хімією між Гейблом і його новою партнеркою.

Керівництво MGM було у захваті, що з’явилася гідна заміна Джин Харлоу для Кларка Гейбла. Ця пара обіцяла бути найкасовішою у Голлівуді. Але Лана губилася і не могла зніматися під пильним наглядом Керол.

Тоді довелося втрутитися Гейблу. Він серйозно поговорив із дружиною та заборонив їй з’являтися на знімальному майданчику. Жодній коханій жінці він не дозволяв створювати ситуації, які йому не подобалися.

Керол спробувала сама стати екранною парою для Кларка, але студія була зацікавлена у просуванні своїх молодих зірок. Насилу Керол знайшла сценарій картини “Жінка року”, в якому вони могли знятися вдвох з Кларком, але його перехопили Кетрін Гепберн і Спенсер Трейсі.

Коли 7 грудня 1941 після бомбардування Японією Перл-Гарбору США вступили в Другу світову війну, Керол Ломбард активно включилася в суспільно-політичну роботу. Вона надіслала листа президенту Рузвельту від імені Кларка, висловлюючи бажання послужити батьківщині. Президент відповів, що у важкий для країни час головний обов’язок таких видатних акторів випускати найкращі фільми та сплачувати найбільші податки.

Кларк разом з Ланою Тернер повинні були починати знімання фільму про Перл-Гарбор “Десь я знайду тебе”. Керол намагалася захопити його громадською роботою. Використовуючи його патріотизм, вона вмовила Кларка очолити голлівудський “Комітет перемоги”, який займався збиранням коштів для армії.

ейбл найбільше не любив багатолюдні мітинги та пафосні промови, тому, коли Керол зібралася до свого рідного штату збирати гроші для армії, супроводжувати її відправив свого помічника. Керол не тямилася від люті. Щоб запобігти скандалу, Кларк поїхав у справах комітету до Вашингтона.

Вперше вони розлучалися так надовго, і вперше він її не проводив. Керол супроводжували її мати та помічник Кларка. Вона була пригнічена. Але після приїзду в Індіанаполіс, як справжня актриса, вона вмить стала веселою та запальною. Її натхненна промова відгукнулася у сотнях тисяч присутніх на мітингу. За один день Керол зібрала понад два мільйони доларів на потреби армії. Вона відчувала, що чоловік нею пишається.

Актриса мала їхати поїздом із зупинками на мітингах ще у кількох містах. Але наступного дня Керол вирішила летіти додому літаком. Вона сумувала і хотіла швидше побачити Кларка. Її відмовляли, у всіх було погане передчуття, але вона кинула монету і виграла політ.

Дозаправка літака була в Лас-Вегасі, начальник аеропорту благав її звільнити місця для перекидання військових. Зазвичай поступлива Керол цього разу була неухильною. За п’ятнадцять хвилин її не стало. Під час зльоту літак врізався в гору Потасі.

Після похорону Керол Кларк втратив бажання жити. Він забивався в дальній кут ранчо і впивався віскі. Ніхто не наважувався заговорити з ним. Через місяць його схудлого знайшов батько. Він сам поховав двох коханих жінок та знав, як подолати біль втрати. Батько порадив синові якнайбільше працювати без відпочинку та жалю до себе, тільки так можна полегшити страждання.

Кларк повернувся до роботи над фільмом “Десь я знайду тебе”, ця фраза стала знаковою для нього. Все життя він скрізь шукатиме свою Керол.

“Командне рішення”

Після закінчення зйомок Гейбл вирішив вступити до армії. Міністерство збройних сил спільно з керівництвом MGM намагалися відмовити його, посилаючись на вік, проблеми зі здоров’ям та порушення контракту. Кларк пояснив, що більше не може стояти перед камерою, доки не виконає останню волю дружини – йти служити.

Було ухвалено компромісне рішення – Кларк Гейбл піде служити військовим оператором, якщо успішно пройде підготовку в офіцерській школі. Серед 2600 курсантів, які були на двадцять років молодші за Гейбла, у нього був 700 результат. Голлівуд і військове командування використало ім’я актора в пропагандистських цілях під гаслом “Гітлере, бережися, Кларк Гейбл йде на війну”.

У відповідь Гітлер, для якого Гейбл був улюбленим актором, призначив велику винагороду за його захоплення. Це створювало додаткову небезпеку акторові та його товаришам по службі. Для командування було складно зберегти у таємниці місце проходження служби Гейбла. Куди б його не скеровували, натовпи шанувальників оточували військову частину.

Кларк Гейбл, як і Ретт Батлер, був створений для військової служби. Його незалежний характер створював великі проблеми армійському командуванню. Для нього не існувало звань, якщо він бачив несправедливість чи жорстокість по відношенню до солдата.

Гейбл отримав спеціальне завдання вести кінохроніку групи бомбардувальників США в Англії. Маючи у підпорядкуванні кілька кінооператорів для цієї роботи, Кларк Гейбл намагався особисто брати участь у бойових вильотах.

Побратимам здавалося, що він навмисно шукає смерть. Востаннє, коли бомбардувальник, на якому знаходився Гейбл, обстріляли німецькі винищувачі, вбивши пілота і поранивши всіх членів екіпажу, командування прийняло рішення під приводом термінового монтажу фільму відправити Кларка Гейбла до Голлівуду.

Створений ним документальний фільм ” Комбат Америка ” 1943 року, як з’ясував згодом Гейбл, був необхідний, щоб відволікти його від реальної війни і зберегти життя. Назрівала висадка союзників у Нормандії, і командування відмовило йому у поверненні до служби на лінії фронту.

Час, проведений в армії, для Кларка став безцінним досвідом, на основі якого він віртуозно зіграв роль Кейсі Деніса – генерала ВПС США у фільмі “Командне рішення”.

“Повернення додому”

У званні майора Кларк Гейбл повернувся додому. Він був вдячний друзям, які відмовили його продавати ранчо, коли йшов на війну і не планував повертатися. Тепер рідний дім грів йому душу і не тиснув, як раніше, важкими спогадами про загиблу дружину. На службі він бачив багато смертей і загибель Керол уже не сприймав на свій рахунок як помсту долі.

Кларк був як і раніше красивий і привабливий, але сумний згаслий погляд видавав його складний душевний стан. Він став людиною без мрії, але з надією на гідну роботу та комфортну життя. Свої почуття він розкрив у ролі доктора Лі Джонсона, який пройшов війну та втратив кохану жінку, у кінокартині “Повернення додому”. Фільм був дуже близьким до його життєвої ситуації.

Після служби він якийсь час зустрічався зі своєю майбутньою дружиною Кей Вільямс. Вона багато публічно коментувала їхні стосунки, і тому Кларк віддав перевагу тоді мовчазній і скромній актрисі Вірджинії Грей. Вони жили по сусідству, і їхні будинки були відкриті одне для одного. Вірджинія проводжала його в армію і чекала зі служби. Вона мала неймовірну здатність вислуховувати і заспокоювати Кларка. У Голлівуді були впевнені, що вона стане наступною місіс Гейбл.

Але на загальний подив Гейбл несподівано одружився із зарозумілою світською левицею Сильвією Ешлі. Пізніше він скаже, що одружився тому, що був дуже п’яний. Але це не так. Кларк відчував, що за останні роки він втратив свій джентльменський лиск, який набув завдяки шлюбу з Рією Франклін. Це відбивалося на пропонованих йому ролях та сценаріях.

Сильвія Ешлі мала такий самий аристократизм, як і його Рія, а незвичайне почуття гумору Сильвії нагадувало йому його Керол. Шлюб з Ешлі обіцяв бути захоплюючою та корисною пригодою. Але її пустопорожній спосіб життя виявився зовсім чужим для Кларка.

Вона була зацикленою на своїх захопленнях і цілком байдужа до інтересів Гейбла. Насилу йому вдалося отримати розлучення, він погодився на всі її умови. Шлюб із нею вважав корисним досвідом, який назавжди позбавив його соціальних комплексів.

Найкращим фільмом Гейбла цього періоду вважається “Рекламісти”, в якому він зіграв близького собі героя – ветерана війни Віктора Нормана, який обирає між любов’ю Ави Гарднер та елегантністю Дебори Керр.

Після цього Кларк на два роки залишає Голлівуд, щоб робити картини у Європі. Це були найщасливіші його повоєнні роки. Він знову був вільний, щасливий та закоханий. Закоханий у Париж – у його вулички, містки, канали.

В Англії він грав роль військового кореспондента в антирадянському фільмі “Ніколи не відпускай мене” з Джин Тірні. У Нідерландах він знімався в ролі полковника голландської розвідки з Ланою Тернер у фільмі “Віддані”.

Але у вихідні він завжди повертався до Парижа, де на нього чекала французька модель Сьюзан Дадолле, яка стала йому гідом і перекладачем.

Знятий в Африці фільм “Могамбо” – вільний рімейк “Червоного пилу” – став одним із найкращих у кар’єрі Гейбла. Йому єдиному серед акторів вдалося знятися в тій же ролі у ремейку фільму через 20 років.

Його мисливець Віктор Марсвелл у любовному трикутнику з Авою Гарднер і Грейс Келлі нітрохи не поступається його Деннісу Карсону, господарю каучукової плантації в Індокитаї, в любовній інтризі з Джин Харлоу і Мері Астер у фільмі “Червоний пил”.

Зоряна кар’єра Кларка Гейбла в MGM починалася з прем’єри “Червоного пилу”, а закінчувалася прем’єрою “Могамбо”. З початком телевізійної ери голлівудським студіям було складно утримувати своїх дорогих зірок. Коли Гейблу запропонували змінити умови контракту, він відмовився, вирішивши бути вільним актором.

Розрив зі студією став стресом для Кларка. У нього з’явилося постійне тремтіння тіла. Після дворічної відсутності Гейбл повернувся до себе на ранчо абсолютно вільною людиною – без дружини, дітей та роботи.

“Солдат удачі”

У Гейбла з’явилася можливість відпочити та оцінити ситуацію. Йому була потрібна підтримка. Він знав, що Вірджинія Грей чекає на нього всі ці роки, але до нового шлюбу він був не готовий. Кларк зателефонував старій знайомій Кей Вільямс. Вона розлучилася з цукровим королем Адольфом Спрекелсом і сама виховувала двох дітей. Для Кларка вона стала незамінним ідеальним компаньйоном.

Гейблу не довелося довго відпочивати, з усіх студій йому надходили пропозиції. “Солдат удачі” став першим фільмом у його самостійній кар’єрі. Кларка зацікавили зйомки у Гонконгу. Назва фільму стала йому щасливим сигналом, що час діяти. Він знімався в ролі Генка Лі – американця, який живе в Гонконгу і промишляє контробандою. Це був його улюблений типаж – поганий хлопець благородними вчинками завойовує жінку.

Наступний фільм був “Високі чоловіки”, де Кларк у ролі крутого ковбойя рятував героїню Джейн Рассел. Після закінчення зйомок він несподівано одружився з Кей Вільямс. Роблячи їй пропозицію, він шкодував, що не зробив цього дванадцять років тому. А через деякий час стало зрозуміло, що Кей вагітна.

Кларк ніколи не хотів бути ніким, крім актора, але в очікуванні дитини він вирішив спробувати себе в ролі продюсера, щоб розширити можливості забезпечення сім’ї. “Король і чотири королеви” став для Кларка не лише продюсерським експериментом, а й публічним результатом його стосунків із жінками. Він грав роль авантюриста Дена Кехо, котрий у пошуках золота вибирав собі жінку.

Фільм планувався бути веселою та легкою пригодою. Однак під час зйомки важко захворіла Кей. Кларку довелося погодитись на аборт, щоб врятувати дружину. Він розривався між лікарнею та знімальним майданчиком. Це відбилося на фільмі: він вийшов похмурим із похмурим головним героєм.

Лікарі заборонили Кей рухливий спосіб життя, і вона переживала, що Кларк може залишити її. Але Гейбл заради дружини відмовився від своїх захоплень у дикій природі. Він важко переносив втрату дитини, поки діти Кей, на її прохання, не почали називати його татом.

Він почав багато часу проводити з дітьми. Кларк ходив до школи на батьківські збори, допомагав виконувати шкільні завдання, грав із ними у спортивні ігри. Постійне спілкування з дітьми виявляло у ньому новий образ: батька, наставника, вчителя.

“Але не для мене”

Кларк більше не хотів грати крутих хлопців з молодими партнерками, вважаючи що навіть для ролі їхніх батьків він старуватий. У цей період з’явилися його найцікавіші фільми, де він іронізує над собою та своїм віком. “Улюбленець вчителя” з Доріс Дей, де Кларк грає редактора новин, “Це почалося в Неаполі” з Софі Лорен, де він у ролі американця в Італії, “Але не для мене” з Ліллі Палмер – один із найбільш недооцінених його фільмів, де він з’явився у ролі старіючого бродвейського продюсера.

За п’ять років роботи без контракту Кларк Гейбл отримав більший дохід, ніж за 23 роки на студії MGM. Тільки за одну кінокартину “Іти тихо, йти глибоко”, де він грав капітана субмарини, Гейбл заробив півмільйона доларів, за які вони з Кей купили собі новий будинок у Палм-Спрінгс.

Для Кларка фінансова сторона його професії була найголовнішою. Талант актора він оцінював не “Оскарами”, а доларом, який готовий заплатити глядач за його працю.

Коли чоловік Мерилін Монро Артур Міллер запропонував Кларку Гейблу головну роль у фільмі “Неприкаяні” за його сценарієм, він відмовився. Гейбл не розумів, про що фільм. Він не хотів у шістдесят років грати романтику з тридцятирічної Мерлін Монро.

Але для Міллера було життєво важливо отримати згоду Кларка Гейбла. Тільки за цієї умови Мерилін Монро погоджувалася фінансувати фільм та зніматися у ньому. Міллер запропонував актору найбільшу на той момент суму близько дев’ятисот тисяч доларів. Кларк не встояв.

Він кинув пити, курити і за короткий час схуд на двадцять кілограмів. Під час зйомок Кларк Гейбл дізнався, що його 44-річна дружина знову вагітна. Чомусь він був певен, що в нього народиться син.

Зйомки фільму виявилися найважчими за всю його кар’єру. Нестерпна спека пустелі та важка психологічна атмосфера на майданчику стали причиною серцевого нападу Гейбла.

Через два дні після закінчення зйомок він потрапив до лікарні. Здавалося, небезпека минула. Через десять днів Кларк жартував із медсестрами і читав журнали, потім поклав голову на подушку і пішов назавжди… до своєї Керол. А за чотири місяці в цій же лікарні у нього народився син.

Сучасний глядач пам’ятає Кларка Гейбл в основному в образі Ретта Батлера з “Віднесених вітром”. Але королем Голлівуду він став завдяки іншим картинам та образам. Це Крістіан Флетчер, помічник капітана з “Заколоту на Баунті”, Джек Торнтон, золотошукач із “Поклику предків”, Джим Лейн з “Льотчика-випробувача”, Кріс Гантер із “Занадто жарко”, Пітер Ворн, газетяра з “Це сталося якось вночі “, Блекі Нортон із “Сан-Франциско” та ще півсотні цікавих історій та ненудних героїв чекають на своїх глядачів.

Фото – Getty images

Дивіться також:

Кларк Гейбл і Керол Ломбард: історія кохання у фотографіях

Неймовірна красуня. Рідкісні архівні фото легендарної Вів’єн Лі

Звезда “Унесенных ветром” Оливия Де Хэвилленд умерла на 105 году жизни

Перший і еталонний Джеймс Бонд: життя Шона Коннері у фотографіях

Геді Ламар: як донька львівського банкіра стала секс-символом Голлівуду і винайшла Wi-Fi

Алену Делону – 88 років. Як мінялася зовнішність французького секс-символа (ФОТО)