Тому Гіддлстону – 42 роки: як випускник Кембриджа став зіркою Голлівуду

Сьогодні, 9 лютого, Том Гіддлстон святкує день народження. Йому виповнилося 42 роки. Молодий татусь, загальний улюбленець, шанований актор, чий талант і шарм дозволяє сяяти у історичних драмах, похмурих фентезі та супергеройських екшенах.

Він отримав класичну освіту в Ітоні та Кембриджі, володіє кількома мовами і мав вести респектабельне життя британського джентльмена. Але Том Гіддлстон любить грати проти прийнятих правил, цінувати індивідуальність, єхидствувати, виражати емоції та розважати людей – робити те, чим займався його Локі. А ще актор вміє любити. Кого і за що – дослідив “Караван історій“.

---

Щоліта жаркий курортний Сан-Дієго заполонюють натовпи шанувальників коміксів, фентезі та фантастики. Головна подія у світі попкультури – фестиваль Comic Con – ідеальне місце для видавців книг та творців фільмів, щоб пропіарити свою продукцію. А для фанатів рай, де, забувши про свою серйозну дорослу роботу і похмуру повсякденність, можна розгулювати в костюмі улюбленого супергероя, зустріти однодумців, купити якийсь раритет і помилуватися улюбленими акторами. І зараз публіка прямувала до одного із залів для презентацій. Він набитий битком, і сотні жадібних, нетерплячих поглядів спрямовані на поки що порожню сцену…

Том чує цей гомін за лаштунками. У нього є півгодини до початку пресконференції з фанатами, щоб встигнути вбратися у незручний і паркий (а в Каліфорнії розпал літа!) сценічний костюм і насунути громіздкий шолом з довгими вигнутими рогами. У ньому він погано чує, адже боковини шолома занадто щільно прилягають до вух. Однак шанувальники прагнуть бачити Локі – скандинавського бога хитрощів і обману, якого Гіддлстон грає у всесвіті Marvel, – у повному образі. А продюсери готові піти на все, аби задовольнити майбутніх глядачів.

– Ну що, мій молодший братику, ти готовий до чергової складної битви? – могутня рука Кріса плескає його по плечу.

Гемсворт весело посміхається, але Тому чудово видно, що навіть могутньому австралійцю, який звик до пекельних температурних перепадів Зеленого континенту, доводиться нелегко в масивних обладунках Тора.

– А я маю вибір? – жартує Гіддлстон, поки гример із костюмером відполірують свою жертву до ідеалу.

Жіноча частина фанів пищить від захоплення, коли вони з Крісом займають свої місця за столом на сцені. Одні кричать: “Торе, ти мій герой!” Інші намагаються перебити їх криками: “Локі, я люблю тебе!” У результаті все перетворюється на суцільну мішанину з шуму і гаму, що накочує вибуховими хвилями на сцену.

Зображуючи фірмову посмішку Локі, Том розважається роздивлянням гостей. У натовпі є десяток його двійників: хлопці, напевно, беруть участь у конкурсі на кращий костюм улюбленого персонажа. Деякі зроблені досить добротно. Том підморгує і показує великий палець одному з Локі, що стоїть найближче до сцени, і по залі проноситься захоплене зітхання, а сам щасливець тепер сяє як мідний гріш. Його божество зійшло до нього – життя пройшло не дарма!

Щоб ніхто не пішов скривдженим, Том прицільно посміхається всім іншим двійникам і повністю пропускає момент, коли офіційна частина закінчилася і настав час для запитань героям фільму. Біля стійки мікрофона – той перший «Локі», все ще червоний від збентеження та радості. «Чому ви вирішили бути Локі? Ви вважаєте, що Локі – це ваше альтер его? Як він вплинув на ваше життя? – замість одного питання фанат сипле купою.

Втім, це якраз звично, як і те, що вони звучать регулярно від усіх, хто зустрічається акторові останніми роками. Але щоразу Том замикається і замислюється, перш ніж дати відповідь. Як пояснити їм усім, що він не те що не мріяв бути Локі, але й кар’єру на екрані не планував?

Попроси його описати себе в дитинстві, перше, що він сказав би: «Пристойний хлопчик із благополучної англійської родини». Його батьки були типовою верхівкою середнього класу. Мати працювала адміністраторкою у художній галереї, а батько керував біотехнологічною компанією. Ідеальний, затишний будинок у селищі біля Оксфорда, зразкова сім’я з трьома дітьми. Вони не купалися у розкоші, але кошти дозволяли жити, не оглядаючись на рахунки в банку. Коли постало питання освіти, всі троє пішли в кращі англійські школи.

Розлучення батьків ударило по дванадцятирічному Тому особливо болісно. Зі своєї школи-інтернату в Оксфорді він рідко виривався додому, тому новина про те, що батьки більше не живуть разом, заскочила його зненацька. Батько, як і раніше, дбав про своїх дітей, але тепер це був якийсь чужий чоловік, у якого несподівано виявилася нова сім’я. Світ серйозно похитнувся і втратив довіру юного Тома. Ну як же так: щойно вони всі разом справляли Різдво, зі сміхом переглядали сімейні альбоми, а тепер кожен окремо і сам за себе? Старша сестра Сара з головою пішла в навчання, вирішивши будь-що стати великою журналісткою, а молодша Емма була занадто мала, не могла усвідомити те, що сталося, і все ще наївно сподівалася, що батьки знову зійдуться.

Вечорами Том залізав із книжкою під ковдру і намагався забутися в чужих пригодах зі щасливим фіналом. Вдень на уроках він засинав чи витав у хмарах, на велике невдоволення вчителів, які засипали скаргами батьків. Вважаючи, що дитині недостатньо дисципліни в цій школі, її батько відправив сина в найпрестижніший інтернат у Британії – Ітон. Суворі порядки закритої школи для хлопчиків, постійний контроль і відчуття покинутості навчили Тома розумінню того, наскільки крихка людська сутність і як кожен з нас вимагає уваги і любові.

Після закінчення Ітона питання про те, що хлопчик повинен продовжити класичну освіту в університеті, навіть не стояло. Батько все вирішив за нього. На той час Том навчився справлятися з внутрішніми демонами і навіть обзавівся друзями. Так він потрапив у Кембридж, що й вирішило його долю, але зовсім інакше, ніж мріялося батькам.

Якось один із його однокурсників запропонував піти в театральну студію при університеті: «Послухай, там багато класних дівчат і мало парубків. Будемо там суперзірками». Том погодився, причому не заради знайомства з якоюсь гарною студенткою. Десь на підсвідомому рівні він розумів, що йому потрібне місце для виходу емоцій, які стільки років володіли ним. Йому необхідно виплеснути весь той біль і гіркоту, що накопичувалися рік за роком, годину за годиною. Драматична студія не найгірший варіант.

На студентські спектаклі часто заходять мисливці за талантами. Лорейн Гамільтон не була винятком. Не вперше серед загальної маси молодих і невмілих вона знаходила реальні діаманти.

Того вечора ставили «Трамвай “Бажання”». Лаконічна та емоційна п’єса Теннессі Вільямса такий же обов’язковий пункт репертуару для всіх театрів, як і Шекспір. Том грав одну з другорядних ролей, але Лорейн не могла відірвати від нього погляду. Вона одразу зрозуміла: талановитий, чарівний і надривний Том – її нова зірка.

За її напучуванням Гіддлстон вирішив не продовжувати навчання в Кембриджі, а вступив до Королівської академії драматичного мистецтва. Для сім’ї це виявилося шоком: у їхньому роді ніколи не було акторів. Єдиним, хто схвалив нову професію Тома, був його дід.

Гіддлстон приїхав до діда привітати його з дев’яностоліттям і застав за переглядом телевізора. Якраз показували «Змову» – перший фільм, в якому знявся Том. Незначна роль, він був майже непомітний. Але дідусь, звичайний робітник, розплакався – сказав, що й не мріяв побачити онука на екрані. І подарував Тому упаковку м’ятних цукерок і банкноту у п’ять фунтів. Це було так мило і щиро, що Гіддлстон і сам ледь не пустив сльозу, ніби отримав «Оскара».

Англійський кінотеатральний світ невеликий. Тут усі один одного знають і неможливо кроку ступити, щоб не натрапити на приятеля і колегу з інших робіт. Здружився з кимсь – і у наступний проєкт тебе протягнуть за знайомством.

Одне погано: розвернутися нема де. Британських повнометражних фільмів знімається небагато, надія лише на серіали. У парочці з них Тому вдалося засвітитися з другорядними ролями. «Любовні невдачі Джейн Остін» та «Валландер» дуже подобалися телеглядачам, проте за ними настав повний штиль. Все, що пропонували Гіддлстону, – ролі у театральних виставах.

Том щиро любив театр. Британський театр неможливо не любити, проте день у день виходити на сцену, щоб зіграти ту саму роль, – трошки не те майбутнє, яке він бачив у своїх мріях. Амбіції Тома вимагали чогось такого собі, нестандартного, яскравих фарб, великих масштабів. Він не міг і припустити, що шанс реалізувати мрії випаде незабаром. І саме завдяки славнозвісному «акторському приятельству».

Якось глибоко за північ Тома розбудив телефонний дзвінок. До нічних дзвінків будь-яка розсудлива людина ставиться з настороженістю, адже вони або обіцяють радість, або віщують неприємності. Том подумки схрестив пальці – аби з сім’єю не було жодних проблем! – і взяв трубку.

– Гей, привіт, Томе. Я знаю, що в нашому прекрасному туманному королівстві глуха ніч і я, напевно, тебе розбудив, але мені терміново треба повідомити тобі щось цікаве, – крізь телефонні шуми долинув неймовірно бадьорий і підозріло знайомий голос.

Судячи з радісних ноток, сумних новин не буде. Вже чудово. Залишилося тепер прокинутися.

– Гей, ти мене не впізнав? Це я, твій друг Кеннет, – голос не вгамовувався.

Кеннет… Кеннет… Том почав перебирати в умі всіх Кеннетів, яких колись знав, дивуючись, навіщо котромусь із них знадобилося влаштовувати нічний переполох.

На п’ятому чи шостому знайомому Кеннеті його спіткало несподіване розуміння: цей низький хриплуватий голос міг належати тільки Кеннету Брані.

– Привіт, Кеннете, радий тебе чути, – обережно відповів Том у трубку.

Той факт, що Брана назвав його другом, сильно збивав з пантелику. Вони були добре знайомі за театром, а потім по роботі над «Валландером», але чи були вони друзями? Том завжди вважав його кимось на зразок мудрого наставника та вчителя. Сер Кеннет Брана – один із найвідоміших акторів не лише в Британії, а й у світі, перелік його ролей і нагород зайняв би не одну сторінку. Що йому знадобилося від колеги-початківця?

– Мабуть, ти геть не розумієш. Тому просто слухай: береш квиток на найближчий рейс і мчиш у Голлівуд на проби. У мене є пропозиція, від якої ти не зможеш відмовитися.

Тепер зрозуміло, чому Кеннет дзвонив так пізно. На «фабриці мрій» зараз самий розпал дня. Про те, яку пропозицію хотів зробити Брана, Том боявся і подумати зайвий раз. Всім було відомо, що компанія Marvel, один із найбільших видавців коміксів у світі, всерйоз взялася за перенесення своїх супергеройських графічних романів на великий екран. Надзвичайні бюджети, неймовірні касові збори. Здобути там хоч якусь роль для молодого британського актора вже неймовірний прорив. А Кеннет Брана нещодавно підписав режисерський контракт на екранізацію коміксу про Тора.

“Сподіваюся, роль буде не на три хвилини екранного часу”, – думав Том, збираючи валізу.

Коли на пробах йому видали текст, він ледь не втратив мови.

Робота, яку йому запропонували – головна роль, роль Тора. Зрештою, Гіддлстон підходив ідеально: високий, блондин, талановитий і з гарною статурою. Ну а те, що м’язів не вистачає – дрібниці життя: директор по кастингу посадив Тома на спецдієту у поєднанні з особливими фізичними навантаженнями, щоб актор набрав необхідну м’язову масу.

До початку зйомок Тому довелося ще кілька разів прилітати на проби: Брана не зупинявся в пошуку своїх ідеальних персонажів. Дивлячись на конкурентів, Том періодично впадав у смуток. Особливо його турбував Кріс Гемсворт: Том легко заткнув би його за пояс в акторському ремеслі, але, що стосується фізичних даних, з цим австралійцем тягатися складно.

Побоювання підтвердилися, коли Кеннет зателефонував і заявив: «Пробач, Томе, але роль Тора я вирішив віддати Крісу. Я знаю, що ти дуже старався, ти чудовий актор, але Кріс буде вигідніше виглядати на екрані». Том подумки попрощався з райдужними голлівудськими перспективами, але не марно.

Геніальний план Брани полягав у тому, що Гіддлстон зіграє роль противника Тора, його зведеного брата Локі. Розумний і спритний Локі був одним із центральних персонажів скандинавської міфології, в якій шукали натхнення творці коміксів. І, на думку Кеннета, все ще тонкий і дзвінкий Гіддлстон з його хитрими очима ідеально підходив для цієї ролі.

Почувши нову пропозицію, Том спочатку заверещав від радості, а потім сів прямо на брудний лондонський тротуар, налякавши перехожих. Це було несподівано, але йому справді знадобилося зараз же сісти і подумати, що відбувається.

Досвіду гри таких характерів у нього не було, але Кеннет заявив, що у Тома іронічна усмішка, як у Пітера О’Тула в «Лоуренсі Аравійському», і запропонував орієнтуватися на нього. Том був не проти: О’Тул – взірець для кожного британського актора. Крім цього, Том прочитав усі комікси про Тора і Локі, намагаючись зрозуміти психологію свого персонажа. Трохи лиходій, трошки скривджений хлопчик, відкинутий своєю родиною. А ще розумник і хитрун. Гіддлстону хотілося, щоб його Локі був не просто божеством-шкідником, а істотою з цілком зрозумілими емоціями і реакціями. Його персонаж – завжди на межі нервового зриву, він живе з оголеними нервами щодня, щогодини.

Після виходу «Тора» у прокат виявилося, що Брана та Гіддлстон ні в чому не помилилися. Гемсфорт – милий, Наталі Портман, як завжди, гарна, Ентоні Гопкінс – у своєму стилі, але Локі підкорив усіх.

Якщо раніше Гіддлстон знав усіх своїх шанувальників в обличчя, то тепер вал паперових та електронних листів просто ховав його під собою. По вулиці, як за старих добрих часів, і не пройдешся, обов’язково нападе якийсь фанат із криками: «Локі! Локі!»

Том мріяв про популярність, але не думав, що вона виявиться настільки бурхливою. Проте скаржитися було гріх. Пропозиції від іменитих режисерів не змусили на себе чекати. Вуді Аллен запросив його на зйомки «Північ у Парижі», а Стівен Спілберг – у військову драму «Бойовий кінь».

Особливо йому припала до душі пропозиція Джима Джармуша. Режисер якраз підбирав акторів для нового фільму – любовної вампірської історії «Виживуть лише коханці» – і вирішив, що Том Гіддлстон та Тільда Свінтон складуть ідеальну пару. Були у них і внутрішня спільність, і зовнішня подібність. Режисер відчув особливий фільм – і не помилився. «Виживуть тільки коханці» отримав номінацію на «Золоту пальмову гілку», а Том додав у скарбничку похвалу каннських критиків, які назвали його «серйозним драматичним актором світового рівня».

Іноді Гіддлстон замислювався, яким би було його життя,  якби Брана не змусив його приїхати в Лос-Анджелес. Чи він назавжди б залишився посереднім актором з регіональною популярністю, чи довго і болісно, але домігся справжнього успіху? Що далі, то складніше було розмірковувати на цю тему. Він упіймав свою удачу за хвіст, і часу на роздуми тепер не залишалося.

Затребуваність тішила, а ось здоров’я підводило. Напружений графік зйомок (п’ять фільмів за півтора роки!) надовго вклав Тома в ліжко, зробивши з і без того худого хлопця «ходячого мерця». Лікарі радили відлежатися і відпочити кілька місяців, але Гіддлстон не міг дозволити собі зупинятися. Тим більше, що в Marvel не хотіли відмовлятися від своєї знахідки, збираючись вичавити з популярності Локі все можливе.

Томові, який що не одужав після хвороби, доводилося дуже важко. Особливо в екшен-сценах.

Якось на зніманнях «Месників» режисер Джосс Відон раз-по-раз ганяв їх із Гемсвортом по майданчику і постійно кричав, що вони недостатньо переконливо б’ються. В результаті Том попросив Кріса бити його по-справжньому: «Чуваяе, я витримаю, вдар мене, не соромся». Яким дивом він вижив і не зомлів прямо перед камерою, Том досі не знає.

Що більше він грав Локі, то більше зживався з ним. Здавалося, що він поступово стає власним персонажем. Справа не лише в тому, що його таким хочуть бачити фанати. Вигаданий хитрун Локі непомітно захопив затишне містечко в його мозку і звідти диктував свої умови. Спочатку зрідка: «Ось тут чарівно посміхнися – і отримаєш бажане. А тут можна трохи прибрехати, щоб виставити себе на вигідному світлі».

давалося б, дрібниці. Усі так чинять. Нічого страшного. Але подібні випадки траплялися все частіше. А одного разу Том усвідомив, що навіть нові ролі вибирає у стилі Локі – дволиких, неоднозначних персонажів із темним нутром. Його це настільки сильно злякало, що деякий час він серйозно подумував про те, щоб звернутися до психотерапевта.

Він ніби втрачав контроль над своїм життям. Хтось чужий стає ним, змушуючи заплатити високу ціну за популярність. Том довго вдивлявся в дзеркало вранці, відшукуючи відмінності між собою вчорашнім і сьогоднішнім: ця лукава зморшка біля кутика ока, цей іронічний вигин брови – це його чи наносне? Він не знав відповіді і не знав нікого, хто міг би її дати. Тому вчинив як у дитинстві – загнав сумніви всередину себе і поплив за течією, сподіваючись, що все вирішиться саме собою.

Препарувати себе шар за шаром на кушетці у психіатра все-таки не для нього. Він і так вивертається навиворіт на сцені та знімальному майданчику. А для задушевних розмов є друзі. Або дівчина.

На жіночу увагу він ніколи не скаржився. Дівчата любили його за дотепність і делікатність. Ткни пальцем у будь-яку, і вона буде щаслива бути поруч. Але Том шукав більшого, ніж стосунків на годину.

Із Сюзанною Філдінг Том познайомився на зйомках “Валландера”. Вони обидва були молоді і нікому не відомі. Дружба на майданчику якось сама собою перейшла у любовну прихильність. Спільною у них була не тільки професія – вони, на думку друзів, і дійсно ідеально підходили одне одному: подібне почуття гумору, захоплення, спосіб життя.

У їхню затишну квартирку в північній частині Лондона було приємно повертатися після театральних репетицій. Том був упевнений, що гаряча чашка чаю, нехитрий сендвіч і посмішка коханої, що підбадьорює, завжди там на нього чекають.

Все зруйнувала чортова популярність. Коли Том поїхав на зйомки в Америку, Сюзанна щиро раділа за коханого. Він отримав роль, яка допоможе досягти слави та процвітання. Хіба це не чудово?

Вона спеціально довго не лягала спати, щоб підгадати час, коли у Тома закінчиться знімальний день. І тоді ще кілька годин вони розмовляли по телефону, обмінюючись новинами і пліткуючи про спільних знайомих.

Щоранку вона отримувала від Тома есемеску з побажанням гарного дня і не забувала послати подібну за каліфорнійським часом.

Все було чудово доти, доки коханого не спіткала світова популярність. Ні, його не можна запідозрити в зірковій хворобі. Том залишався таким самим милим і уважним. Однак Сюзанні стало нелегко і від натовпів шанувальників під будинком (де вони тільки роздобули його адресу?), і від журналістів, які обривають телефон і прагнуть тисячного разу отримати ексклюзивне інтерв’ю у самого Локі, і тому, що вони не могли спокійно випити пива з приятелями у пабі по п’ятницях (навіть друзі не вгамовувалися, нескінченно розпитуючи про Голлівуд і звеличуючи таланти Гіддлстона).

Сюзанна, як не сумно їй було усвідомлювати, відчувала банальні ревнощі. Якщо раніше вони були лише один для одного, то тепер їй доводилося ділити Тома з усім світом. І їй діставався лише маленький шматочок, крихти із загального столу. Вона відчувала себе засунутою в куток, ніби її здобутки нічого не означали. Її успіхи проходили непоміченими, а зусилля пропадали задарма.

Конфлікти між ними раніше були рідкістю, але тепер перетворилися на невід’ємну частину спільного існування. Не було й дня, щоб Том і Сюзанна не погризлися через якусь дрібницю.

Якось вона зопалу крикнула: «Набридло, я йду!» – і стала демонстративно збирати сумку, а озирнувшись на Тома, з жахом усвідомила, що бачить у його очах не розпач, а полегшення.

Трирічний любовний роман у момент розвіявся як дим. Том, щоправда, ще намагався якось налагодити стосунки, виправити ситуацію, але невдовзі зрозумів, що назад дороги немає. Він докоряв собі за те, що вчасно не розпізнав небезпеку і був недостатньо уважним до Сюзанни, хоч би як переконували його в зворотному друзі.

«Я надто Локі, надто егоїстичний», – відмовлявся він на будь-яку спробу приятелів познайомити його з дівчиною і свідомо уникав серйозних стосунків ще кілька років. А потім у його житті трапилася Тейлор Свіфт.

Мет Gala – одна з найвідоміших щорічних вечірок у Нью-Йорку. Щороку Інститут костюма в Метрополітен-музеї влаштовує грандіозний тематичний бал для кінозірок, співаків, політиків, світських левиць та всіх, хто здатний заплатити чималу суму за квиток – двадцять п’ять тисяч доларів.

Для популярного актора пропустити таку подію – все одно, що не прийти на вручення «Оскара». Томові після чергових напружених зйомок необхідно було розвіятися. Пара келихів шампанського, запальна музика – і ось він уже на танцполі. За пару секунд поруч закружляла в танці красуня в блискучій дискосукні. Тейлор веселилася від душі: нарешті вона не відпрацьовувала програму на сцені, а танцювала для себе. Якщо ти – одна з найбільш високооплачуваних співачок у світі, це зовсім не означає, що тобі заборонено дуріти.

Том був зачарований безпосередністю Тейлор і весь залишок ночі не відходив від неї ні на крок, не звертаючи уваги на смішки за спиною. Роман розвивався стрімко, невдовзі всі таблоїди рясніли фотографіями: Тейлор і Том на пляжі, на вечірці, в аеропорту, Том у футболці з написом «Я люблю Т.С.». Преса дала їм прізвисько ГіддлСвіфт і назвала новою яскравою суперпарою.

Хіддлстон старався щосили, щоб романтика в їхніх стосунках не згасла ні на хвилину. Надто страшно було повторити попередні помилки. Щоденні величезні букети квітів, дорогі подарунки та побачення в кращих ресторанах, на його думку, мали зробити зв’язок довгим і міцним. Навколишні вважали так само. Втім, деякі злостивці уїдливо шипіли, що стосунки Тома і Тейлор не більш ніж вдалий піарход.

Коли через кілька місяців ідилії Тейлор заявила, що йде, для Тома це стало серйозним ударом. Він щиро не розумів, що знову зробив не так. Він намагався бути ідеальним коханим, вони не сварилися, проводили разом багато часу – і тут таке! На вимогу пояснити Тейлор невизначено заявила, що їй не подобається публічний зв’язок. Дивно таке чути від співачки, яка повсякчас крутиться перед фотокамерами.

Все стало на свої місця, коли через пару місяців Свіфт завела нового коханця. Том із гіркотою зрозумів, що був лише черговим пунктом у її довгому списку любовних перемог.

«Усі жінки однакові. Стерви і вертихвістки, – заявив один із приятелів Тома, який теж страждав від недавньої розлуки. – Сиділи б краще вдома, дітей виховували. Занадто багато їм дозволено зараз, не те що в колишні часи».

Приятель очікував, що Том після своїх любовних невдач охоче його підтримає і дуже здивувався, коли довелося ухилятися від кулака, що летить в обличчя. Подібної агресії не чекав ніхто. Навпаки, всі знали Тома як делікатну та толерантну людину. Тим дивовижніше було бачити розлючений погляд Гіддлстона і викривлені злістю губи, що цідять: «Ти непрохідний ідіот, якщо віриш у це».

Дурне зауваження розлютило Тома. Він щиро дивувався, як можна в XXI столітті бажати повернення середньовічних підвалин. Зрештою, чим відрізняється бажання замкнути жінку на кухні від бажання прикупити собі зручного раба? Чим взагалі треба думати, щоби сказати таке?

Класична освіта в Кембриджі передбачала глибоке вивчення культури та історії. І Том добре знав і розумів, як багатьом завдячує жінкам ХХ століття. Скільки вони зробили для того, щоб життя – і його, Тома, в тому числі – було зручним і приємним, тому, коли йому запропонували взяти участь у кампанії за фемінізм, він без запитань погодився і невпинно повторював: «Фемінізм – це коли жінку запитують, чого вона хоче досягти, а не про те, як вона хоче виглядати. Коли заробляє більше не у винятку, а за правом свого розуму і освіти. Коли вона почувається рівною і не оглядається назад у пошуках чоловічого схвалення. Назвете мене феміністом – я не сперечатимуся. Так і є”.

Цей епізод лише додав Хіддлстону популярності. Хоча він, як і раніше, вважав, що не зробив нічого видатного. Виразити свої думки, те, чим живеш і що відчуваєш – що тут такого?

У 2019 році, граючи на одній сцені у виставі “Зрада” із акторкою Заві Ештон, Том відчув щось особливе. Довіру, як було із Сюзанною, захоплення, як із Тейлор. О, вони доклали багато зусиль, щоб приховати свій роман. Навчений гірким досвідом публічності зі Свіфт, Гіддлстон виявляв дива конспірації. Вони оселилися в Атланті, штат Джорджія, і насолоджувалися життям. А про свою головну новину – вагітність Заві – повідомили без слів, красномовним виходом на червону доріжку. І в жовтні 2022 вперше стали батьками.

Том Гіддлстон все ще почувається звичайним британським хлопцем, якому небачено пощастило в акторській кар’єрі. Хоча, можливо, коли він вважає себе Локі, це не так не відповідає істині.

Не спеціально, звісно. Але грати проти прийнятих правил, цінувати індивідуальність, єхидствувати, виражати емоції та розважати людей – хіба це не те, чим займався Локі? І що робить він, Том? Насправді ти просто оголюєш усі проблеми суспільства і дозволяєш оточуючим самим вибрати шлях. Показуєш, що життя – це не просто встановлені кимось рамки. І в ній є місце для подвигу і підлості, дурості та геніальності.

Чесно кажучи, Том готовий змиритися з тим, що образ Локі прилипне до нього надовго. Він постійно буде в пошуку нових ролей, нових способів вираження, жадатиме нормального, розміреного існування. Але актор – це завжди лицедій та трикстер. Нічого не поробиш.

Фото: Getty Images, B&H

Дивіться також:

История любви Криса Хемсворта и Эльзы Патаки

Крістіану Бейлу – 49 років: таємне життя багатоликого артиста

Історія кохання Майлі Сайрус та Ліама Гемсворта у фотографіях