Сьогодні, 3 грудня, Україна відзначає 300-літній ювілей Григорія Сковороди – мислителя, містика, людини багатьох талантів і неординарного світогляду навіть для нашого XXI століття, не те що для його XVIII.

Більшості українців, на жаль, Сковорода знайомий тільки за купюрою в 500 гривень та іміджем дивака-мандрівника. Проте все далеко не так. «Сковороду традиційно сильно спрощують, мовляв, ходив, думав, радів. Філософ-життєлюб. Але Сковорода значно складніший, а від того – цікавіший. Різносторонній, “різносвітній”: він мав не одну іпостась, відмінні маски, несхожі життєві стратегії. І про це слід говорити, бо про це страшенно цікаво думати», – переконаний літературознавець Євгеній Стасіневич, куратор мистецького проєкту “Світ Сковороди.

Ми зібрали 5 цікавих фактів із життя великого українця – щоб заохотити пізнавати Сковороду та його неймовірні світи глибше.


Таємниця народження

Дата народження Сковороди лишалася невідомою 200 років. Аж ось до святкування 200-річчя філософа дослідники знайшли листа Григорія Савича до його друга й учня Михайла Ковалинського, де він розповів про святкування. Тож тепер можемо стверджувати: Сковорода народився саме 3 грудня 1722 року.

Аскет-гедоніст

Сковорода не вживав м’яса. Проте не від бідування, хоча й походив із незаможної родини. Навпаки, Григорій Савич був гедоністом – брав не кількістю, а якістю, обожнював пармезан і токайське вино.

Українські художники переосмислюють образ Григорія Сковороди. З мистецького проєкту до 300-літнього ювілею “Світ Сковороди” в Українському Домі

Зірка музики

Мав неабиякий музичний хист. Сковорода грав на скрипці, флейті, сопілці, гуслях, лірі, бандурі. А ще Григорій Савич мав неймовірний голос – його навіть відібрали як співака придворної капелли імператриці Єлизавети до Санкт-Петербурга.

Геть від Москви

Сковорода жив у темний час для українства. Україну пошматовано між трьома імперіями, усі ознаки суверенності і самості випалюються, а людей фактично беруть у рабство – закріпачують. Зробити кар’єру можна було у столиці російської імперії Санкт-Петербурзі, і багато хто подавався туди за легкими грошима. Та не Сковорода. Життя в Петербурзі зі співами в капеллі геть не влаштовувало його. І Сковорода покинув двір за першої-ліпшої нагоди – як знавець мов подався за кордон разом із Токайською комісією із завезення вина.

За деякий час по поверненню Сковорода знов вимушено виїздить до росії, цього разу до Москви. Проте радості це йому не принесло. Як згадує учень Михайло Ковалинський, він “відчував постійну відразу до цього краю”.

Скульптура Григорія Сковороди, вивезена зі зруйнованого музею в селі Сковородинівка Харківської області. 6 травня російська ракета влучила в музей. Було зруйновано та спалено садибу XVII ст., де в свій останній рік жив і творив Сковорода. Скульптуру буде законсервовано у нинішньому вигляді

Людина без обличчя

Ніхто достеменно не знає, як виглядав Григорій Сковорода. Наразі відомо про єдиний його прижиттєвий портрет, писаний олією, та його було втрачено у глибині віків. Проте зберігся офорт на основі цього портрета. І він неоднозначний. Чи то в Григорія Савича були особливості будови щелепи, чи то художник був не вельми талановитий. Тому скульптури і портрети Сковороди – скоріше фантазії авторів, аніж данина реальності. І в цьому теж є цікавий метасенс – світ не впіймав Сковороду.

Портрет Григорія Сковороди
Портрет Григорія Савича Сковороди, 1899-1900. Приватна колекція

Наречений-втікач

Кохання спіткало Григорія Сковороду у 1765 році. Він мешкав тоді на хуторі поблизу Валків. І закохалася у нього донька відставного майора, яку він вчив філософії та духовних співів. Справа дійшла до вінця, та Сковорода втік просто із власного весілля. Бо коли його запитали, чи з власної волі бере шлюб із цією жінкою, він замислився і дійшов висновку, що світ його таки не спіймає.

Фото: Getty Images, karavan.ua. У колажі використано айдентику та роботи Олі Яценко і Оксани Федько з мистецького проєкту «Світ Сковороди»

Дивіться також:

«Світ Сковороди»: в Українському Домі пройде виставка до 300-річчя українського мислителя

Леся Українка — суперзірка, яку ми досі не знаємо

Революціонер і серцеїд. Чому Іван Франко не хотів шлюбу з кохання

Марія Заньковецька і Микола Садовський: історія кохання головної української зіркової пари XIX століття