додому Зірки Златі Огнєвіч – 38 років: 20 фактів про іменинницю

Зірки

Златі Огнєвіч – 38 років: 20 фактів про іменинницю

12.01.2024

12 січня співачка, композиторка, учасниця “Євробачення“, друга “Холостячка“, переможниця проєкту «Маска» Злата Огнєвіч святкує свій день народження. Їй виповнилося 38 років.

Від початку повномасштабного вторгнення Злата не злишає Україну – знаходить свої способи допомогти рідній країні словом і ділом. Інколи – буквально руками.

“Караван історій” зібрав власне досьє на іменинницю Злату Огнєвіч – на основі інтерв’ю, які зірка давала нашому журналу. Її звички та захоплення, що вона любить, з ким зустрічалася і про що мріє найбільше.

Її справжнє ім’я – Інна

“Мені хотілося, щоб сценічне ім’я було пов’язане з моїм корінням. За татовою лінією у нас у роду багато крові намішано: серби, угорці, один прадід навіть був італійцем, якщо вірити сімейній легенді. Він був чи то комерсантом, чи то поміщиком, залишив позашлюбних дітей і поїхав з України, коли почалася революція. Загалом, ім’я я хотіла південне, яскраве, вогняне.Так і вийшла Злата Огнєвіч. До речі, своє ім’я я з дитинства терпіти не могла, все чіплялася до батьків: “Навіщо ви мене Інною назвали? Ось виросту і візьму інше!” Тепер усі близькі та друзі називають мене Златою, Златиком, навіть мама”.

Вона була маленькою хуліганкою

“Бешкетувати я любила. На простирадлах ручкою малювала, розетки зі стін виколупувала, шпалери віддирала, знімала стружку з лакованих меблів – мені подобалося, як вона йде. Погризла підбори маминих туфель. Чимось мені не догодив і новий плед, який батьки дістали за нагоди – гарний, вовняний. Поки мама з татом були на роботі, я порізала його на ромбики та кружечки”.

Вона знайома із сільським господарством

“Тато народився і виріс у місті Олександрії Кіровоградської області. У межах міста є невеликий район, сільський, там жила батькова родина та їхнє господарство – корови, курочки, курчата. Я теж пасла кіз, коли приїжджала до бабусі влітку”.

Її тато – лікар

“Тато – лікар від бога, дуже уважний, хоч і суворий до пацієнтів. У Судаку він працював у міській лікарні і став знаменитістю. Мене часто гукали: «А, ти донька того чудового лікаря! Передай йому, що все добре, нога зажила, спасибі!” Мені було ніяково. Я тоді ще не розуміла, що тато робить велику справу, рятуючи життя».

У квітні 2022 року батько Злати повернувся до свого покликання – рятувати життя. “Зараз тато на шляху до Харкова, їде допомагати пораненим бійцям. Знаючи, який він чудовий лікар, я упевнена, що йому вдасться допомогти багатьом. Намагаюсь не думати про ризик в цій гарячій точці, бо всі зараз ризикують своїм життям і здоров‘ям. ЗСУ і всі підрозділи захищають рідну землю, лікарі під обстрілами або в напівтемних підвалах, оперують, рятуючи життя іншим, волонтери ціною власного життя допомагають людям. І навіть діти… Вони вірять в те, що добро переможе. А разом з ними віримо й ми— дорослі”.

Вона зайнялася музикою завдяки мамі

“Спочатку це було швидше мамине захоплення. Вона з дитинства любила співати, але якось зірвала голос і не змогла розвивати свій дар. А в музичну школу бабуся її чомусь не віддала – чи то грошей не було, чи часу, вже не знаю, тому, коли стало ясно, що в мене хороші слух і голос, мама почала втілювати в мені свою дитячу мрію, що не відбулася, – стати артисткою.

Записала мене в музичну школу за класом фортепіано, я робила деякі успіхи, навіть сама складала невеликі п’єски, на міському конкурсі виконавців здобула Гран-прі. Журі радило відправляти мене на конкурси піаністів. Але я не хотіла ні на які конкурси – я й навчалася лише через маму. У випускному класі було особливо важко: всі подружки вже гуляють із хлопчиками, а я вдома розучую Рахманінова. Хотілося розрубати сокирою піаніно, висадити в повітря школу. Але зараз я мамі вдячна за те, що втримала, наполягла. Володіння інструментом дуже допомагає в кар’єрі співачки”.

У школі Злата була білою вороною

“Зілицяльників у мене не було. Мені подобалися хлопчики, але не ті, яким могла б сподобатися я. Приваблювали круті хлопці, які вибирали доступних дівчат із розв’язними манерами, у коротких спідницях, а я трималася та одягалася дуже скромно. Нерозділені закоханості хвилювали і, напевно, надихали мене”.

Її ідеал краси – азійські жінки

“Ідеалом краси для мене змалечку були азійські жінки: мініатюрні, тонкокісні. Я захоплювалася їхньою витонченістю і хотіла бути на них схожою. Мама – фанатка азійської культури, у нас вдома були світильники та картини в японському дусі, якими обвішана вся стіна у вітальні. Я дивилася на ці картини і думала, що хочу ось так виглядати”.

Вона закінчила знамените музучилище імені Глієра

“Самостійно я прийняла важливе рішення: якщо не вступлю на бюджетне відділення в училищі імені Глієра, то на платному вчитися не буду. Сказала батькам: «У такому закладі повинні навчатися тільки талановиті люди. Якщо не приймуть на бюджет, то я нездара і на моїй співочій кар’єрі можна ставити хрест».

У неї були стосунки із сицилійськими пристрастями

“Якось через сварку з хлопцем я втратила голос на два тижні. Ми були з ним такою собі сицилійською парою: скандалили, кричали один на одного, тарілки били. І ось після чергового з’ясування стосунків я прокинулася вранці абсолютно без голосу. Навіть шепотіти не могла, тільки рота відкривала, як риба… Звичайно, я страшенно злякалася, помчала до лікаря. На його запитання відповідала письмово, на листочках. Лікар поставив діагноз «ларингіт», призначив усілякі промивання та полоскання, чай з калиною, підігріту боржомі. А головне, пояснив, що у мене – класичний випадок, коли стрес і навантаження на зв’язки дали такий результат. Тепер я знаю, що голос і нервова система дуже тісно пов’язані”.

Вона зустрічалася з патріотом-націоналістом

“Він (колишній хлопець – прим. ред.) був в одній з військово-патріотичних націоналістичних організацій, давно вивчав військову справу і регулярно їздив у відрядження на фронт – тренувати бійців добровольчих підрозділів.

Ми з ним познайомилися в Таїланді, де він тоді працював за контрактом. У нього багато різних спеціальностей, у тому числі він висококласний менеджер. Я приїхала до Таїланду відпочивати, а він представляв приймаючу сторону.

Ми одразу сподобалися один одному. Спочатку новий знайомий не підозрював, хто я така, оскільки український шоу-бізнес його не цікавив – він слухав західний і російський альтернативний рок. Але хтось із його колег мене впізнав, дав посилання на мої кліпи на YouTube. У той момент він навіть хотів припинити стосунки зі мною, бо вважав співаків та акторів примхливими, зарозумілими та порожніми.

Його фірма організовувала відпочинок знаменитостей, і траплялося, вони поводилися не найкращим чином. Але симпатія до мене здолала упередження ” .

Злата захоплюється йогою та медитаціями

“Я почала займатися махаріші-йогою, щоб контролювати свою свідомість та емоції, вчуся медитувати, розслаблятися. Якщо й трапляються сварки, то вони вже не відбиваються так сильно на моєму стані”.

Вона за незалежність у стосунках

“Думаю, що жінка у стосунках із чоловіком перш за все повинна зберігати свою сутність, якою б сучасною та зайнятою вона не була. Увечері на порозі будинку чоловіка не має зустрічати змучена істота в затертих штанах, з безглуздою дулькою на голові. Згодом багато жінок розслабляються, перестають доглядати за собою, і тут чоловік починає озиратися на всі боки. Тому я переконана, що потрібно завжди добре виглядати, носити гарний одяг для дому і головне – зберігати гарний настрій, не нити і не вередувати”.

Вона не водить машину

“Машину не вожу, зате люблю велосипед. Влітку катаюся на ВДНГ, у Маріїнці та парку Партизанської слави, за день проїхати тридцять кілометрів – це для мене нормально. Під настрій можу вийти на пробіжку, хоч я не фанатка, біг розбиває суглоби”.

Вона фанатка рафтингу

“Мені подобається рафтинг. Але основна моя активність на відпочинку – плавання, воно чудово тренує спину. Якщо є можливість, беру велосипед і катаюся. Класно кататися на Балі, і Санурі, – там все рівне, ніяких гірок. Ти просто їдеш асфальтованою доріжкою: океан – з одного боку, пальми – з іншого”.

Вона любить усамітненість

“Я люблю усамітненість чи вузьке коло спілкування: батьки, друзі дитинства, кілька близьких друзів, з якими я познайомилася вже у шоу-бізнесі. Я чітко поділяю особисте життя та роботу, де доводиться спілкуватися з величезною кількістю людей, у тому числі з тими, хто не дуже імпонує”.

Злата – мінімалістка

“Не люблю захаращувати свій простір. Колись я прочитала книгу Уолтера Айзексона про Стіва Джобса: він писав, що Стів вдома мав тільки комп’ютери, вікна, голу підлогу і, може, пару предметів меблів. Я в цьому плані мінімаліст, і мені імпонує підхід Джобса”.

Вона прихильниця азійської кухні і вдома їсть паличками

“Будинки я вже багато років їм виключно паличками. Так їжа здається набагато смачнішою, набуває збалансованого смаку, зовсім не такого, коли їси ложкою або виделкою. З азіатських страв вдома готую, наприклад, баклажани в устричному соусі зі смаженим сезамом та супи – том-ям, том-ям-кунг, том-кха.

А ось улюблену локшину падтай не готую – для цього потрібна спеціальна сковорода вок, і, як я не намагалася, так смачно, як це роблять у Таїланді, не виходило. Навіщо витрачати час та нерви?”

Вона збирає вініл

“У мене є давнє захоплення: я збираю вініл. Друзі, знаючи про це, дарують його мені. Культура вінілу особлива. Ти не просто купуєш платівку – ти отримуєш тепле звучання та неймовірне оформлення”.

Вона віддана роботі

“Якщо доведеться піти з шоу-бізнесу, не буду щаслива в сім’ї, більше того, звинувачуватиму рідних у тому, що відібрали у мене сцену. Мій супутник повинен бути готовий змиритися з тим, що як мінімум половина мого часу і сил віддана творчості” .

Працює на перемогу

Благодійні концерти, поїздки із виступами у військові частини, благодійні збори чи розбір завалі післяракетних обстрілів власноруч – нова реальність Злати Огнєвіч.

Торік на день народження вона писала: “Не хочу квітів чи коштовних подарунків, я хочу допомогти людям, які постраждали від ворожого ракетного удару напередодні Нового Року та залишилися сам на сам з бідою”. І оголосила збір на користь постраждалих. Та вона чинить від початку вторгнення.

Фото: instagram.com/zlata.ognevich, архів “Каравану історій”

Дивіться також: