Анджеліні Джолі – 48 років: як бунтарка та голлівудська красуня стала посланницею миру та добра

Сьогодні, 4 червня, день народження найкрасивішої, найзнаменитішої, найсердечнішої жінки планети – Анджеліни Джолі. Їй виповнилося 48 років.

Анджеліна унікальна тим, що при її купі інших нагород, величезних статках, славі та репутації їй не все одно, що відбувається у світі, у найвіддаленіших його місцях та трагічних обставинах. Вона витягує дітей із зон конфліктів в Азії та Африці, рятує бджіл, щоб уберегти планету з голоду. І запросто навідує Україну під час війни, привертаючи увагу світу до нас та підвищуючи шанси на перемогу. І обіцяє не знімати обручку з картою України, поки ми не переможемо!

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Ювелірний завод «ОНІКС» м.Хмельницький (@oniks_jewellery)

“Караван історій” розповідає історію Анджеліни Джолі. Історію юнацького бунту та балансування на лезі ножа, дивних романів, небезпечних зв’язків, великого кохання, гірких втрат та головного покликання. Все це Анджеліна записала на своєму тілі як татуювання…

---

– Лазерний інститут Беверлі-Uіллз, чим ми можемо вам допомогти? – заспівав у трубці ніжний дівочий голосок.

– Вітання! Я хочу видалити татуювання, і якнайшвидше.

– Як я можу до вас звертатися, мем?

– Анджеліна. Ч-чорт… Заз! Захаро! Доню, забери звідси Дасті, він плавав у басейні і тепер заліз на диван. Фу! Не смій обтрушуватися!.. Вибачте, це не вам. Шестеро дітей і двоє собак у будинку – якщо вам спаде на думку завести такий комплект, подумайте як слід!

Дівчина на тому кінці дроту невпевнено хихикнула і знову повернулася до професійного тону.

– Ви вже користувалися послугами нашої клініки?

– Я ваша постійна клієнтка. Ваш анестезіолог навіть пам’ятає, на які знеболювальні у мене алергія – дуже мило з його боку. На жаль, тепер у мене алергія на колишнього, тож координатам місця його народження більше нема чого робити у мене на плечі.

– Я можу записати вас на прийом до докторки Фіцджеральд післязавтра о третій, місіс Джолі, – сказала дівчина. У нейтральній інтонації Анджеліні почулася найлегша нотка несхвалення, але вона тільки скривила в усмішці повні губи і, подякувавши, повісила слухавку.

За відчиненими французькими вікнами вітальні чувся дитячий вереск і регіт: близнюки Нокс і Вів’єн хлюпалися в басейні під наглядом дядечка Джеймі – рідного брата Анджеліни. Вона підійшла туди, де на плитку підлоги падала широка смуга сонячного світла і зупинилася, відчуваючи босими ногами приємне тепло. За останні місяці вона добряче змучилася, борючись із колишнім у судах за опіку над дітьми та за поділ спільного майна.

Відтоді як Енджі з дітьми виїхала з будинку Бреда, сім’я жила в орендованих будинках або готелях. Для суду з приводу опіки над дітьми таке кочове життя – не найкраща характеристика батьківських талантів матері, тому Анджеліна, порадившись з адвокатом, вирішила купити будинок у Лос-Феліз, неподалік колишнього сімейного гніздечка. Це має переконати суддів, що місіс Джолі не збирається перешкоджати містеру Пітту у його бажанні бачитися з дітьми.

Головною вимогою до нового будинку була наявність достатньої кількості спалень, тому Енджі одразу схопилася за пропозицію, коли на продаж за 25 мільйонів виставили колишній маєток Сесіла Демілля – великий сад і доглянуті галявини, два басейни, гостьовий будиночок та сама ошатна біла вілла 1913 року побудови, у французькому колоніальному дусі, з витонченими колонами та вікнами до підлоги. Тепер вона тинялася по будинку, який дизайнери обставили без її участі, перебирала троянди у великій вазі на антикварному столику в холі, проводила пальцями по мармуру камінної дошки та милувалася ідилічним краєвидом з балкона своєї спальні на другому поверсі. З легким подивом думала: “Це ж треба, я не знала, що мені потрібні декоративні подушки”. У шлюбі з Бредом всі обов’язки з облаштування дому лежали на ньому, і від цієї думки Анджеліна відчула смуток, а не лють і біль, який так часто відчувала після роз’їзду.

Вона підійшла до дзеркала у рамі ар-деко. Що ж, не так погано. Засмага приховала тіні під очима, щоки трохи закруглилися. Вона покрутилася перед дзеркалом, із задоволенням роздивляючись свої татуювання. Кожне з них було пов’язане з чимось важливим – подією, людиною, відкриттям. Деякі вона видалила, інші замаскувала новими татуюваннями. Але навіть ті, що більше не видно людям, як і раніше, існували на її тілі, нехай навіть глибоко під шкірою, і, як і раніше, щемили.

Quod Me Nutrit Me Destruit

“Те, що живить мене, також мене руйнує”. Цю латинську фразу поперек живота Енджі набила в той період, коли безуспішно намагалася знизити кількість алкоголю та наркотиків у своєму житті. Але як це можливо, якщо вся дитяча та підліткова історія начебто спеціально писана для майбутньої наркоманки і маргіналки? Батько, оскарівський лауреат і улюбленець жінок Джон Войт, завів бурхливий роман із юною колегою по фільму і пішов із сім’ї, коли Енджі тільки виповнився рік, а її старшому братові Джеймі – чотири.

Маршелін, наївна, як дитина, красуня-гіпі, хоч і називалася актрисою, насправді зіграла лише кілька крихітних епізодичних ролей, а після розлучення вимушено залишила мрії про акторську кар’єру. Спочатку Енджі та Джеймі страшенно раділи, коли тато приїжджав їх відвідати, любили бувати на знімальному майданчику, позувати на червоній доріжці, а п’ятирічна Енджі, гарненька як цукерка, ще й знялася разом із батьком у комедії “У пошуках виходу”. Але пізніше в Енджі разом з гормонами завирували емоції: образа на легковажного егоїстичного батька; гнів на матір за її безпорадну доброту та вічну захопленість проблемами пригноблених; вина за те, що була для тата “недостатньо гарною дівчинкою”; відраза до свого обличчя, такого схожого водночас і на мамине, і на татове, і зовсім не схоже на обличчя гарненьких однокласниць.

У дорогій приватній школі в Беверлі-Гіллз, куди її влаштував батько, Енджі дражнили за величезні губи, худорлявість та одяг із секонд-хенду (мамина ідея). У відповідь на глузування Енджі їла все менше, а вбрання вибирала все безглуздіше і темніше. Замість кошеняти завела ящірку, замість ляльок Барбі колекціонувала антикварні ножі. Маршелін дуже турбувалася за дочку, але намагалася не тиснути, а навпаки, надихати і мотивувати. Запропонувала спробувати себе у модельному бізнесі, возила на кастинги, проте типаж Енджі “маленька відьма” не сподобався агентам кастингу. У 14 років Анджеліна привела додому 16-річного бойфренда та оголосила, що Тоні тепер житиме з нею. Маршелін і на це не заперечила – нехай краще будуть під наглядом. Незабаром закохані розлучилися після бурхливої сварки, Анджеліна знову почала замикатися в кімнаті одна – і Маршелін з жахом помітила на руках доньки сліди порізів.

У кріслі у психотерапевта Анджеліна годинами сиділа мовчки, уперто дивлячись на одну точку, насупивши брови і прикусивши губу. Психотерапевт терпляче чекав. Ця дівчинка з радикально-чорним волоссям у радикально-чорному балахоні з черепом та кістками на грудях нічим не могла його здивувати, окрім хіба що скаженої, яскравої енергії та харизми, що крилася у тендітному тілі. Вперше відкривши рота, щоб пояснити терапевту свої дії, вона пристрасно, зі сльозами в голосі видихнула:

– Ну, як ви не розумієте, я нічого не відчуваю! Нічого! А коли ріжу себе, коли бачу кров – тоді відчуваю, тоді знаю, що я жива, що я живіша, ніж усі ці нудні ляльки!

Терапевт чудово все розумів. А ще він бачив, що, незважаючи на вічне балансування на краю, це дівчисько навряд чи так вже рветься стрибнути вниз. Завдає порізів, але не намагається розкрити вени. Ледве не скотилася в анорексію – але в результаті послухалася матір і брата і почала їсти більше. Нюхає кокаїн, палить марихуану і приймає екстазі, але інстинктивно тримається подалі від героїну. А головне, мріє довести свою перевагу “нудним лялькам”, батькові та всьому світу.

Після недовгого навчання у театральній школі Лі Страсберга та знімань у студентських короткометражках брата, який навчався у кіношколі Каліфорнійського університету, Анджеліна отримала роль у своєму першому фільмі – сіквелі фантастичного бойовика з Ван-Даммом “Кіборг”. Тільки у “Кіборзі-2” Ван-Дамм уже не знімався, і взагалі сіквел вийшов таким сміховинно низькопробним, що його випустили тільки на відео. Натомість у титрах вперше з’явився псевдонім “Анджеліна Джолі” – Енджі просто відкинула прізвище батька та перетворила своє друге ім’я на прізвище. Анджеліну нудило від свого жалюгідного вигляду на екрані, здавалося, з кіно треба попрощатися назавжди. Але, впоравшись із муками самолюбства, через рік вона знову почала ходити на кастинги і в 20 років знялася в “Хакерах”. У середині 1990-х на хвилі вибухової популярності інтернету кіностудії клепали одну за одною кіберпанківські стрічки, і “Хакери”, хай і далеко не такі успішні, як “Джонні Мнемонік” та “Мережа” із Сандрою Буллок, все ж таки знайшли свого глядача. А критики, хоч і справедливо рознесли невдалу стрічку, наголосили на харизмі Анджеліни.

Але що ще важливіше, агресивна дівчина звела з розуму Джонні Лі Міллера, британського красеня блондина, майбутнього Шерлока. На той час Енджі, зберігаючи звички юної бандитки з передмістя, вже освоїлася у своєму тілі, навчилася користуватися очима, бровами, посмішкою, голосом, жестами тонких рук. Вона не опускалася до кокетства – діяла прямолінійно; її чарівність вражала, як вогнемет, на вогонь зліталися і хлопчики, і дівчатка. Джонні довелося перечекати короткий роман Анджеліни з партнеркою з її третього фільму, відкритою лезбійкою, перш ніж Енджі таки зробила вибір на його користь. Джонні та Енджі поспішно одружилися і так само стрімко розлучилися, але залишилися добрими друзями на все життя.

Дружба з Джонні дуже знадобилася Анджеліні, коли на екрани вийшов її перший успішний фільм “Джія”, де Енджі зіграла супермодель 70-х Джію Каранджі, яка померла від СНІДу в 26 років. Власне, грати нічого не довелося – Анджеліна щедро відчинила перед глядачами свою таємну кімнату, де крилися пристрасть до ризику та саморуйнування, сором, комплекси та гарячкова хоробрість бідолашного дівчати. Критикам роль сподобалася, актриса-початківиця отримала “Золотий глобус”, однак заплатила за це високу ціну: зірвалася з котушок, додавши до кокаїну ще й героїн тричі на тиждень. Тільки Джонні і Джеймі – колишній чоловік і старший брат – спільними зусиллями змогли привести її до тями. Джонні, хоч і зіграв наркомана, що опустився, в культовому фільмі “На голці”, у житті був цілком правильним хлопцем з благополучної акторської родини, ходив у спортзал, бігав вранці. Він розлучився з Анджеліною тому, що та навідріз відмовлялася лікуватися від залежності, але в результаті все ж таки змусив звернутися за допомогою. “Джонні врятував мене, – згодом згадувала Джолі. – Він допоміг мені побачити світло. Я не померла молодою, і це великий успіх – багато акторів не пережили того, що мені довелося перенести”.

Наступна роль – соціопатки Лізи Роу у стрічці “Перерване життя” – принесла Анджеліні “Оскар”. І це вже була надто висока ставка, щоби ризикувати кар’єрою, продовжуючи сидіти на героїні. Робота стала для Анджеліни своєрідною реабілітацією. Щоправда, вона продовжувала шокувати репортерів, але вже невинними витівками. На церемонії вручення “Оскара” Джолі, в обтислій ключиці чорній сукні, з надривом і сльозами вимовила дуже дивну подяку:

– Я так закохана у брата! Він просто підтримував мене та казав, що любить мене. Джеймі, без тебе моє життя ніщо. Ти найсильніший і найнезвичайніший чоловік, якого я знаю, і я люблю тебе!

Того ж вечора на червоній доріжці перед камерами та фотоспалахами Анджеліна поцілувала брата в губи, тісно притулившись до нього. Поцілунок став гітом жовтої преси, але навіть солідні видання не втрималися від коментарів.

– Я поцілувала брата, бо люблю його. Мені не соромно – соромно має бути тим людям, які побачили в наших обіймах щось скандальне, – пояснювала Анджеліна з усмішкою, більше схожою на гримасу болю.

Того дня, якраз перед оскарівською церемонією, вони з Джеймі провели кілька годин з матір’ю в лікарні, де вона почала приймати хіміотерапію. У Маршелін виявили рак грудей. Від раку померли її мати і сестра, бабуся і тітка Анджеліни, тому і Маршелін, і її діти були на смерть налякані діагнозом і тулилися одне до одного, намагаючись зігрітися. Але розповідати про це журналістам Енджі поки що не була готова.

Billy Bob

Ці два короткі слова з’явилися у Енджі на лівому плечі, над татуюванням дракона, того ж знакового 2000 року. Біллі Боб Торнтон, актор і музикант, чотири рази одружений і на 20 років старший за Енджі, був її партнером у фільмі “Управління польотами”. Вони чудово, з вогником зобразили подружню пару і швидко потоваришували. Біллі Боб, дивний, нелюдимий, з мамою-ясновидицею і дитинством, проведеним у сторожці у діда-лісника, з безліччю різноманітних фобій, з руками, вкритими татуюваннями, здавався Анджеліні власним дзеркальним відображенням, братом і водночас таким батьком, якого вона не мала. Інтрижка на майданчику переросла в бурхливий роман, хоча Біллі Боб був заручений Лорою Дерн. Якось, поки Лора була на зніманнях у Канаді, Біллі Боб поцупив Анджеліну зі знімального майданчика фільму “Спокуса” і повіз до Лас-Вегаса одружитися. На нареченій були шкіряні джинси та біла сорочка з ім’ям коханого, виведеним її власною кров’ю.

У їхніх стосунках було багато крові. Замість хрестиків обидва носили на шиї маленькі флакони із кров’ю одне одного. Над подружнім ліжком Енджі повісила полотнище, на якому, знову ж таки кров’ю, написала: “Разом – до кінця днів”.

– Ми пов’язані кров’ю, ці клятви просто неможливо порушити, – переконано казала вона журналістам.

На людях подружжя постійно обіймалося і відверто цілувалося, причому Біллі Боб цілувався, не виймаючи жуйки з рота. Їм подобалося шокувати репортерів; Якось Біллі Боб заявив журналісту МTV, що вони з дружиною щойно займалися сексом у машині.

Їй навіть почало здаватися, що Біллі Боб, який так добре її розуміє, міг би стати непоганим батьком, а сама вона – непоганою матір’ю. Але тут у її житті трапилися “Лара Крофт” та Камбоджа.

Вона поставилася до ролі так само серйозно, як до драматичних ролей психопаток і наркозалежних. Цього разу занурення у роль вимагало качати м’язи, вчитися бойових мистецтв та стрільби на скаку від стегна. Актриса поставила продюсерам жорстку умову, що сама виконуватиме трюки, і справді майже повністю обійшлася без дублерів: літала на гумці для банджі-джампінгу і на шаленій швидкості водила джип джунглями.

Зараз фільм видається гнітюче анахронічним, головна героїня – втілення примітивної сексуальності, пафос діалогів не пом’якшений навіть натяком на самоіронію. Але на початку нульових стрічка зібрала чверть мільярда у прокаті та перетворила Джолі на міжнародну кінозірку: у всьому світі продавалися футболки, кепки та рюкзаки з обличчям Лари Крофт, а невдовзі з’явилася і Барбі-Лара з обличчям Анджеліни. “Так дивно бачити себе у пластиці, – сміялася вона. – Так і уявляю, як якась дівчинка відриває мені голову або тикає носом у багнюку”.

Її особистий гонорар становив 15 мільйонів доларів – незрівнянно більше, ніж будь-коли заробляв Джон Войт. Енджі зробила спробу зближення з батьком, попросивши продюсерів запросити його на роль померлого батька Лари. Вони провели разом кілька знімальних днів, проте атмосфера іскрила – у Джона та Анджеліни було надто багато спільних больових точок та замало спільних поглядів. Войт повернувся до США, зміцнившись у думці, що доньці “потрібний психіатр”. Але Анджеліну чергове розчарування не поранило так сильно, як раніше. Набагато важливішим виявилося її особисте відкриття Камбоджі.

– Я увійшла до храму, і мені стало так спокійно… Знаєш, я ніколи не почувалася такою спокійною, – розповідала вона Біллі Бобу по телефону. – Люди тут живуть дуже бідно, ти не уявляєш, наскільки. Такої бідності я не бачила ніколи. Але водночас вони дуже добрі, теплі, відкриті та, до речі, зовсім не прості. А яка у цієї країни історія! Вчора я купила на книжковому розвалі книжку за пару доларів, називається “Спочатку вони вбили мого батька”, автор Лун Ун, це жінка. Почала читати та відірватися не можу. Який жах, Біллі! Люди тут пережили геноцид, загинули мільйони, а хто у Штатах про це чув? Ось ти знаєш щось про червоних кхмерів?

– Мала, не захоплюйся так! – сміявся Торнтон. – Що тобі червоні кхмери, все це вже сива давнина. Повертайся, я сумую! – і за тоном було зрозуміло, що скучив він фізично.

– Так прилітай, – трохи роздратовано відповіла Енджі.

– Мала, ти ж знаєш, що я до біса боюся літати. Сподіваюся, наступний твій фільм зніматимуть прямо тут, у Беверлі-Гіллз, і ніхто мені не завадить кохати тебе щоночі.

Але дивним чином спогади про палкі ночі вже не хвилювали Анджеліну, як раніше. Її цілком поглинуло неймовірно болісне для неї відкриття, що більшість людей на земній кулі живе у повсякденних стражданнях, про які “золотий мільярд” навіть не підозрює.

“Усі мої дитячі травми та образи раптом виявилися нісенітницею. Я опинилася у світі, де ніхто не скаржиться на “нездужання” або “невиконані бажання”. Я побачила, що таке справжній біль: голод, злидні, діти з відірваними кінцівками, що підірвалися на протипіхотних мінах. Ми в США абсолютно нічого не знаємо про зовнішній світ, і я зрозуміла, що маю багато чого навчитися”.

Парадоксально, але вона почувалася вільною і навіть щасливою. Чужий біль та можливість допомогти зцілили її від власних демонів – здавалося, назавжди. Вона пожертвувала мільйон Комітету ООН у справах біженців – найбільший внесок за історію існування Комітету. Засіла за книги про війну у В’єтнамі та її наслідки. У тому ж році власним коштом вирушила в поїздку проблемними країнами, від Еквадору і Сьєрра-Леоне до Камбоджі, зустрічаючись із тисячами людей – біженців та співробітників благодійних місій. Стала послом доброї волі ООН.

Біллі Боб з побоюванням і здивуванням стежив за тим, як його весела, компанійська і сексапільна дружина стрімко перетворюється на міжнародний символ чеснот. Щоправда, він підтримав бажання Анджеліни всиновити дитину з Камбоджі і навіть подолав аерофобію, щоб разом із дружиною побувати у притулку для дітей-біженців.

N 11° 33′ 00” E 104° 51′ 00”

Цей рядок цифр і значків на її лівому плечі – координати притулку, де вона зустріла Меддокса. “Ми поїдемо до притулку, який мені порадили співробітники ООН із Камбоджі, – сказала Анджеліна чоловікові. – Я не збираюся ходити різними притулками, обираючи дитину, немов іграшку в магазині”.

Однак у притулку їй стало недобре – діти не викликали в неї симпатії чи хоча б інтересу, лише жалість. І тільки в останню хвилину в дальній кімнаті вона побачила крихітного хлопчика, який раптом усміхнувся і потягся до неї. Його дотик потряс її до глибини душі: маленький камбоджієць став першою дитиною, яку Анджеліна Джолі взяла на руки. “Я відразу відчула, що ми пов’язані”, – згадувала актриса через роки.

Дитині на ім’я Рат було лише чотири місяці. Анджеліні дуже хотілося забрати його з собою негайно, але довелося чекати три місяці, поки вщухне міжнародний скандал між США та Камбоджею, яка звинуватила американців у “торгівлі” дітьми. Нарешті Рат із супроводжуючими прилетів до Намібії, де Джолі знімалася у стрічці “За гранню” про волонтерів, які допомагають біженцям. Фільм, на зніманнях якого Джолі запекло місила бруд, годувала москітів і спала в сирих наметах, провалився в прокаті, що довело Енджі до сліз – адже вона сподівалася, що успіх картини приверне увагу до гуманітарних проблем.

Маля, якого вона назвала Меддоксом і дала прізвище Джолі-Торнтон, нескінченно її радував. А ось чоловік зовсім засумував. Раптова публічність дружини та нескінченні відрядження не поєднувалися з його любов’ю до самітництва. Через три місяці Анджеліна подала на розлучення, роз’їхалася з чоловіком, отримала через суд повну опіку над сином (Торнтон і не претендував), викинула прізвище з імені сина і звела лазером татуювання Billy Bob.

Деякий час вона щиро насолоджувалася самотнім материнством. Жила в Лондоні, знімалася в сиквелі “Лари Крофт”, заводила легкі інтрижки, що ні до чого не зобов’язують і не привертають уваги папараці. Найняла няню та гувернантку для Меддокса. Присутність веселого, пустотливого малюка заспокоювала Енджі, ніби він приніс із собою буддійську смиренність і сонце Камбоджі.

Цей особливий зв’язок не перервався навіть після народження дітей Енджі та Бреда. Меддокс був їй підтримкою та захисником, а в дечому навіть більше схожий на неї, ніж рідні діти. Після розлучення з Бредом він відмовився від прізвища Пітт і рішуче став на бік матері в суді, погодившись дати свідчення проти Бреда.

Анджеліна погладила на своєму плечі татуйований рядок цифр і значків, що означав Меддокса. Вона сумувала за своїм первістком, який вирішив максимально дистанціюватися від кіно – полетів до Сеула вивчати біоінженерію в приватному університеті. Навіть його речей, щоб притиснути до себе та вдихнути його запах, у хаті не залишилося. Нічого, окрім пікапа в гаражі та книг у ще не розпакованих коробках. Анджеліна заохочувала дітей у прагненні підтримувати зв’язок зі своєю культурою, але Південна Корея?

Енджі зітхнула, провела пальцем по семи рядках з координатами місць народження шістьох дітей та Бреда – всі вони були набиті на тому самому місці, де раніше красувався дракон Біллі Боб. Але з останнім рядком вона тепер розлучиться без жодного жалю. Як і з іншим татуюванням, на внутрішній стороні стегна.

Whiskey Bravo

У грудні 2003 року Анжеліна погодилася брати участь у зніманнях рімейку старої комедії про сімейку двох кілерів. Фільм не обіцяв нічого, окрім гарного гонорару. Анджеліна заснувала вже два благодійні фонди в Камбоджі та активно жертвувала гроші ООН, тому чергувала серйозні драматичні “ідейні” (і часто провальні) фільми з бойовиками. “Містер і місіс Сміт” входили до другого списку. На її задоволення, після того, як вона підписала контракт, в проект повернувся Бред Пітт, що пішов, а це майже гарантувало комерційний успіх стрічки.

Сорокарічний чоловік найнуднішої Дженніфер Еністон, везунчик і дотепник, золотий хлопчик Голлівуду заочно не викликав у Джолі нічого, крім легкої зневаги. Бреду ж дика кішка Енджі з її раптовою (ханжеською?) пристрастю до сльозовичавлювальної благодійності здавалася абсолютно божевільною, хоч і безперечно привабливою. Бісило також, що ця дівчина, про яку ще п’ять років тому ніхто й чути не чув, вже зберігає вдома золоту статуетку, ні, навіть дві – “Золотий глобус” та “Оскар”, тоді як у нього самого, крім “Золотого глобуса” за “12 мавп” Террі Гілліама, – соромно сказати, лише премія МТV-96 у номінації “Найбажаніший чоловік”. Плюс до того гонорари за ролі подружжя Сміт у них однакові – по 20 мільйонів. Адже у Бреда на рахунку вже дюжина міжнародних, зокрема й фестивальних, хітів. Куди котиться цей чортів світ?

Ці думки сильно полегшили обом акторське завдання, коли однією з перших спільних сцен на майданчику виявилася та сама легендарна сцена, в якій подружжя Сміт з видимою насолодою стріляє одне в одного з різних видів вогнепальної зброї, жбурляє ножі і розлючено лупцює ногами.

Поки дві фізично дуже привабливі люди годинами билися і зривали один з одного одяг, тінь Дарвіна тихенько посміювалася в куточку. Незабаром всі на майданчику помітили, що виконавці головних ролей, які ще вчора шипіли одне на одного, прагнуть усамітнитися в акторському трейлері.

…Анджеліна, стоячи на балконі, стежила за метушнею дітей біля басейну і усміхалася своїм спогадам. Так, це був гарний час. Вона закохалася, як ніколи раніше. Тоді їй не був потрібен Інший просто щоб підтвердити її цінність, заткнути величезну дірку в душі, подбати, взяти на ручки. Анджеліна вже почувалася щасливою та цільною – незвичний для неї стан. Вона виховувала сина, готувалася до наступного всиновлення в Африці, старанно працювала для ООН і не встигала читати надіслані сценарії.

З цього стану вона потяглася до Бреда – доброго, веселого і такого сексуального. Пітт, католик, який виріс у великій родині, з розчуленням дивився на Меддокса, із задоволенням грався з ним, коли мати приводила його на майданчик. У Дженніфер дітей не було. Відчуваючи провину перед слабкою суперницею, Анджеліна твердо вирішила не лягати з ним у ліжко, поки Пітт не розбереться зі своїми сімейними зобов’язаннями.

Від’їзд Пітта до Європи на знімання “12 друзів Оушена” та вимушена перерва у зніманнях “Містера та місіс Сміт” лише загострила їхні почуття.

Спочатку Дженніфер Еністон не вірила чуткам про роман чоловіка. Тим більше що обидва, Джолі та Пітт, весело і просто відкидали будь-які натяки журналістів: “Ми лише друзі!”. Але до кінця знімань чутки стали настільки завзятими і правдоподібними, що ображена Дженніфер зібрала речі і поїхала з їхнього нещодавно відбудованого маєтку. А тут якраз у Vanity Fair вийшла пустотлива фотосесія, де Джолі та Пітт зображували сімейну пару 1950-х років, з цілим виводком діточок у строкатих піжамах. Дженніфер, купивши журнал після дзвінка подруги, розірвала його на дрібні шматки, напилася і проридала весь день, а потім повідомила Пітту, що подає на розлучення. Бред її не відмовляв.

У червні відбулася прем’єра “Містера та місіс Сміт”. Фільм міг би вийти пересічною варіацією на відому тему – але від головних героїв сипалися іскри, між ними з гудінням горіла вольтова дуга, і за задоволення спостерігати за романом двох найкрасивіших людей планети глядачі заплатили 300 мільйонів доларів.

У липні Бред та Анджеліна вирушили до Кенії, щоб спільно всиновити Захару. Вони вже їздили туди раніше, теж утрьох із Меддоксом. І Анджеліна отримала чудову нагоду випробувати свою ліцензію пілота. Права вона отримала ще до роману з Бредом – їй подобалася ідея мати власний літак. Вона виявилася справді добрим пілотом – що й потрібно було довести. Пітт також має ліцензію пілота. Тоді, літаючи над кенійською саваною в компанії пацанів, що сміялися, Енджі вирішила зробити таємне татуювання на стегні особисто для Бреда – перші літери його двох імен Вільям Бредлі, WB, зашифровані міжнародним авіаційним кодом.

Вони були щасливі разом, як Сміти після вирішального бою. Бред переконав Енджі, що народити спільних дітей – ідея анітрохи не гірша, ніж усиновлення. Анджеліна у відповідь втягнула Бреда у свої благодійні авантюри, в яких малося на увазі життя в тих же умовах, що й у волонтерів. Пітт з гордістю тягав на спині ящики благодійного вантажу для афганських селян, чиї будинки зруйнували війна та землетрус. Народжувати вони вирушили до Кенії, на батьківщину Захари, щоби привернути увагу журналістів до проблем цієї країни. Прем’єр-міністр Кенії їв у зіркового подружжя з рук і навіть заборонив видавати візи американським журналістам без схвалення “Бранджеліни”.

Фотографію Шайло вони продали журналу People за 4 мільйони доларів і пожертвували гонорар на допомогу жертвам урагану “Катріна”. Фотографія близнюків Вів’єн та Нокса через два роки пішла тому ж журналу вже за 10 мільйонів. Цього разу, щоправда, Джолі дозволила собі народити у дорогій приватній клініці на Англійській набережній Ніцци. У той момент вона почувалася надто розбитою після смерті матері.

W

Це татуювання біля долоні Анджеліна зробила на згадку про матір. Маршелін тихо згасла у клініці Седар-Сінай в оточенні дітей та зятя. Але виявилося, що Енджі не готова до смерті матері, незважаючи на довгі вісім років боротьби із хворобою. Її знову роздирали давно ніби переможені почуття: гнів і зневага до батька, якого вона вважала причиною всіх нещасть Маршелін, пронизлива жалість до матері, яка не змогла самореалізуватися – адже, крім краси, у неї був і талант, судячи з пари короткометражок з її участю. Але переважала все ж таки неймовірно болюча жалість до себе, до своєї внутрішньої дитини, яка давно втратила батька, а тепер остаточно осиротіла. Адже їй було лише 32 роки.

Рік після смерті матері пройшов для Енджі як у тумані. Вона годинами лежала в ліжку в спальні з закритими фіранками і невтішно плакала. Її тіло тануло від горя, як тіло матері – від раку та “хімії”. Бред узяв на себе всі сімейні справи та буквально носив дружину на руках. Жовта преса обговорювала, чому в Анджеліни анорексія – чи не зраджує їй чоловік, як зрадив попередню дружину.

Трохи отямившись від першого потрясіння, Джолі вирушила в тату-салон за черговою буквою, тепер біля долоні. Це була не М, як думали багато хто, а W – від Winter, назви пісні Rolling Stones, яку Маршелін співала для дочки, коли та була зовсім маленькою. “Так, то була холодна, холодна зима, – співала вона. – Іноді я думаю про тебе, Бебі, іноді я плачу про тебе”. А на рядку “Іноді я хочу укутати тебе своїм пальто” – закутувала маленьку Енджі в ковдру і притискала до себе.

Анджеліна знала, що на долоні татуювання швидко блякнуть. Такий був її план: відпустити біль разом із татуюванням. Чорнило зітреться, залишиться тільки світлий сум і подяка за все, що дала їм із братом Маршелін.

Можна сказати, що план спрацював. Анджеліна підставила руку під сонячне проміння – за роки, що минули з дня смерті матері, ніби зовсім зблідла. А в неї побільшало дітей, щастя, але й болів, і турбот.

Шлюб із Бредом спочатку працював як годинник. Анджеліна хотіла зосередитися на материнстві – чоловік починав зніматися більше і заробляв на всі потреби великої родини. Шестеро різновікових дітей постійно супроводжували батьків на знімальних майданчиках, у подорожах та у благодійних експедиціях від Гаїті до Афганістану. Вони періодично жили в різних будинках, що належали сім’ї – то у французькому замку, то в італійському особняку, то Лондоні, то Лос-Анджелесі.

Ніхто з дітей не відвідував школу – їх постійно супроводжувала почет нянь та вчителів; діти навчалися за вільною програмою без домашніх завдань та контрольних, самі обирали, що хочуть вивчати і протягом якогось часу. Це була ідея Анджеліни, яка зберегла лише неприємні спогади про свою школу в Беверлі-Гіллз і вважає, що в дитинстві потрібно розвивати насамперед уміння співпереживати і творчу свободу. Бред спочатку рішуче виступав проти, але в питаннях, пов’язаних із психологічною безпекою та благополуччям дітей, Анджеліна поводилася приблизно як місіс Сміт у суперечці про нові штори: “Не подобається? Звикнеш”. У результаті сім’я нагадувала велику комуну гіпі – веселу та безглузду. Діти могли попросити собі домашнього вихованця – собаку, кролика, папугу – але за суворим правилом батька зобов’язані були прибирати за вихованцями, та й прибирання у своїх кімнатах було обов’язком дітей.

Анджеліна не заохочувала дорогі покупки, тому всі шестеро одягалися у звичайний одяг із масмаркету і, траплялося, святкували день народження у звичайній піцерії по сусідству чи Діснейленді. Коли Шайло в три роки повідомила батькам, що вона насправді хлопчик і хоче називатися Джоном, Анджеліна повністю підтримала “камінг-аут”. І Шайло-Джон більше десяти років носила лише короткі стрижки, мішкуваті шорти та худі, привертаючи незгасимий інтерес папараці. Років у 13, коли у дівчинки почало змінюватись тіло, вона попросила мати відвести її до лікаря, щоб почати приймати гормони і надалі пройти операцію зі зміни статі. Анджеліна і на це майже погодилася, але втрутився Бред – і був непохитний. Він вважав, що підлітку спочатку потрібно розібратися із собою та зі світом. Тепер Анджеліна вдячна колишньому чоловікові – адже Шайло останнім часом раптово зацікавилася сукнями та хлопчиками, а на червону доріжку тепер одягає не смокінг, а плаття.

Серйозне потрясіння сім’я “Бранджеліни” пережила у 2013 році, коли генетичне дослідження показало, що Анджеліна успадкувала від мами та бабусі мутацію генів BRCA1 та BRCA2, яка підвищує ризик раку грудей у кілька разів. Лікарі сказали, що для неї особисто шанс захворіти на рак грудей становить 87%. Але, наважуючись на це обстеження, вона знала і про можливе лікування: превентивне видалення молочних залоз.

Коли Анджеліна почула вердикт лікарів, її скував такий холодний жах, що перспектива втратити груди здалася дрібницею.

Того вечора Бред довго обіймав її в ліжку, надійно обхопивши те, що так любив і чим так захоплювався – тепле шовковисте тіло.

– Я сумуватиму за ними, – сумно прошепотів він у плече дружини.

Енджі раптово повернулася до чоловіка – очі її горіли гнівом.

– Ти любиш у мені те, що мене вбиває? Це як Чужий, котрий захопив моє тіло. Я мрію про операцію якнайшвидше. А ти не дуйся, бебі, у тебе потім буде нова іграшка, не гірша за колишню. Чоловіки … – і вона різко відвернулася від чоловіка, сховавшись ковдрою з головою і даючи зрозуміти, що більше не схильна до розмов.

Бреда охопили страх і спустошення. Вже деякий час їхні стосунки були натягнутими, втратили колишнє тепло, блиск і легкість. Хороші моменти ще траплялися, але запитай його зараз – коли вони займалися сексом востаннє – так і не згадаєш. Анджеліна все далі й далі йшла від нього, замикалася у своїх тендітних обладунках супержінки, в прагненні рятувати, лікувати і жаліти всіх нещасних на Землі. ”А діти під її крилом ростуть розпещеними сніжинками, не здатними вижити в реальному світі – нехай навіть Анджеліна скрізь тягає їх із собою і немов тикає носом у багнюку, щоб зрозуміли та оцінили своє привілейоване становище, щоб теж несли тягар провини за чужі нещастя” – думав Бред.

Він лежав у темряві і прислухався до дихання дружини: спить чи прикидається? Нарешті тихенько підвівся з ліжка і босоніж спустився на кухню. Плеснув собі нерозбавленого віскі; перекинув залпом, стоячи біля вікна. Це траплялося не вперше. Бред усвідомлював, що не справляється, та й не бажає відповідати тій високій планці, яку встановила його ідеальна дружина – бездоганна мати Тереза-Джолі. “З Дженніфер було набагато простіше”, – подумав він з раптовою теплотою про колишню дружину. Вони періодично зідзвонювалося і навіть іноді зустрічалися по-дружньому. Але ні, – Бред похитав головою, – ні, він не зіпсує ще й цієї спроби. Просто потрібно іноді розслаблятися їм обом, їхньому блискучому, всемогутньому дуету “Бранджеліна”.

…Операція подвійної мастектомії у Енджі пройшла успішно, її колонка про цей досвід у New York Times стала сенсацією; ЗМІ тепер називали дефектний ген “геном Джолі” і наголошували, що завдяки відвазі Анджеліни у світі різко зросла кількість жінок, які проходять генетичний тест на рак грудей і, отже, можуть зупинити хворобу на “нульовому рівні”.

Анджеліна зробила нові груди – більші і красивіше за колишні, але Бред відчував штучність їхніх взаємних дотиків, і не через імпланти. Дружина пробувала себе у режисурі, вкладала сімейні гроші у фільми на “важливі теми”, які незмінно та оглушливо провалювалися у прокаті. Пітт усе більше пив і почав зриватися на дітях, особливо на Меддоксі, який почав сперечатися з батьком.

Останню спробу врятувати шлюб Анджеліна зробила, знявши за власним сценарієм красиву артхаусну стрічку “Біля моря” – про подружню пару, яка намагається врятувати шлюб поїздкою на Лазурний берег. На жаль, ця спроба і у фільмі, і насправді виявилася невдалою: картина дуже яскраво і наочно продемонструвала, що “Бранджеліна” з роками перетворилася на мумію, висохлі мощі, які неможливо оживити.

Через рік після прем’єри Бред та Анджеліна разом із дітьми поверталися з чергової поїздки на особистому літаку; Бред налягав на віскі, і в якийсь момент Анджеліна, яка керувала літаком, почула п’яні крики і звук ляпаса. Меддокс, за словами Бреда, “нахамив батькові”. Після посадки Анджеліна відправила дітей до автомобілів під наглядом охоронців, що зустрічали, а потім повернулася до Бреда і крижаним голосом Малефісенти відрізала: “Ми їдемо додому. А ти – куди забажаєш”.

І Бред, нещасний, вмить постарілий, злий, ображений, наляканий і п’яний, усвідомив, що йому 53 роки, а сім’ї в нього більше немає.

Два роки подружжя обмінювалося позовами та звинуваченнями у неналежному виконанні батьківських обов’язків та фінансових махінаціях, кипіло люттю або примирялося на якийсь час, розуміючи, що правий один із адвокатів, який сказав: “Виграти суд за опіку над дітьми неможливо – питання лише в тому, кому буде болючіше ”.

Анджеліна, щільно стиснувши губи, говорила журналістам, що вони з Бредом – сім’я і завжди залишаться нею, допоки разом працюють над зціленням ран та щастям дітей.

Вона не зустрічалася з чоловіками, крім друзів та ділових партнерів, і вдалася до перевіреного способу впоратися з болем – поринула в роботу. Цього разу її режисерський проєкт виявився успішним, і це був дуже важливий проект, можна сказати, справа всього життя: екранізація того самого роману “Спершу вони вбили мого батька”, який вона купила 20 років тому на придорожньому розвалі, вперше приїхавши до Пномпеня. Фільм став найдорожчим і наймасштабнішим проєктом у кінематографі Камбоджі, в ньому знялося безліч людей, які пережили геноцид червоних кхмерів, а також діти Анджеліни – Меддокс і Пакс (батьківщина Пакса – В’єтнам, тому він теж “по корінню” причетний до подій у Камбоджі). Стрічка, знята кхмерською мовою, була номінована на “Золотий глобус” як найкращий іноземний фільм і удостоїлася цілком щирих похвал критиків за пронизливу щирість і разючу операторську роботу.

На голлівудській, а потім римській прем’єрах свого проєкту “Вічні” від студії Marvel 46-річна тоді Анджеліна виглядала умиротвореною власницею власного всесвіту – всесвіту, де ще багато чого потрібно виправити, але діти прекрасні і подають великі надії, так що хвилюватися поки нема про що. Судячи з відсутності нових татуювань, у житті актриси, окрім дітей, зараз немає нічого, що варто занести в літопис на шкірі.

На відміну від своєї героїні із суперсилою, Енджі не вічна і чудово про це знає. Але зараз, після довгих неспокійних років, після вимушеної зупинки на час пандемії, після місяців, проведених у сімейному затворництві на білій віллі в Лос-Феліз, Анджеліна ніби розчинилася в моменті і ненадовго зродилася з вічністю.

Фото: Getty Images, East News, Shutterstock

Дивіться також:

Анджеліна Джолі приїхала у Львів з гуманітарною місією – відео

Анджелина Джоли снялась для Vogue в своем роскошном особняке

Как увеличить губы, чтобы это было красиво и актуально