Сьогодні, 27 вересня, не стало легендарної акторки Меггі Сміт. Їй було 89 років. Десятиліттями вона грала в кіно і театрі, створивши неперевершені жіночі образи, від Дездемони в парі з Лоуренсом Олів’є і леді Грешем у “Джейн Остін” до леді Вайолет Кроулі з “Абатства Даунтон”і професорки Макґонеґел у “Гаррі Поттері”.
Вона багаторазово номінувалася на найпрестижніші премії і двічі отримувала “Оскар”, пережила тяжку хворобу – і зберегла неперевершене почуття гумору, блискучий талант і гордовиту поставу.
– …А зараз я хочу подякувати шанованій усіма нами актрисі, я б сказав, великій у всіх сенсах актрису, чия присутність в «Абатстві Даунтон» була для мене великою радістю, а робота з нею – важким іспитом. Ту, чиїм чудовим почуттям гумору ми насолоджувалися протягом п’яти років і чийого суворого критичного погляду мені особисто бракуватиме. Та, яку…
– О боже, Джуліане, досить! – пролунав низький хрипкий голос із глибини зали. – І так усі зрозуміли, що йдеться про мене. Невже я вам набридла за п’ять років? Навіщо згадувати такий старий мотлох, як я, сьогодні? Я була б рада, якби ви про мене забули, як про стару парасольку в комірчині.
У цей час актори, які ще не встигли переодягнутися і залишалися в костюмах початку XX століття, і члени знімальної групи, що перебувають у головному залі замку Хайклер, в якому проходили зйомки «Абатства Даунтон», розступилися перед жінкою, що сиділа на стільці в кінці зали. Вона посміла брутально перебити самого Джуліана Феллоуза – автора ідеї та сценариста серіалу. Такий привілей на знімальному майданчику мала лише одна персона – справжня леді Меггі Сміт.
Про неї і справді всі забули: сьогодні ж був такий особливий день – останній знімальний день шостого сезону та фіналу серіалу «Абатство Даунтон». Члени знімальної групи, передчуваючи розлуку, не могли наговоритись один з одним, згадували яскраві моменти роботи, обіймалися, а деякі навіть пускали сльозу.
Зізнатися, сама Меггі була навіть рада, що про неї всі забули у прощальній метушні. Їй набридли зйомки – на думку Сміт, в останніх сезонах їй практично не було чого грати. Її героїню Вайолет Кроулі, графиню Грентем, вже час було «поховати» – за підрахунками Меггі, їй до шостого сезону мало б перевалити за сто років. Але Джуліан нізащо не хотів прощатися зі старою графинею у виконанні Сміт.
– Ви розумієте, Меггі, без вас серіал втратить свою чарівність і шик, пікантність, якщо хочете. Ви як вишукана спеція, яка надає «Абатству Даунтон» неповторного смаку, – Феллоуз не скупився на компліменти, щоб умовити її зніматися в шостому сезоні. Адже Меггі була рішуче налаштована розпрощатися із серіалом після п’ятого.
— Облиште, Джуліане, — відповіла Сміт у притаманній їй прямолінійній манері, — просто у вас на мій рахунок якесь упередження. Побачили мене ще підлітком на сцені у ролі Дездемони і досі не можете забути. А тим часом з того часу минуло понад п’ятдесят років, і я сильно змінилася.
— Але не для мене, люба Меггі, — чемно відповів Феллоуз.
Незважаючи на свій вік, Сміт багато знімалася, але «Абатство Даунтон» вона вже вважала перегорнутою сторінкою. Проте, коли сьогодні у своїй прощальній промові Джуліан говорив про те, що історію «Аббатства» завершено, у неї здригнулося серце. Вона раптом чітко уявила, що більше не переступить поріг замку Хайклер, не вдягатиме прекрасні вбрання і більше не розкошуватиме в інтер’єрах у вікторіанському стилі.
Поки Меггі розмірковувала, до неї майже безшумно підійшла Елізабет Макговерн, яка зіграла в серіалі Кору Кроулі, графиню Грентем – невістку Вайолет. На екрані у їхніх персонажів складалися не найкращі стосунки. А ось у житті Меггі та Елізабет не проти були потеревенити у вільну хвилину між зйомками. Сміт виділила Макговерн серед інших акторів і допустила до себе з двох причин. Елізабет була старшою за більшість артисток «Абатства», і вона була гарною актрисою, яка знімалася в «Регтаймі» у Мілоша Формана і «Одного разу в Америці» у Серджо Леоне.
– Меггі, я сумуватиму за вами, – відразу зізналася Макговерн. – Чим займетесь на дозвіллі?
– О, Елізабет, у мене великі плани, – відповіла Сміт, лукаво посміхаючись. – Нарешті подивлюсь усі шість сезонів «Абатства Даунтон».
– Серйозно?! Ви не бачили жодної серії? – щиро здивувалася Елізабет.
– Уявіть! – гордо відповіла літня актриса. – Зізнаюся, я боялася дивитися, щоб не розчаруватись. Якби я подивилася серіал на початку зйомок або в середині, то напевно знайшла б безліч недоліків, засмутилася б і моя нервозність позначилася б на моїй грі. А зараз я дивитимуся серіал, знаючи, що вже нічого виправити і повернути не можна.
– О, Меггі, гадаю, ви перебільшуєте, кому, як не вам, можна не турбуватися про це, – парирувала Макговерн. – Для мене, та й для всіх нас, ви були взірцем для наслідування та еталоном акторської гри. Як це у вас виходило – ніяк не могла зрозуміти: ви могли тільки підняти брову – і було все зрозуміло про вашу героїну, могли посміхнутися тільки куточками рота – і ставало очевидним її ставлення до іншого персонажа. А ваш голос, а інтонації… Знімаючись разом із вами, я начебто пройшла акторську школу. Як це у вас виходить? Я так і не змогла розгадати вашу таємницю.
– О, Елізабет, ніякої таємниці в мене немає, повірте, – кокетливо відповіла Меггі. – Це все мій великий досвід – адже я дуже довго живу…
…Неабиякий талант Сміт режисери оцінили відразу на зорі її кар’єри. Вона грала у знаменитому лондонському театрі The Old Vic. Саме на його сцені у ролі Дездемони, де її партнером був сам Лоуренс Олів’є, Сміт і побачив уперше Феллоуз. Режисери наввипередки запрошували її у свої постановки, зазначаючи, що вона “може перейти від комедії до трагедії буквально протягом однієї фрази. Крихітною зміною інтонації змусити публіку ридати від сміху. І так само швидко змусити замовкнути від скорботи, що стискає груди”.
Її кар’єра в кіно також розвивалася стрімко – першу роль Сміт зіграла у фільмі «Нікуди йти», що вийшов 1958 року. А вже в 1969-му вона отримала свій перший «Оскар» за роль у романтичній комедії Рональда Німа «Розквіт міс Джін Броді». Через десять років її нагородили другим «Оскаром» – за роль другого плану у “Каліфорнійському готелі” Герберта Росса.
Критики вважали Меггі актрисою багатогранною. Вона з легкістю грала у трагедії та комедії, у серйозному авторському кіно та фільмах для дітей. На початку 90-х Меггі знялася у Стівена Спілберга в ролі немолодої Венді у казці про Пітера Пена «Капітан Крюк», а через десять років втілила образ Мінерви Макґонеґел у серії фільмів про Гаррі Поттера – цією роллю вона завоювала ще й дитячу публіку.
На зйомках Гаррі Поттера Меггі зуміла знайти підхід до своїх юних партнерів. Емма Вотсон, яка зіграла Герміону, зізналася, що їй дуже легко працювалося зі Сміт. «Меггі завжди розмовляла з нами як з дорослими, – згадувала Вотсон, яка почала зніматися в потеріані у дев’ятирічному віці. – Зізнаюся, я навіть не підозрювала, що це велика британська актриса. Коли ми спілкувалися, вона поводилася як звичайна жінка, наприклад, пригощала на Різдво цукерками…»
– О, люба Елізабет, – Сміт звернулася до Макговерн, яка вже по третьому колу перераховувала її переваги і продовжувала співати дифірамби. – Мені дуже приємно, що ви такої високої думки про мене, – я не заслуговую на таку увагу. З вашого дозволу, я хотіла б попрощатися із замком Хайклер… Скільки чудових миттєвостей ми тут провели. Піду посиджу у бібліотеці.
– О так, звичайно, – зніяковіла Макговерн, зрозумівши, що втомила літню жінку своїм щебетанням, і пішла. А Сміт вирушила до бібліотеки. Переконавшись, що вона тут на самоті, Меггі дістала з кишені своєї сукні, пошитої за модою столітньої давності, мобільний телефон і вправно набрала номер. Після тривалих гудків їй відповіли.
– Джуді, люба, це я – Меггі, – незвично бадьоро, помолоділим голосом заговорила актриса. – Як ти? Як пройшли зйомки? А в мене щойно закінчилося. Дякувати Богу, я більше не гратиму цю комічну стару, видавлюючи з себе жахливі монологи… Втім, мені сьогодні навіть трохи сумно. Шкода прощатися з цим милим замком, вбраннями, одягати і носити яке, якщо чесно, тортури. Та й прикипіла я до своєї графини Грентем. Вона хоч і манірна, зарозуміла стара, але при цьому така самотня. Як і я…”
Співрозмовницею Сміт була її давня подруга – актриса Джуді Денч. Тільки з нею Меггі могла бути самою собою – щирою та непривабливою, тільки Джуді могла їй сказати правду і навіть покритикувати. По суті Денч стала найближчою людиною для Меггі після смерті її другого чоловіка Беверлі Кроса в 1998 році.
…Це тільки на перший погляд здається, що Меггі зла і дратівлива дама, яка готова дати відсіч будь-кому, хто посягне на її межі. Такій поведінці Сміт є пояснення. Насамперед, вона не любить публічне життя і галас навколо своєї персони, особливо коли її впізнають на вулиці численні шанувальники. Нав’язливу увагу незнайомих людей і безглузді розмови справді виводять її із себе.
Хоча знервованість актриси пояснюється і станом її здоров’я. Багато років тому у неї виявили тяжке захворювання щитоподібної залози – хвороба Грейвса, або базедову хворобу. Ця недуга супроводжується дратівливістю та швидкою стомлюваністю. Тому у «поганого» характеру Меггі є пояснення.
Сміт довелося пережити ще одне тяжке випробування. У 2007 році в розпал зйомок чергової серії пригод Гаррі Поттера у неї виявили рак молочної залози. Але вона не відмовилася від роботи: мужньо боролася із хворобою, продовжуючи зніматися.
У Меггі є двоє синів від першого шлюбу з актором Робертом Стівенсом – Крістофер і Тобі, які пішли стопами батьків, обравши акторську професію. Але з ними вона бачиться рідко, та й хіба поговориш із чоловіками по душах. Джуді – інша справа.
– Ох, щось я впала в меланхолію, люба, – зітхнула Меггі. – Але нічого, скоро повернуся до Лондона, і ми обов’язково зустрінемося. Сподіваюся, на той час від моєї нудьги не залишиться і сліду.
У цей час двері до бібліотеки повільно зі скрипом відчинилися, і в невеликому отворі з’явилася лиса голова Джуліана Феллоуза. Переконавшись, що знайшов того, кого шукав, сценарист «Абатства Даунтон» пройшов у бібліотеку.
– Ах ось ви де! – вигукнув він. – А я вас шукаю по всьому замку, люба леді Меггі.
– Благаю вас, Джуліане, не звертайтеся до мене так, – сказала Сміт трохи роздратовано. – Вже майже чверть століття, як королева надала мені титул Леді Британської імперії, а я ніяк не звикну до цього жахливого «леді»!
– О так, зрозуміло, – розгубився Феллоуз і попросив дозволу сісти поряд на диван. – Сьогодні ви припинили мою спробу зробити комплімент вашому таланту і подякувати за все, що ви зробили для “Абатства Даунтон”…
– Джуліане, вибачте, я зовсім не хотіла вас образити, – перебила вона захоплений словесний потік Феллоуза. – Але мені ніяково чути всі ці прекрасні слова – таке враження, що я присутня на власному похороні. Ну та гаразд… Я вас вислухала, а тепер послухайте мене. Ви знаєте, що я рідко комусь говорю такі речі і не розкидаюся компліментами, на відміну від… Але суть не в цьому, а в тому, що я, як ви знаєте, знялася в багатьох фільмах і багато чого побачила за своє життя.
Коли я погоджувалася зніматися в “Абатстві”, була впевнена, що це черговий прохідний проєкт, який на телебаченні знімають сотнями. Те, що серіал став таким успішним, виявилося для мене великим сюрпризом. А ще більшим сюрпризом для мене стали ви, Джуліане. Зі мною рідко відбувалося щось подібне: коли я читала ваш сценарій, я з нетерпінням чекала, що буде далі! Ви дивували мене постійно – а це рідко кому вдається, мій любий Джуліан.
Коли Меггі перестала говорити, вона помітила, що Феллоуз крадькома скидається на сльозу. А після тремтячим від хвилювання голосом він сказав:
– А ви, Меггі, були моєю музою! Без вас “Абатство Даунтон” було б іншим. Зовсім іншим… І знаєте що: ось зараз ви мене знову надихнули – у мене з’явилася чудова ідея. І для вас також там є роль! Тільки уявіть, Англія, початок XX століття…
– Джуліан, ні! – благала Меггі Сміт, але Феллоуза вже було не зупинити…
Фото: Getty Images, EAST NEWS, FOTODOM
Дивіться також:
Рідкісні кадри: Шерон Стоун показала своїх дорослих синів (ФОТО)