6 грудня Україна відзначає свято, яке стало найважливішим і справді національним: День Збройних сил України. Цього року в лавах ЗСУ нове професійне свято святкуватимуть і чимало українських зірок.
Корпорація ВАУ – військові артисти України – так називає музикант Юрко “Юркеш” Юрченко усіх творчих людей нашої країни, що з 24 лютого стали на її захист. Вони не втекли, не відсиділися, і попри страх невизначеності і можливість загинути змінили мікрофони і світло софітів на окопи і зброю.
“Караван історій” розповідає про них – талановитих, творчих і звитяжних.
Андрій Хливнюк
Лідер гурту “Бумбокс” з перших днів доєднався до захисту столиці. А його “Червона калина” стала справжнім символом нашої визвольної війни. В березні Хливнюк отримав поранення. Після одужання знову повернувся до свого підрозділу – а служить він у добровольчому підрозділі “Софія” батальйону ТОР при Національній поліції. Проте після початку великої війни патрульна поліція, у лавах якої чимало ветеранів АТО, виконує безліч завдань на фронті і однією з перших заходить у звільнені міста і села.
Андрій Хливнюк заснував власний благодійний фонд – спеціалізується на крилах і очах для армії, безпілотниках і оптичних приборах. А крім того, виступає світом із концертами.
Ахтем Сеітаблаєв
Коли почалося повномасштабне вторгнення, режисер і актор Ахтем Сеітаблаєв не збирався втрачати ще й Київ – після загарбання росією Криму. Тож разом із другом, актором Олексієм Тритенком, подався у пункт ТрО. Всюди були шалені черги, та чоловікам по секрету сказали адресу, де набирають іще один батальйон.
Там теж було чимало охочих – і артисти вирішили прорватися без черги, користуючись своєю популярністю. Та злі рішуч дядьки відповіли: “Хлопці, тільки не треба користуватися своєю медійністю”. Втім, і без медійності обидва вступили до 206 батальйону ТрО, який боронив Київ, а потім був передислокований на південь.
Олексій Тритенко
Актор Олексій Тритенко був поруч із Ахтемом Сеітаблаєвим і разом із ним чув “Хлопці, тільки не треба користуватися своєю медійністю”. Разом вони служать і донині, боронять південь.
Йому не раз доводилося грати на екрані і силовиків, і героїв – зараз він один із них. “Трохи стомлені, злющі, та щасливі служити Україні і українському народу.
Честь. Слава Нації! Смерть ворогам!” – лаконічний підсумок від самого Олексія.
Yarmak
Кумир молоді, репер Yarmak і на культурному фронті робить надважливу роботу – музикою виховує покоління без пієтету перед імперією зла. Та крім того, боронить Україну зі сброєю в руках.
Олександр Ярмак за вісім років війни ухвалив для себе однозначне рішення: як почнеться, піде до військкомату. Так і зробив. Зараз працює за трьома напрямками. Як воїн – брав участь у формуванні підрозділу аеророзвідки, а наразі служить в ССО. Як музикант у проєкті “Культурний десант” разом із Колею Сергою, Сашком Чемеровим, Володимиром Остапчуком, Мойсеєм Бондаренком і Мішею Крупіним їздить на передову і на звільнені території, виступаючи і спілкуючись із підлітками та молоддю. І як волонтер закриває збори, а сам пише пісні та передає 100% монетизації з них на ЗСУ.
“Предсмертна агонія імперії буде дуже кривавою і безжальною, тому наберіться сил, терпіння, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги, донатьте на ЗСУ і платіть податки! Бо саме за податки держава функціонує і купує важке озброєння! Ми переможемо вже 100%, але від самовіддачі кожного з нас залежить якою ціною перемога буде досягнута! Скажена потвора зажалася, тепер потрібно грамотно її розбивати!” – переконаний Yarmak.
Коля Серга
Одесит Коля Серга подався до військкомату 26 лютого. Попри шалений спротив батька. Той боявся за сина, бо вірив у міф про “другу армію світу” і до росії ставився нейтрально-позитивно. Однак звірства росіян переконали чоловіка – і зараз він служить також, командує одним із підрозділів на півдні.
А Коля Серга, крім бойових виходів, за дорученням командування виступає на передовій в рамках проєкту “Культурний десант“, пише уїдливі вірші росіянам і спілкується із документалістами – наприклад, із Шоном Пенном.
Андрій Федінчик
Зірка “Кріпосної” і “Папаньок“, актор театру, кіно і дубляжу, одразу зрозумів, що буде воювати. “25.02 я вже був у Житомирі, де мій друг дитинства мав організовувати партизанську двіжуху. Але бажаючих було так багато, що зрештою всі перейшли у добровольчий батальйон.
Так ось, мій батя, моя гордість, діймав мене постійно: може, якось я можу потрапити, у мене ще тут мужики є… Батько після інсульту, пенсіонер. Зрештую всі вони потрапили в добробат, були хазяйновиті, будували укріпрайон, отримали зброю, посвідчення…
Я це до чого! Тоді ще було не ясно, чи підуть рашисти на Житомир, і чи взагалі вистоїть Україна. Але мій батько тоді сказав: навіть якщо вони візьмуть Житомир, я піду в ліс партизанити, але під окупацією ра*шистів жити не буду. Пенсіонер. Це і є Незалежність! І хоч деякі наші території перебувають зараз під окупацією, вже всі розуміють, і ми, і окупанти, що це тимчасово! Ми – вільний народ!”
Тарас Тополя
Як батько трьох маленьких дітей Тарас Тополя міг би спокійно виїхати з України. Проте тоді б він не був тим, ким є – громадянином, активістом і палким патріотом. «У перший день повномасштабної війни ми допомогли нашим дружинам виїхати в безпечне місце з Києва. І в той же день зібралися я, Сергій Вусик, Дмитро Жолудь в місці комплектації територіальної оборони на Солом’янці», ― розповів Тарас.
«Ми потрапляли під обстріли, були ситуації, коли дійсно, все на межі. Але найстрашніше психологічно – коли мертвий побратим поруч, і ти не можеш йому допомогти, а мусиш евакуювати тіло та передати в морг. Наше зараз завдання ― допомогти цим сім’ям, дружинам, які залишилися без чоловіків, виховати їхніх дітей, поставити на ноги та дати освіту».
Наразі Тарас і “Антитіла” відізвані з фронту. Їхнє завдання – саме волонтерська діяльність задля допомоги дітям загиблих вояків. Братерство 130 Батальйону, де служить Тарас Тополя, разом із гуртом “Антитіла” заснували проєкт “Діти загиблих Героїв”.
Юрко “Юркеш” Юрченко
Краш української естради 90-х, Юрко Юрченко, фронтмен гурту Yurcash, зараз – боєць батальйону “Карпатська січ”. Починав, як і більшість зірок, які не мали бойового досвіду, із ТрО. Потім попав у батальйон і рушив на передову. І вже встиг пережити всякого, наприклад, потрапити під масований обстріл. “Я так швидко ніколи не бігав і одразу зрозумів, навіщо каска. Падало все ближче й ближче, я вже попрощався з життям, зробив останнє фото. А поруч мій побратим каже: “Люди, ми зараз із вами перебуваємо в кращому місці. Це велика для нас честь. Спочатку я подумав: “Що він несе?” А потім зрозумів — якщо людина заряджена на перемогу, вона вважає за честь робити цю справу”, — розповів співак в інтерв’ю.
“Це біг на дальню дистанцію, – говорить Юрко про шлях до перемоги, – і швидка агресія, швидка ненависть забирає емоції. А наша ціль – перемога. Обов’язкова і незворотня. Ставимося до цього, як до роботи. Взагалі “Карпатська Січ” – це такий клубок позитивно заряджених пацанів, у яких ти постійно набираєшся енергії. Батальйон – це люди. І від них залежить усе!”
Сергій Фоменко
Музикант, лідер гурту “Мандри” Сергій Фоменко з перших днів боронив Київ як доброволець, з власною зброєю в руках. А коли ворога вигнали з Київщини, Сумщини і Чернігівщини, зосередився на волонтерській роботі – бо не секрет, що популярність артистів допомагає їхнім підрозділам у забезпеченні. Проте, зізнається Сергій, виїжджає до своїх побратимів із 206 батальйону на південь.
Волонтерські напрямки, якими займається наразі Сергій – “Мобільна евакуація” і “Тихий концерт“. А головне, він створює великий проєкт під назвою “Між світлом і злом” – чесну військову кінохроніку.
Олександр Положинський
Від моменту, коли Київ оголосив про набір загонів Територіальної оборони, колишній фронтмен гурту “Тартак“, музикант Олександр Положинський рвався туди, попри ковід і бюрократію. І свого домігся. Як і багато зіркових вояків, він “монетизує” свою популярність на користь підрозділу, ЗСУ та України. І, звісно, воює разом з усіма.
Найкраще про свій досвід Олександр говориться сам. “Був на фронті. Навіть не на нулі – а ще трохи далі. Фактично – в напівоточенні. По загальній тривалості значно менше, ніж сумарно за всі попередні роки війни. Але тоді я був з концертами, безпосередньо по мені не стріляли і я завжди мав опцію втекти при найменшій загрозі – хоч жодного разу цією опцією скористатися, на щастя, не довелося.
Цього разу по мені валили цілеспрямовано. З різних видів важкого озброєння. Цілодобово. З перервами, звісно, інколи – з доволі тривалими, але прилетіти могло в будь-який момент дня і ночі.
І прилітало. Багато. Один раз так, що довелося потім смертельно понівечені тіла двох моїх нових друзів вантажити в евакуаційне авто. Жахливий досвід. Та він мене не вивів з рівноваги. І за жодну мить мого перебування на фронті мені не соромно. Як і за кожного з тих, хто був там разом зі мною”.
Дмитро Гапчинський
Художник Дмитро Гапчинський, чоловік художниці Євгенії Гапчинської, воював іще в АТО. Тож 24 лютого питання для нього було вирішене однозначно. 50-річний Дмитро – кулеметник у ЗСУ. Та залишається чуйним батьком і чоловіком для родини та художником по своїй суті. Художниця зізнається: чоловік часто відправляє фото та відео різних кошенят та цуценят, яких вони підгодовують, лелек та зірки, проте одного разу зазнімкував нічне зоряне небо, у якому три ракети летіли на Київ.
Дмитро Архіпов
Глядачі могли бачити Дмитра у невеликих ролях в серіалах “Доктор Вєра“, “Черговий лікар” та у короткому метрі. А навесні він мав з’явитися у комедійному серіалі Нового каналу «Молода». Та 24 лютого все змінилося. Головний актор серіалу, Дмитро Архіпов з перших днів не залишив рідні Бровари, до яких підступав ворог. Він усіляко допомагав армії, а потім і сам вступив до її лав.
“На службі сумую за нормальним, теплим, спокійним спілкуванням без думок про те, що буде завтра. Дуже сумую за рідними, друзями і своєю похресницею. Та водночас це й підтримує – знання того, що десь тебе чекають, щоб міцно обійняти”, – говорить актор. До речі, серіал “Молода” із Дмитром скоро вийде на Новому каналі – із 14 листопада.
Віктор Стороженко
У Віктора Стороженка були хороші ролі в Молодому театрі в Києві, 25 лютого він мав дебютувати як режисер вистави “Косметика ворога” за книгою Амелі Нотомб. 26 лютого – йти працювати на крутий і вигідний контракт в IT (Віктор до того ж чудово програмує). А 21 лютого вони з дружиною дізналися, що вона вагітна і в родині буде друга дитина.
“Коли мене питають, як я пішов на війну… Я нікуди не пішов, я був дома. Війна сама до мене прийшла”, – резюмує чоловік. І Віктор зустрів її з честю. Маючи “білий квиток” та відсутність військового досвіду, Віктор пішов добровольцем в “Легіон Свободи” – частину Нацгвардії. Був “м’ясом”, як говорить сам, затримуючи ворога на підступах до Києва. Потім разом із другом-побратимом з позивним “Расист ” (така у хлопців метаіронія, бо батько Віктора – африканець, і позивний Стороженка на фронті – “Мавр”) працював у складі ДРГ. Був учасником героїчної оборони Сєвєродонецька (ЗСУ треба було кілька днів на перегрупування – хлопці трималися місяць і вимотали ворога). З міномета знищив бліндаж із окупантами і отримав поранення під Зайцевим на Донеччині.
Прекрасне інтерв’ю із Віктором (і ще двома його колегами-акторами) записав Віталій Гордієнко для свого каналу “Загін кіноманів” – це варто почути.
Валентин Науменко – Наум
Музикант і співак родом із Сєвєродонецька Валентин Науменко, відомий у творчій спільноті як Наум, брав участь в шоу «Х-Фактор». Більше 15-ти років свого життя він присвятив організації концертів українських зірок, зокрема Олі Полякової, Наталії Могилевської, Ірини Білик та інших. Зараз співак захищає Україну зі зброєю в руках, проте знаходить час і на творчість, щоб підіймати бойовий дух побратимів і не тільки.
“Кажуть, що музи тікають, коли стріляють з гармат. Особисто моя — ні… Бо вона — це Україна”, – говорить НАУМ. Артист зізнається, що хотів випустити пісню, яка буде не лише підбадьорювати українців, а й матиме життєстверджуючий сенс. Так і з’явився трек «Коли прийде весна».
Олександр Стрикаль
Цей хлопчина – вже у небесній армії захисників. Олександр Стрикаль став відомим як учасник проєкту “Екси”. Після нього їхнє життя із дружиною кардинально змінилось. Вони виховували півторарічну донечку Єву, насолоджувалися життям і мріяли про майбутнє.
Та прийшла жорстока війна, яку на території України розв’язала росія, і Олександр долучився до лав ЗСУ. 6 липня при виконання бойового завдання на Донеччині 28-річний Олександр Стрикаль загинув.
Олександр Шаповал
12 вересня 2022 року у бою загинув Заслужений артист України, соліст балету Національної опери України, педагог Олександр Шаповал. Після повномасштабного нападу росії він став до лав ЗСУ.
“Він володів неймовірною харизмою і яскравим талантом”, – згадують Олександра в Нацопері. Шаповал був там солістом балету з 2013 по 2021 роки.
“Я б ще мільйон разів вийшов з тобою на сцену у протистоянні, тільки б відвести від твого останнього… Неможливо повірити, що тебе більше немає! Надзвичайна людина, з кристалічно чистою душею. Боляче… Спочивай з миром, друже!” – горює Олександр Стоянов.
Фото: соцмережі героїі
Дивіться також:
Єдиний син загиблого телеведучого Ігоря Пелиха служить в ЗСУ (ФОТО)
“Він там, де має бути”: Ада Роговцева розповіла про онука в ЗСУ в день його народження
“Я боюся втратити себе всього і почати жити війною”: актор і режисер Юрій Рудий про службу в ЗСУ